Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

     13 вересня    2010 року     Шевченківський  районний  суд  м.Львова

в  складі:  головуючого  судді   Білінської Г.Б.

при  секретарі                              Морганюк Ю.Є.

     розглянувши   у  відкритому   судовому  засіданні  в  залі  суду  в  м.Львові  справу   за    позовною  заявою  ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Брюховицької  селищної  ради м.Львова, Львівського обласного управління земельних ресурсів, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  третіх  осіб  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11,ЛОКП БТІ та ЕО, приватного нотаріуса ЛМНО Сухової О.І.   про  визнання  недійсним рішення, скасування Державних актів, визнання недійсним договору дарування  

                                                                     у с т а н о в и в :

     Позивачі  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  звернулись  до суду   із  позовом  до Брюховицької  селищної  ради, Головного  управління земельних  ресурсів  Львівської області ,ОСОБА_4, ОСОБА_5 про  визнання  недійсним  рішення  № 116  Брюховицької  селищної  ради  від 14.03.2002  року „ Про передачу  у  приватну  власність  ОСОБА_4 земельної ділянки  по  АДРЕСА_2”, скасування Державного акту  на  право  власності  на  землю, виданого на  ім”я  ОСОБА_4 24.09.2002  року, визнання  недійсним  договору  дарування  земельної ділянки  площею 0,04 га  для  ведення  садівництва  на  АДРЕСА_2, укладений  06.06.2005  року  між  ОСОБА_4 та  ОСОБА_5, скасування Державного  акту  на право  приватної  власності  на  землю, виданий  ОСОБА_5 20.09.2005  року.

       Свої вимоги мотивують  тим, що   багатоквартирний  житловий  будинок  АДРЕСА_2  складається  з  чотирьох  квартир.  Квартира   АДРЕСА_2  придбана  позивачами   у  ОСОБА_4  на  підставі  договору  купівлі-продажу квартири укладеного 16.12.2005  р. Квартира   №  2а   по  АДРЕСА_2  придбана   ОСОБА_1 та ОСОБА_2  у    ОСОБА_13 16.12.2005  р. Розмір   земельної  ділянки, призначений  для  обслуговування  житлового  будинку  АДРЕСА_2  становить 1504,65 кв.м., з  яких 119,5  кв.м.  знаходиться  під  житловим  будинком, 320,53  кв.м.-під  подвір”ям  та  1064,55  кв.м.-під  фруктовим  садом. Однак, після  того, як відповідачкою ОСОБА_5 у  2008 році   на  прибудинкову  територію    будинку   було  привезено  будівельні  матеріали, позивачам  стало  відомо, що  частина  прилеглої  до  будинку  земельної  ділянки , а саме  0,04 га ,  передана   у  власність  ОСОБА_4 рішенням  №  116  від  14.03.2002  року  виконкому  Брюховицької  селищної  ради. Надаючи  безоплатно  у  приватну  власність  ОСОБА_4  земельну  ділянку  із  земель  житлової  забудови  для  використання  як  землі  сільськогосподарського  призначення, Брюховицька  селищна  рада  керувалась Декретом  КМУ „Про приватизацію  земельних  ділянок”  від 26.12.1992  р. На думку позивачів, при винесенні  даного рішення  не було  враховано  положення  п.1  вказаного Декрету, щодо  того,  що  при   передачі  громадянам  у  приватну  власність  підлягали  земельні  ділянки, надані  їм  для  ведення  особистого підсобного господарства, будівництва  і  обслуговування  житлового  будинку і  господарських  споруд , садівництва, дачного і  гаражного  будівництва, у  межах  норм, установлених  Земельним  кодексом  України.  Згідно вимог  п.3  ст.22  ЗК  України громадянам України  для  ведення  садівництва  передаються  у  власність  та  надаються  у  користування землі  сільськогосподарського  призначення.  Відповідно  до  положень  ст.42  ЗК  України  порядок  використання  земельних  ділянок, на  яких  розташовані  багатоквартирні  жилі  будинки, а  також  належні  до  них  будівлі, споруди  та  прибудинкові  території, визначається  співвласниками, однак  їх, як співвласників, думку з-приводу передачі у власніть  частини земельної ділянки відповідачам   ніхто не  спитав.  Відповідно  до  п.2  Положення „Про порядок  встановлення та  закріплення  меж прибудинкових територій  існуючого  житлового фонду та  надання у  спільне  користування  або спільну  сумісну  власність  земельних  ділянок  для  спорудження  житлових  будинків, чинного на  момент  передачі  у  приватну  власність  спірної  земельної ділянки ОСОБА_4, зазначено, що прибудинкова територія встановлюється для будинку і  не може  виділятися  для  частини будинку (блоку,поверху,секції квартир,тощо). Відповідно  до  ст.143  ЗК  України  примусове  припинення прав  на  землю  здійснюється у  судовому  порядку. Про припинення  прав  на  частину земельної  ділянки, яка перебувала у користуванні  мешканців   будинку  АДРЕСА_2  , позивачі  довідались  випадково. Придбавши  житло в  даному  будинку  позивачі  не  змогли  скористатись  належним  їм    правом  щодо  земельної ділянки  для обслуговування  житлового  будинку, оскільки  Брюховицька  селищна  рада  надала  ОСОБА_4  у  приватну  власність  земельну  ділянку, яка не  лише  не  була  надана  йому  особисто  у  користування, а  й не  була  призначена  для сільськогосподарського  використання. Після  отримання  даної  земельної    ділянки  у   власність , ОСОБА_4,  на  підставі  договору  дарування  від 06.06.2005  року,  відчужив  її   ОСОБА_5

       В  судовому засідання представник  позивачів  вимоги  підтримав, надавши  аналогічні  пояснення  , зазначені    у  позовній  заяві  .

      Представник  відповідача  Брюховицької  селищної  ради  у судове засідання не з”явився, направив суду заяву, у якій  позовні вимоги не визнає, просить справу розглянути у його відсутності.

     Представник Львівського  обласного управління земельних ресурсів  у судове засідання не з”явився, хоча був повідомлений про день та час розгляду справи судом.

     Представники відповідачів  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позовні вимоги заперечили, вважають оскаржуване  рішення Брюховицької селищної  Ради про передачу ОСОБА_4  земельної ділянки по АДРЕСА_2 – законним, а відтак і законними послідуючі Державні Акти та договір дарування .

   Третя  особи  приватний  нотаріус  Львівського міського нотаріального округу  Сухова О.І.  в  судове  засідання  не з”явилась, хоча  належним  чином  про час та  місце  розгляду  справи  неодноразово  повідомлялась.

    Треті особи  ОСОБА_7  та ОСОБА_10 позовні вимоги  підтримали, вважають, що  передача у власність частини земельної ділянки, що по АДРЕСА_2 ,           ОСОБА_4 ,  порушило  права позивачів,як співвласників  будинку.

     Третя особи  ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 у  судове  засідання  не  з”явились, скерували  на  адресу  суду  заяви  з  клопотанням    розглянути  справу  у  їх  відсутності.

       Заслухавши  пояснення  сторін,  представників  сторін  та  третіх  осіб, вивчивши  та  дослідивши  об”ективні  докази  по  справі, суд  вважає,  що  позов  до  задоволення  не  підлягає  з   наступних  підстав.

     У   судовому   засіданні  встановлено, що     будинок  АДРЕСА_2   складається із   чотирьох  приватизованих  квартир. Співвласниками  квартир  на  даний  час  є :

-   квартири  № 1  - ОСОБА_6,ОСОБА_7,ОСОБА_8,ОСОБА_8 відповідно до  свідоцтва  про право  власності  на  квартиру  від  27.09.1995 р.

-   квартири   № 1а  -  ОСОБА_8 . ,ОСОБА_11ОСОБА_15.,що  вбачається  з  свідоцтва про право власності  на  квартиру  від 18.09.2003  року

квартири  №2  та   квартири  №  2а    -  ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 з   грудня  2005  року, що  вбачається  з  витягів  про  реєстрацію  права  власності  від  07.02.2006  року.

          Квартира   АДРЕСА_3  придбана   ОСОБА_1  та ОСОБА_2  у    ОСОБА_13, ОСОБА_16,  на  підставі  договору  купівлі-продажу  квартири, укладеного 16.12.2005  року. Квартира АДРЕСА_2  придбана ОСОБА_2  та ОСОБА_1 у  рівних  частках,  у  ОСОБА_4, на  підставі    договору  купівлі-продажу  квартири , укладеного 16.12.2005  року.На  підставі  зазначених договорів позивачі  зареєстрували  право  власності  07.02.2006  року , що  вбачається   з  витягів  про  реєстрацію  права  власності  на  нерухоме майно.

     Відповідно  до  технічного паспорта  присадибної  ділянки  по  АДРЕСА_2  станом  на 23.07.1971  року  розмір  присадибної  земельної  ділянки  становить 1504,65 кв.м., з  яких 119,5  кв.м.  знаходиться  під  житловим  будинком, 320,53  кв.м.-під  подвір”ям  та  1064,55  кв.м.-під  фруктовим  садом.

   Отже  земельна  ділянка , розташована  за  адресою  АДРЕСА_2 являлась  комунальною  власністю  та  належала    територіальній  громаді  , яка  реалізує  право  власності  через  органи  місцевого  самоврядування  відповідно до ст. ст.80,83  ЗК  України.

    Згідно  вимог  ст.116  ЗК  України  громадяни  набувають  права  власності  та  права  користування  земельними  ділянками  із  земель  державної  або  комунальної  власності  за  рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів  місцевого  самоврядування  в  межах  їх  повноважень.

    Відповідно  до  ст.12  ЗК  України  до  повноважень сільських, селищних, міських  рад  у  галузі  земельних  відносин  на  території  сіл, селищ, міст належить розпорядження  землями  територіальних  громад, передача  земельних  ділянок  комунальної  власності у  власність  громадян  відповідно до  цього  Кодексу  та  т.д.

    Згідно     рішення  №  46  від 29.04.1999  року   4-ї сесії 23  скликання  Брюховицька  селищна  рада  у  відповідності  до  розділу Х1 Конституції України,ст.26  розділу 34 та  ст.33 Закону  України  „Про місцеве  самоврядування  в  України” ,ст.3  ЗК  України   делегувала  повноваження  щодо регулювання  земельних  питань  виконкому  Брюховицької  селищної  ради  за  винятком : звільнення  юридичних осіб  від справлення  податку  на  землю; затвердження  схем забудови  кварталів індивідуального  житлового будівництва більше десяти ділянокою. Дане  рішення  ніким  не оскаржено,  не  скасовано  та  діє  на  даний  час.

          Приймаючи рішення   №116 від 14.03.2002 р. ,виконавчий комітет  Брюховицької  селищної  ради    передав  у  приватну  власність  ОСОБА_4  земельну  ділянку  площею 0,04 га  для  ведення  індивідуального садівництва  по  АДРЕСА_2  відповідно до наданих йому повноважень і згідно   норм  чинного  законодавства.

          Твердження  позивачів  про те, що  передачею  частини земельної  ділянки  ОСОБА_4.у 2002 році  порушило їх права ,як співвласників, які вони набули лише у 2005 році, на думку суду є  безпідставними  .

             Згідно  договору  дарування  земельної  ділянки  від  06  червня 2005  року  ,  посвідченого  приватним нотаріусом  Львівського міського нотаріального округу  Суховою О.І., ОСОБА_4  подарував свою земельну  ділянку , площею 0,0400 га, що  знаходиться  на  території  Брюховицької селищної ради  за  адресою АДРЕСА_2  для  ведення  індивідуального  садівництва  ОСОБА_17.   На підставі договору  ім”я  ОСОБА_5  видано  Державний  акт  на  право  власності  на    земельну  ділянку площею 0,0400 га,що  знаходиться  на  території  Брюховицької  селищної  ради  за  адресою смт.Брюховичі, вул.Кленова,4  для  ведення   садівництва, серія  ЯА  №730848  від  20 вересня  2005  року  відділом  приміських  земель  м.Львова  та  Брюховицькою  селищною  радою .

  Судом  безспірно  встановлено,  що  позивачі  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2  на  момент  приватизації  спірної  земельної  ділянки   ОСОБА_4  на  АДРЕСА_2  , а  саме,  в  березні  2002  року, не  були  ні  власниками, ні  співвласниками, ні  користувачами   як  земельної  ділянки, так  і  квартир  №  2  та  № 2а  у  даному  будинку, оскільки  вони  придбали   зазначені  вище  квартири  у  власність  лише  16  грудня  2005  року.

Отже,  жодного  права  позивачів  ОСОБА_2  та  ОСОБА_1  порушено  при  приватизації  спірної  земельної  ділянки  не  було, відтак, у  них  відсутні  правові  підставі  для  подання  такого  позову  до  суду.

     Передача  спірної  земельної  ділянки  у  власність  ОСОБА_4  відбулась  відповідно  до  вимог  чинного  земельного законодавства.

     Суд  звертає  увагу  та  ту  обставину,  що  при  купівлі  квартир  АДРЕСА_2  у  власність  позивачів  перейшли  лише  квартири, а  не  земельна  ділянка , розташована  біля  даного  будинку.

       Відтак позовні вимоги  не підлягають  до задоволення  за  їх  безпідставністю.

.

    Керуючись  ст.ст.10, 11, 60, 169, 209, 212, 214- 215, 218   ЦПК  України , ст.ст.15,16,21,658 ЦК  України,  ст.ст.12,21,80,83, 116, 118,119,152,158 ,210 ЗК  України , суд ,

                                                         в и р і ш и в

    у  задоволенні   позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Брюховицької  селищної  ради м.Львова, Львівського обласного управління земельних ресурсів, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  третіх  осіб  ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ЛОКП БТІ та ЕО, приватного нотаріуса ЛМНО Сухової О.І.   про  визнання  недійсним рішення, скасування Державних актів, визнання недійсним договору дарування  відмовити  .

      Рішення  може  бути  оскаржено     до   апеляційного суду Львівської  області протягом  десяти днів.

Головуюча