Судове рішення #113129
2-25/8669-2006А

     


СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України


31 серпня 2006 року  


Справа № 2-25/8669-2006А

                    

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Видашенко Т.С.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,


секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Антонець Олександра Анатоліївна, довіреність №  210   від 25.04.2006

відповідачів: Кримська митниця Сінгаевський Олександр Валерійович, довіреність №  17-07/2131   від 10.04.2006,

Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим  не з'явився,

Прокурор Автономної Республіки Крим не з'явився,

розглянувши апеляційні скарги Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та Прокуратури Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Маргарітов М.В.) від 29.05.2006 у справі № 2-25/8669-2006А

за позовом  Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" (Московське шосе, 9 км, Аграрне,  місто  Сімферополь,95492)

до           Кримської митниці (вул. Мальченка, 22,Аерофлотський,95491)

Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19, місто Сімферополь,95015)

за участю Прокуратури Автономної Республіки Крим  (вул. Севастопольська, 21, місто Сімферополь,95000)

про оскарження дій митного органу, визнання недійсними талонів відмови, спонукання до виконання певних дій та стягнення надмірно сплачених митних платежів та зборів


                                                            ВСТАНОВИВ:

          Позивач 18.04.2006 звернувся з позовом в суд про визнання недійсними талонів відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України № 600000000/6/29, виданого Кримською митницею 27.03.2006; №600000001/6/002921, виданого  Кримською митницею 14.04.2006р.; зобов'язання Кримської митниці проводити митне оформлення товарів, що постачаються згідно із умовами контракту № 4/г від 18.09.2005. та контракту № 2-06/1 від 01.02.2006 по визначеним в них цінах; стягнути з Управління державного казначейства надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 41 429,13 гривень, які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно із умовами контракту № 4/г від 18.09.2005 та у розмірі 23 063,65 гривень, які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно із умовами контракту № 2-06/1 від 01.02.2006р.

У ході розгляду справи 15.05.2006 позивач уточнив позовні вимоги на підставі статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України та просив пункт  5 та пункт  6 позовної заяви викласти в наступній редакції:

„5. Стягнути з держбюджету надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 41 435,59 гривень, які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно із умовами контракту № 4/г від 18.09.2005

6. Стягнути з держбюджету надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у розмірі 23 063,65 гривень, які були сплачені при митному оформленні товарів, що постачаються згідно із умовами контракту № 2-06/1 від 01.02.2006 „ (аркуш справи 76).

                    Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.05.-29.05.2006 у справі №2-25/8669-2006А позов Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" задоволено частково.

                    Визнано нечинними талони відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України № 600000000/6/29, виданий Кримською митницею 27.03.2006 та  №600000001/6/002921, виданий Кримською митницею 14.04.2006 .

Повернено Державному підприємству „Сімферопольський виноробний завод” надмірно сплачену суму митних платежів та зборів у сумі 64271,68 грн. (23063,65 грн. + 41208,02 грн.). Стягнуто   з   Державного   бюджету   України    на   користь   позивача  646,12 грн. судового збору.

Постанова суду мотивована тим, що при переміщенні товарів на митну територію України на підставі контрактів № 4/г від 18.09.2005  та 32-06/1 від 01.02.2006 у   Кримської митниці  виникли необґрунтовані сумніви  щодо  достовірності  поданих декларантом  відомостей про ціну товару, а тому митний орган безпідставно застосував  резервний метод  визначення митної вартості товарів. Внаслідок неправомірних дій Кримської митниці Державне підприємство „Сімферопольський виноробний завод”  було позбавлено права на митне оформлення  товару на підставі ціни угоди та понесло прямі витрати у виді необґрунтованої сплати  з вини відповідача митних зборів і платежів у сумі 64271,68 грн.

          Не погодившись з вказаним рішенням прокурор Автономної Республіки Крим та Державне казначейство, до яких приєдналася Кримська митниця звернулися  із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову та прийняти нову постанову,  якою  у позові відмовити.

Прокурор вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Дії  митниці щодо відмови у пропуску на митну територію України товарів позивача за  митною вартістю, яка зазначена  у ВМД № 600000000/6/29  та № 600000001/6/002921 не відповідає митній вартості, встановленій  відповідно до положень Митного кодексу України, на думку прокурора, є цілком  правомірними, оскільки передбачені діючим законодавством. Талони відмови  та рішення про митну оцінку товарів є різними за своєю правовою природою документами та застосовуються при здійсненні різних за змістом  митних процедур. Талон відмови не може бути предметом оскарження у судовому порядку, оскільки він є інформацією з причин  відмови у митному  оформленні товарів. Предметом оскарження може бути рішення митного органу щодо застосування того чи іншого методу митної вартості. Підставою для повернення сплачених  надмірно податків є рішення  Митного органу вищого рівня, чи суду про визнання недійсним рішення про  митну оцінку товарів. Прокурор вважає, що судом суттєво порушено норми матеріального та процесуального права, застосовані норми цивільного законодавства, які не застосовуються до митних правовідносин. Крім того, на думку прокурора, ввізні митні декларації, за якими позивачем був  сплачений до Державного бюджету податок на додану вартість є податковими деклараціями, підставою для  формування податкового кредиту та подальшого отримання бюджетного відшкодування податку. Таким чином, спроба позивача у судовому порядку стягнути сплачені ним суми податку є фактичною спробою отримати подвійне відшкодування податку на додану вартість з держбюджету.

Доводи скарги Державного казначейства мотивовані тим, що суд першої інстанції  дійшов невірних висновків,  задовольнивши позов. Зазначені висновки не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального права. Крім того, сторона вказує на порушення норм Бюджетного кодексу України у частині відшкодування шкоди за рахунок такої бюджетної класифікації, яка не визначена для рішення  цього питання.

До судової колегії надійшла заява Кримської митниці про приєднання до апеляційних скарг. На підставі статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про приєднання до скарг судовою колегією  задоволено.

В судовому засіданні представник  Кримської митниці підтримав вимоги викладені в апеляційний скаргах, представник позивача просив постанову суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник Державного казначейства та прокуратури Автономної Республіки Крим в судове засідання 31.08.2006 не з’явилися, причину неявки не повідомили.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 змінено склад судової колегії, суддю  Антонову І.В. замінено на суддю Котлярову О.Л., у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Антонової І.В.

Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія вважає  апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.  

18 вересня 2005 року між Державним підприємством „Сімферопольський виноробний завод" та Самостійним малим підприємством „Раджаб" (Азербайджан) було укладено контракт №4/г на поставку коньячного спирту (далі Товар) по узгодженій у даному контракті ціні.

01 лютого 2006 року між Державним підприємством „Сімферопольський виноробний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гео-Алко" (Грузія) було укладено контракт № 2-06/1 на поставку коньячного спирту (далі Товар) по узгодженій у даному контракті ціні.

Ціна одного літру товару у відповідності із зазначеними контрактами встановлювалась на договірних засадах та склала 1,1 долар США.

Товар поставляється партіями на підставі додатків до контрактів, в яких зазначається кількість літрів та сума партії товару.

Підприємством "Сімферопольський виноробний завод" надані до митного оформлення вантажні митні декларації (далі - ВМД) №600000001/6/002409 від 27. 03.2006 та №600000001/6/002921 від 14.04.2006.

Згідно статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Митний   орган   здійснює   контроль   правильності   визначення   митної вартості товарів згідно з положеннями Митного кодексу.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і надані ним відомості про її

визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно   статті   265   Митного кодексу України    митний   орган   має   право   упевнитися   в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для  цілей визначення митної вартості.

На надані до митного оформлення ВМД згідно наказу Державної служби України №1227 від 12.12.2005 "Про затвердження Порядку оформлення й  використання Картки  відмови  в  прийнятті  митної  декларації,  митному оформлені  чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний  кордон України” були видані талони відмови у митному оформленні, підставою видачі яких  послужило сумніви митниці в здійсненні  митної оцінки заявлених товарів.

Згідно статті  264 Митного кодексу України у разі потреби у підтвердженні заявленої вартості товарів декларант зобов'язаний надати митному органу необхідні дня цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 14 постанови Кабміну України від 28.08.2003 №1375 передбачено перелік документів, які необхідно надати декларанту для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Позивач для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України:

по контракту № 4/г від 18.09.2005р., через декларанта - ВКФ „Веда" 14.03.2006 надав Декларацію митної вартості № 600000001/6/002921  за формою ДМВ - 1, визначивши митну вартість товару 69 263,48 дол. США, що еквівалентно 349 780,57 гривень. Митні платежі та збори підлягали сплаті в сумі: 699,56 грн. - митне оформлення; 69956,11 грн. - податок на додану вартість; 505,00 грн. - послуги інспектора, всього в сумі 71160,67 гривень.

по контракту № 2-06/1 від 01.02.2006 через декларанта - ВКФ „Веда" 27.03.2006р. надав Декларацію митної вартості № 600000000/6/002409 за формою ДМВ - 1, визначивши митну вартість товару 59 730,00 дол. США, що еквівалентно 301 636,50 гривень. Митні платежі та збори підлягали сплаті в сумі: 603,27 грн. - митне оформлення; 60327,30 грн. - податок на додану вартість 20%; 505,00 грн. - послуги інспектора, всього в сумі 61435,57 гривень.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України декларація митної вартості за формою ДМВ-1 подається для заявлення митної вартості товарів, яка визначена шляхом застосування методу № 1 - оцінки за ціною угоди. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, а згідно зі статтею 259 Митного кодексу є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає  сплаті за ці товари.

Таким чином, позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок митниці:

СМП „Раджаб" 69 300,00 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 26зід 23.02.2006

ТОВ „Гео-Алко" 30 941,00 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями №34 від 28.02.2006р. та № 44 від 28.03.2006р. Сума у розмірі 28 789,00 доларів США повинна бути сплачена на протязі 90 днів з моменту випуску ГТД, що зазначено у пункті  2.3. Контракту № 2-06/1 від 01.02.2006.

Згідно матеріалам справи, Кримською митницею було відмовлено у митному оформленні вантажних декларацій талонами відмови:

№ 600000001/6/002921 від 14.04.2006 (контракт 4/г від 18.09.2005),

№ 600000000/6/29 від 27.03.2006  (контракт № 2-06/1 від 01.02.2006).

При визначенні митної оцінки товару, що поставляється по контрактам № 4/г вії 18.09.2005 та № 2-6/01 від 01.02.2006 відповідач використовував метод № 6, який передбачений  статтею 273 Митного кодексу України і застосовується у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 Митного Кодексу України.

Крім того, митний орган може вимагати подання декларації митної вартості та самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, лише у разі коли декларант не може документально підтвердити заявлену ним митну вартість товарів або коли виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей.

Статтею 266 Митного кодексу України визначені наступні методи визначення митної вартості товарів:

-          за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

-          за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

          за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);


-          на основі віднімання вартості (метод 4);

-          на основі додавання вартості (метод 5);

-          резервного (метод 6).

Слід зазначити, що відповідачем повинні були послідовно застосовуватись методи, передбачені статтею 266 Митного кодексу України, в якій визначено зокрема, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Проте, Кримська митниця зазначила, що попередні методи не були застосовані, з таких причин: 1-й метод у зв'язку з недостатністю документів для підтвердження заявленої митної вартості. Але як було зазначено вище, Позивач надав  Відповідачу повний пакет документів для визначення митної вартості у відповідності до пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України. 2-й та 3-й метод - у зв'язку з відсутністю відомостей про ідентичні та подібні товари. При цьому при застосуванні 6-го методу, згідно із ст. 273 Митного кодексу, як зазначено у Митній оцінці товару до ВМД № 600000001/6/002409 від 27.03.2006 Відповідачем також не було використано його право вимагати у декларанта надання окремих додаткових документів, виходячи із переліку документів, наведеного у п. 15 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1375 для підтвердження митної оцінки за ціною договору.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для самостійного визначення митної вартості товарів, а відтак і відмови у митному оформленні вантажу.

У зв'язку з відмовою відповідача в митному оформленні товару та в пропуску товарів через митний кордон України Позивачем були подані декларації митної вартості за формою № 2 в результаті чого позивачем було надмірно сплачено митних платежів та зборів:

по контракту № 4/г від 18.09.2005 на  суму у розмірі 41429,13 грн.

по контракту № 2-06/1 від 01.02.2006 на  суму у розмірі 23 063,65 грн.

джерелом інформації та підставою коригування митної вартості зазначено саме інформацію щодо цін на аналогічні та ідентичні товари з урахуванням також вимог Постанови КМУ № 1375 від 28.07.2003.

Судова колегія вважає, що  суд першої  інстанції  дійшов вірного висновку, що  відповідач неправомірно скоригував митну вартість та застосував метод № 6 до товарів, що поставлялись позивачем згідно із умовами контрактів № 2-06/1 від 01.02.2006 та № 4/г від 28.09.2005 на підставі чого позивач   необґрунтовано сплатив митні збори і платежі в сумі 64271,68грн.

Таким чином, внаслідок прийняття митним органом необґрунтованого незаконного рішення, Державне підприємство „Сімферопольський виноробний завод” було позбавлено права на митне оформлення товару і для відновлення цього права вимушено було понести прямі втрати, що виразилися в необґрунтованій сплаті з вини митниці митних зборів і платежів у розмірі 64271,68 грн.

Між незаконним рішенням митного органу (протиправними діями в частині відмови в митному оформленні товару і безпідставному проведенні його оцінки зі збільшенням митної вартості, всупереч договірній ціні) і заподіяною шкодою, яка виразилася в необхідності сплатити в зв'язку з цим митних зборів і платежів у розмірі 64271,68 грн. існує прямий причинно-слідчий зв'язок, а заподіяна шкода підлягає відшкодуванню позивачу.

Отже, видача митним органом   талонів відмови   у   митному   оформлені   товару слідством неправомірних дій суб'єкту владних повноважень, які виразились у відмові в митному оформленні товару і безпідставному проведенню його оцінки зі збільшенням митної вартості, всупереч договірній ціні - тобто, застосуванні резервного методу декларування митної вартості товару позивача.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  від  21.12.2000  №2181-ІІІ податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється   нарахування   та/або  сплата   податку,    збору   (обов'язкового платежу).

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант виконує всі  обов'язки  і  несе  у  повному  обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів,  які переміщуються через   митний   кордон   України,   митним   брокером   чи  іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний здійснити декларування   товарів  і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи  і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Вирішуючи питання про повернення позивачу з Державного бюджету України  64271,68 грн.  суд першої інстанції не врахував, що зазначені кошти є сплаченими   позивачем     податками  та  помилково   застосував   до   спірних правовідносин норми цивільного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином судова колегія вважає, що для повного відновлення порушеного права підлягають задоволенню, як вимоги про визнання недійсними спірних талонів відмови, як актів ненормативного характеру, так і про визнання неправомірними дій митного органу в частині цієї відмови.

Так як, оскільки талони відмови винесені митним органом неправомірно, підлягають стягненню з державного бюджету України суми, надмірно сплачені позивачем 228,36 грн. - митний збір, 22835,29грн.- податок на додану вартість по контракту № 2-06/1 та 410,26грн. - митний збір, 41026,13грн. - податок на додану вартість по контракту № 4\2 від 18.09.2005.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у позові і в частині зобов'язання митного органу проводити митне оформлення по цінам,  оскільки оформлення імпорту товарів проводиться по кожній партії товару відокремлено з виконанням вимог, встановлених Митним кодексом України із застосуванням сукупності відповідних норм, встановлених законодавчими та нормативними актами.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована і не підлягає задоволенню, рішення місцевого господарського суду прийнято без порушень і при правильному застосуванні норм матеріального права, викладені в рішенні суду висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для відміни (зміни) рішення місцевого господарського суду також немає.

                    Керуючись статтями 24, 195, 198 (частина 1 пункт 1), 200, 205 (частина 1 пункт 1), 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги прокурора Автономної Республіки Крим та Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим та заяву про приєднання до них Кримської митниці залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2006 у справі № 2-25/8669-2006А залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в  місячний термін.


Головуючий суддя                                        З.Д. Маслова

Судді                                                                      Т.С. Видашенко

                                                                      О.Л. Котлярова



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація