Справа № 22ц-7184/2010                         Головуючий в суді 1 інстанції Шинкар А.О.

Категорія 30                Доповідач в суді 2 інстанції Хопта С.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      11 жовтня 2010 року                                                                                                          м. Київ

     Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в  складі :

     головуючого  Хопти С.Ф.,

     суддів: Оношко Г.М., Мережко М.В.,  

     при секретарі Зінченко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області              від 1 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

У січні 2010 року позивачка звернулась до суду з названим позовом посилаючись на те, що 24.04.2008 року, ОСОБА_4, керуючи належним йому автомобілем "Тойота РАВ 4", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись об'їзною дорогою "Київ - Чернігів" в напрямку м. Чернігів, на 28 км вказаної автодороги у м. Бровари Київської області наблизився до нерегульованого пішохідного переходу, де здійснив на неї наїзд, внаслідок чого їй були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вона була госпіталізована до військового госпіталю, де перебувала на стаціонарному лікуванні з 25 квітня до 26 травня 2008 року.      Неправомірними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода.

Позивачка просила стягнути на її користь 72 252 гривні у рахунок відшкодування моральної шкоди,  та 20 000 гривень витрат на правову допомогу.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 червня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, 3000 гривень витрат на правову допомогу, судовий збір в сумі 51 гривня та 120 гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

          Судом встановлено, що 24.04.2008 року, ОСОБА_4, керуючи належним йому автомобілем "Тойота РАВ 4", реєстраційний номер НОМЕР_1, на 28 км автодороги         Київ-Чернігів, не виконав вимог п.п. 12.1, 12.3, 18.1 ПДР України внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3

          Згідно висновку судово-медичної експертизи № 76 від 03.07.2008 року, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла 1-2 поперекових хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

          30 квітня 2008 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.І ст. 286 КК України.

          Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 9 грудня          2009 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року, а провадження в справі закрито.

          Таким чином постановою суду встановлена вина відповідача в заподіянні позивачці моральної шкоди, а тому відповідно до вимог ст.ст. 1167, 1187 ЦК України він повинен відшкодувати заподіяну шкоду.

          Висновок суду про те, що позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає у фізичних та душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я при ДТП ґрунтується на матеріалах справи.

          Доводи позивачки про те, що судом при визначені розміру моральної шкоди не в повній мірі враховані характер та обсяг моральних страждань колегія визнає частково обґрунтованими.

         Враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнала позивачка у зв'язку з ушкодженням здоров'я, характер заподіяного ушкодження здоров’я, вимушені зміни, що настали в життєвих стосунках позивачки у зв’язку з ушкодженням здоров’я, а також виходячи з засад розумності і справедливості та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" колегія приходить до висновку про збільшення розміру моральної шкоди в межах заявлених вимог до 30 000 грн.

          Інші доводи позивачки про те, що при визначені розміру заподіяної моральної шкоди суд мав взяти до уваги висновок психологічної експертизи щодо розміру заподіяної шкоди, не ґрунтуються на вимогах ч. 3 ст. 23 ЦК України, відповідно якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, та інших обставин, які мають істотне значення, а не експертом, як вважає апелянт, тому до уваги не приймаються.

          За таких підстав рішення суду першої інстанції частині стягнутої на користь позивачки моральної шкоди підлягає зміні з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення на її користь 30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Визначаючи розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги суд правильно виходив з вимог ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України та Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави». Наведений судом у рішенні розрахунок витрат позивачки на правову допомогу ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом безпідставно не взятий до уваги розмір витрат, які позивачка сплатила за правову допомогу, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони не узгоджуються з вимогами  ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України і Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», та зробленим судом розрахунком відповідно до матеріалів справи та зазначених вимог закону.

          Посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права не заслуговують на увагу, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

          Решта доводів апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду.

          Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

          Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія  суддів

вирішила :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

          Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 1 червня 2010 року змінити в частині розміру стягнутої моральної шкоди.

          Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3      30 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

         Рішення апеляційного суду набирає  законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

          Головуючий

         Судді :