Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22- 7277 /10 Головуючий у 1 інстанції: Задорожка Д.А.
Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2010 року м . Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі
Головуючого: Пільщик Л.В.
суддів : Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі Петровій О.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «МетаБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави,
ВСТАНОВИЛА :
В червні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «МетаБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави.
В позовній заяві зазначено, що 29.03.2007 року між ним та Акціонерним банком «Металург», правонаступником якого є ПАТ «МетаБанк» було укладено кредитний договір № 625800001257 від 29.03.2007 року, відповідно до якого відповідач надав йому кредит на споживчі цілі - придбання транспортного засобу у сумі 16 547 доларів США на строк 84 місяці до 29.03.2014 шляхом зарахування коштів на його картрахунок зі сплатою 10 % річних за користування кредитом, а також зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 2 806 грн. 80 коп. та комісії за управління кредитом в розмірі 49,64 дол. США. Цього ж дня між сторонами було укладено договір застави № 9258000012501, за яким заставою було забезпечено виконання ним зобов'язань за Договором. Предметом застави був легковий автомобіль седан, марки СНЕRI Eastar DS 14 В, 2007 року випуску. Позивач зазначив, що на виконання умов договору ним було сплачено:
- 6449,70 доларів США - погашення кредиту;
- 4431,95 доларів США - сплата процентів за користування кредитом;
-1985,60 доларів США - сплата комісії за управління кредитом;
- 49,64 доларів США - комісія за управління кредитом, сплачена при укладенні Договору.
Загальна сума сплачених ним коштів відповідачу складає 12 867,25 доларів США, а враховуючи сплачену позивачем суму 2 806 грн. 80 коп. в якості комісії за надання кредиту та 49,64 доларів США як комісії за управління кредитом, сплаченої при укладенні Договору, вважає що загальна сума сплачених ним відповідачу коштів становить 96 807 грн. 50 коп., що в розрахунку курсу гривні до долару США на момент укладення договору становить 18 614 доларів США. Позивач просить суд визнати недійсними укладені між ним та відповідачем кредитний договір № 625800001257 від 29.03.2007 та договір застави № 9258000012501 від 29.03.2007, оскільки відповідач в порушення норм чинного законодавства України, визначив та здійснює розрахунки по кредитуванню в іноземній валюті, а також просить суд зобов'язати ПАТ «МетаБанк» повернути йому сплачений надлишок за кредитним договором у сумі 13 245 грн. 15 коп.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 29 березня 2007 року уклав з відповідачем договір кредиту № 625800001257, згідно умов якого банк надав йому грошові кошти в сумі 16547 доларів США зі сплатою 10 % річних з кінцевим терміном погашення основної заборгованості до 29.03.2014 року на умовах, визначених договором кредиту. З метою забезпечення виконання його зобов’язань між банком та ним 29.03.2007 року було укладено договір застави № 9258000012501 належного йому автомобіля.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними кредитного договору і договору застави, суд першої інстанції правильно виходив із того,що між сторонами по справі склались договірні правовідносин з надання кредиту, за якими банк надав позивачеві грошові кошти в іноземній валюті на придбання транспортного засобу, а ОСОБА_3,отримавши їх, зобов”язався повернути ці грошові кошти зі сплатою відповідних відсотків на умовах, зазначених в договорі. При цьому суд дійшов правильних висновків про те,що відповідач на законній підставі має право здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від НБУ генеральної ліцензії та Дозволу на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії і відмовив у задоволенні позовних вимог.
Такі висновки відповідають вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов”язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі п.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу(генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями.
За змістом п.2.3 Положення „Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій” ,затвердженого Постановою Національного Банку України №275 від 17.07.2001р. банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності отримання банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку.
Із роз”яснень Національного Банку України Територіальним управлінням НБУ, банкам та їх філіям Асоціації Українських банків, наданих у листі №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року, вбачається ,що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті, яка не потребує індивідуальної ліцензії(а.с.71-72).
Оскільки відповідач отримав банківську ліцензію на право здійснювати відповідні банківські операції, у тому числі і з валютними цінностями, а також Дозвіл ,відповідно до додатку до якого банк має право здійснювати,зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, то доводи позивача про незаконність використання іноземної валюти у договорі є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах закону, а суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те,що підстав для задоволення вимог про визнання кредитного договору і укладеного до нього договору застави недійсними немає і на законних підставах відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що умови кредитного договору є несправедливими і відповідач не надав позивачеві як споживачу фінансових послуг повної інформації про умови кредитування є неспроможними і суд першої інстанції спростував їх ,зазначивши правильно в рішенні про те,що позичальник під час укладання договору кредиту був ознайомлений із його умовами, підписав його, а банк надав у письмовій формі всю інформацію про умови кредитування, що підтверджується матеріалами справи.
До того ж з матеріалів справи вбачається,що позивач , погоджуючись із умовами договору, отримав кредит у повному обсязі і використав його у виконання укладеного кредитного договору, не вважаючи його умови несправедливими.
Довід апеляційної скарги відносно неправомірності умови Договору, вказаної в п. 3.2 про можливість одностороннього підвищення відсоткової ставки за Договором, є неспроможним, оскільки положення ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України щодо нікчемності умови договору про право банку змінювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку , набула чинності згідно з Законом України від 12 грудня 2008 року за № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», тобто вже після укладення кредитного Договору сторонами.
Вимоги апелянта про повернення йому різниці між отриманої від банку суми16547 доларів США і повернутої позивачем суми 18614 доларів США , що становить 13245гр.15коп. є безпідставними, оскільки сплачені вони позивачем у виконання укладеного кредитного договору.
Інші доводи апеляційної скарги не відносяться до тих підстав, з яких процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення про скасування або зміну оскаржуваного судового рішення.
При розгляді справи судом першої інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана належна оцінка доказам, постановлено законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 21 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді