РІШЕННЯ

                                                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                Копія:  Справа №2-864/10

         22 вересня 2010 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді  Білецької В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії дитині війни за період з 18.08.2009 року по 30.06.2010 року, -

в с т а н о в и в:

        Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, в якому просив суд визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача щодо нарахування і виплати йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 18.08.2009 року по 30.06.2010 року протиправними та зобов’язати відповідача УПФУ у Великобагачанському районі здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та сплатити йому недоплачену суму доплати за вищевказаний період.  

             В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

             Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Законів України про державний бюджет України на 2007 та 2008 рік, в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив з 01.10.2009 року нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

             Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю (а.с.14).  

             В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

           Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

            Суд, вивчивши матеріали справи і давши їм належну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

            Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.  

             З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

             Позивач має статус «Дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 від 25.10.1993 року (а.с.5) та довідкою управління праці та соціального захисту населення  Великобагачанської райдержадміністрації ( а.с.6).

         Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

             Із заперечень УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області вбачається, що  відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

             Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

             Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

 Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за вищевказаний нею період, суд вважає ці позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується  підвищення, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області в  розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року за № 530  та відповідною довідкою   (а.с.7).

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 17.08.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Великобагачанському районі та зобов’язано його здійснити перерахунок позивачу пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та доплати з 22.05.2009 року по 17.08.2009 року (а.с.8).  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що і після виконання вказаного рішення Великобагачанського районного суду УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Отже, відповідач з 26.05.2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За  січень-жовтень 2009 року позивачу УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області продовжувало здійснювати виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530,  в  з  листопада  2009  року по червень 2010 року включно  здійснює виплати  в сумі 49 грн. 80 коп., що  підтверджується   довідкою, виданою відповідачем ( а.с.7).

В той час Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" не передбачено  обмежень   застосування ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" щодо нарахування і виплати 30% надбавки до пенсії громадянам категорії "діти війни", а тому зазначена виплата повинна бути проведена. Зменшення відповідачем розміру виплати цього підвищення з посиланням на  постанову КМУ № 530 від 28.05.2008 року і інші постанови КМУ з цього питання є  безпідставними, так як  при вирішенні спору суд виходить із загальних засад пріоритету  законів над підзаконними актами і визнає, що при розрахунку підвищення до пенсії соціальній категорії "діти війни" застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За таких обставин суд визнає протиправною бездіяльність УПФ України у Великобагачанському районі Полтавської області в частині проведення у 2009 році (з 27.08. по 31.12.2009 р.) часткової виплати підвищення до пенсії "дітям війни", а також починаючи з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року,  і приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку виплат у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та проведення відповідних виплат з 27.08.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року з урахуванням виплачених позивачу за цей час виплат.

Доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення або відмови в задоволенні позову.

          Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

               Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

                За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

                З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

               Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

               Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

               Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”,  покладено на УПФУ у Великобагачанському районі Полтавської області за місцем проживання позивача.

               Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

                За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

                Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

                Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно  п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року за №1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.                 Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2, що діє  в редакції Постанови Правління ПФУ від 25.02.2008 року № 5-5, управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

                 Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

                 Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

                  Крім того, відповідачем не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

                  Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

                Розрахунок виплати за серпень-грудень 2009 р. 30 відсоткової надбавки  необхідно проводити, виходячи  із вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

                  Законом України "Про державний бюджет на 2009 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не зупинено. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону  України " Про Державний бюджет на 2009  рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює  доплату до пенсії дітям війни є Закон України "Про соціальний захист дітей війни".

                 Згідно ст. 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних  груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Отже, мінімальний розмір пенсії за віком за січень - жовтень  2009 року встановлений на рівні грудня 2008 року.

                 За липень - жовтень 2009 року позивачеві виплачено підвищення до пенсії по 49 грн. 80 коп. щомісяця, отже за цей час щомісяця було не доплачено  99 грн. 60 коп. ( розрахунок: липень – жовтень 2009 року 498 грн.х30% = 149,40грн. - 49,80 грн. = 99,60 грн.)

                 З 1 листопада  2009 року розмір прожиткового  мінімуму  для  осіб, які втратили працездатність, встановлений 573 грн. на  місяць, отже розрахунки за листопад - грудень 2009  року належить здійснювати  враховуючи цей розмір ( розрахунок 573 грн. х 30%= 171,9грн. - 49,8 грн. = 122 грн.10 коп. - щомісяця).

                Згідно ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної  заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-У1 розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2010 року становить 695 грн., а з 1 квітня 2010 року до 1 липня 2010 року становить 706 грн.   З 01.07.2010 року розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність становить 709 грн.

               Отже, розрахунки за січень-червень 2010 року належить здійснювати, враховуючі ці суми прожиткового мінімуму (розрахунок:  січень-березень :695 грн.Х30% =  208,50 грн.-49,80 грн. = 158,70грн.- щомісяця.; квітень-червень: 706 грн.х30%= 211,80 грн. - 49,80 = 162 грн. – щомісяця)

    Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

            На підставі викладеного, керуючись ст.ст.64,124,152 Конституції України, ст.ст.3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.13,16 ЦК України, ст.ст.3,10,11,60,79,81,88,197,212-215 ЦПК України, суд, –

                                                                         в и р і ш и в :  

         Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити.

         Визнати протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області за період з 17.08.2009 року по 30.06.2010 року в частині невиплати позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни у встановленому законом розмірі.

         Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її відповідно до ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» на 30% мінімальної пенсії за віком  з розміру,  встановленого  ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати  за 2009 рік - з 18 серпня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік - з 01 січня 2010 року  по 30 червня  2010 року з урахуванням проведених виплат.

        Стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Великобагачанському районі на користь ОСОБА_1   понесені судові витрати: судовий збір в сумі 08 грн.50 коп. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн., а всього 45 (сорок п’ять)  грн.50 коп.

         Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської  області подається  протягом десяти днів після його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

           Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної  сили після розгляду справи апеляційним судом.

               Суддя      підпис.

         Копія вірна: Голова суду

                              Секретар