Справа № 11-480/2010 Головуючий 1 інстанції: Стельмах А.П.
Категорія – ст. 286 ч.2 КК України Доповідач: Козак В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого судді Козака В.І.,
суддів Сердюка О.Г., Григор’євої В.Ф.,
при секретарі Фесюрі Т.І., Мехед Т.О.,
за участю прокурора Щербака О.С.,
захисника ОСОБА_1,
потерпілого ОСОБА_2,
представника потерпілого ОСОБА_3,
засудженого ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, прокурора Сосницького району Власка І.А., адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 на вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року
в с т а н о в и л а:
Цим вироком:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дзвеняче, Тетіївського району, Київської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, не військовозобов’язаний, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, житель АДРЕСА_1, раніше не судимий
засуджений за ст. 286 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину.
Згідно ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_4 повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 25 000 грн.
Вироком суду засуджений визнаний винним в тому, що 22.12.2008 року близько 22 години ОСОБА_4, керуючи автопоїздом у складі автомобілю НОМЕР_1 та напівпричепу LOHR C2H99S д.н. НОМЕР_2 рухався у напрямку Чернігова по автодорозі Чернігів-Н.Сіверський-Грем”яч. На 112 км.+200 м. вказаної автодороги, неподалік с. Рудня, Сосницького району, Чернігівської області, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_4, керуючи зазначеним автопоїздом, в момент виявлення зустрічного автомобілю на своїй смузі руху, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, в порушення п. 11.2 Правил дорожнього руху України не продовжив рухатись на керованому транспортному засобі якнайближче до правого краю проїзної частини, а навпаки, змінив напрямок руху керованого транспортного засобу у бік центру проїзної частини і продовжив рух, тим самим в порушення п. 13.3 Правил дорожнього руху України під час зустрічного роз’їзду створив небезпеку для дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5, що рухався у напрямку ОСОБА_6. Внаслідок зустрічного зіткнення транспортних засобів, водій автомобілю НОМЕР_4 – ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, що супроводжувалася крововиливом та синцем у ділянці грудини, переломом грудини, переломами ребер зліва та справа по різним анатомічним лініям, плевропульмональним шоком, які згідно висновку експерта № 284 від 26.01.2009 року стали безпосередньою причиною смерті. Дії водія автопоїзду у складі автомобілю НОМЕР_1 та напівпричепу LOHR C2H99S д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 11.2, 12.2 та 13.3 Правил дорожнього руху України і перебували у причинно-наслідковому зв’язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати у зв’язку з м’якістю покарання та постановити новий вирок. Вважає вирок незаконним, оскільки судом було неправильно застосовано кримінальний закон, який регулює призначення кримінального покарання. Зазначає, що в ході досудового, так і судового слідства було доведено вину ОСОБА_4, але він не визнав своєї вини, не вибачився за скоєний злочин, не надав жодної допомоги на поховання батька, не визнав позовної заяви. Вказує, що суд не взяв до уваги, що в судових дебатах він вказував про необхідність реального відбуття покарання ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі
В апеляції прокурор Сосницького району Власко І.А., не заперечуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок його м’якості, постановити новий вирок та призначити ОСОБА_4 за ст. 286 ч.2 КК України покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. Зазначає, що судом не було враховано, що саме внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 позбавлено життя ОСОБА_5, спричинено моральну шкоду потерпілому ОСОБА_2. Крім того, суд взагалі не врахував думку потерпілого ОСОБА_2, ставлення засудженого до скоєного ним злочину, який не визнав свою вину та не розкаявся.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду, як незаконний, винести свій вирок, яким ОСОБА_4 виправдати, оскільки в його діях відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. Вказує, що районним судом не були досліджені всі обставини справи. Зазначає, що автомобіль НОМЕР_5, яким керував ОСОБА_5, виїхав на лінію у технічно несправному стані, без дотримання Правил безпеки і експлуатації, що призвело до тяжких наслідків. Вважає, що вина ОСОБА_4 не доведена доказами, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши доповідача, прокурора Щербака О.В., потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, які підтримали апеляції і просили їх задовольнити, захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_4, які наполягали на задоволення саме їх апеляції, провівши судове слідство, колегія суддів приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого доведений зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
З показань засудженого ОСОБА_4 вбачається, що він себе винним у скоєнні інкримінованого злочину не визнає. Пояснив, що 21.12.2008 року він на автомобілі DAF, виїхав з м. Москва. У м. Семенівка, 22.12.2008 року, він перевірив технічний стан автомобіля та причепа: всі системи були в справному стані. Продовжуючи рух, він їхав у напрямку Чернігова по автодорозі Чернігів-Н.Сіверський-Грем'яч із швидкістю 50 – 60 км/год, оскільки була темна пора доби, йшов сніг, дорога була вкрита снігом і слизька. Близько 22 год. рухаючись по зазначеній автодорозі, на ділянці, яка має заокруглення в лівий бік, за 150 метрів попереду себе він помітив світло фар зустрічного автомобілю. Лише метрів за 40 він зміг побачити, що назустріч йому рухається автомобіль ЗІЛ піскорозкидувач з ковшем. Оцінивши ситуацію, він зрозумів, що якщо спинить керований ним автомобіль ближче до правого краю дороги, то зустрічний автомобіль снігоочисним ковшем вдарить у кабіну його автомобіля в те місце, де він перебував у якості водія. Тому він прийняв рішення про зміну напрямку руху керованого автомобіля і скерував автомобіль у бік центру проїзної частини дороги. Екстреного гальмування він не застосував, тому що в даній ситуації, щоб уникнути зіткнення, потрібно було починати маневр у бік центру дороги. Зустрічний автомобіль, ЗІЛ піскорозкидувач під керуванням ОСОБА_5, безпосередньо перед зіткненням напрямку руху не змінював і продовжував рухатися по смузі ОСОБА_7, назустріч керованому ним автомобілю. На автомобілі ЗІЛ горіли лише фари, сигнальний маячок не горів. В результаті відбулася дорожньо-транспортна пригода: транспортні засоби зіткнулись на смузі руху ОСОБА_7 ЗІЛ змістив керований ОСОБА_7 автомобіль.
Але незважаючи на заперечення своєї вини засудженим його провина підтверджується зібраними по справі доказами.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що його батько ОСОБА_5 працював водієм у Сосницькій дорожньо-експлуатаційній дільниці. 23.12.2008 року о 06.00 год. ранку йому зателефонував його рідний брат і сповістив про смерть батька. Витрати на поховання він взяв на себе. Він не шукав підсудного ОСОБА_7 і не просив у нього допомоги на похорони батька. Підсудний ОСОБА_7 не надавав йому ніякої допомоги на похорони батька.
З показань свідка ОСОБА_8, головного механіка філії Сосницької ДЕД, вбачається, що в ніч з 22.12.2008 року на 23.12.2008 року йому зателефонував співробітник і повідомив про ДТП. Він відразу виїхав на місце пригоди. Возив тіло покійного ОСОБА_5 в морг. 22.12.2008 року ОСОБА_5 проводив ремонт свого автомобіля: міняв на задньому мосту 3-4 шпильки. Після ремонту ОСОБА_8 оглядав автомобіль - автомобіль ЗІЛ був у справному стані. До дисциплінарної відповідальності ОСОБА_5 ніколи не притягувався. ОСОБА_5 був одним з найкращих водіїв, він був дуже дисциплінований, виконував всі доручення. Раніше ОСОБА_5 ніколи не потрапляв у ДТП.
З показань свідка ОСОБА_9, інженера з охорони праці філії Сосницької ДЕД, вбачається, що 22.12.2008 року він був черговий у філії Сосницька ДЕД. О 22.00 год. почав йти сніг. Він став викликати чергових водіїв для ліквідації ожеледиці. ОСОБА_5 був також ним викликаний. ОСОБА_9 сказав ОСОБА_5 що потрібно робити: посипати дорогу пісковою сумішшю від 118 до 124 км. на автодорозі Р-20. ОСОБА_5 завантажився і поїхав. ОСОБА_9 видавав ОСОБА_5 дорожній лист. А приблизно 21.45 год. він дізнався, що за с. Рудня на 112 км сталася ДТП з участю ОСОБА_5 ОСОБА_9 відразу зателефонував у ЦРЛ, черговому РВ УМВС, керівнику Сосницької ДЕД та у Чернігів. Через 15-20 хвилин він виїхав на місце події. Він бачив, що два автомобілі, учасники ДТП стояли зіткнувшись „ лоб-в-лоб”. ДТП сталося на 112 км + 200 м на автотрасі Р-20. Працівники служби МНС м. Корюківки звільнили тіло ОСОБА_5 Працівники швидкої допомоги констатували його смерть, а потім його тіло працівники Сосницької ДЕД відвезли у морг. ОСОБА_5 у колективі дуже поважали, він був спеціалістом 1-го класу, мав усі категорії, був людиною чуйною, порядною. До нього, як до працівника, претензій у ОСОБА_9 ніколи не було. До роботи ОСОБА_5 ставився відповідально. Фактів якихось порушень з його боку ніколи не було. Автомобіль ЗІЛ філія Сосницька ДЕД отримала з м. Чернігова. Він в експлуатації в філії Сосницька ДЕД близько 2,5 років. Автомобіль був у справному технічному стані. Спецсигналами на автомобілі ЗІЛ були фари та проблисковий маячок. Зауважень від водія, ОСОБА_5 на несправність його транспортного засобу та скарг на його на стан здоров’я не було.
Як слідує із протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 22 грудня 2008 року та фототаблиць і схем до нього (а.с. 6-26), дорожньо-транспортна подія сталася на 112км.+200м. автодороги Чернігів-Грем'яч, неподалік с. Рудня Сосницького району. Ширина проїзної частини дороги в даному місці становить 8,2 м. Ширина правого (по напряму руху в м. Чернігів) узбіччя становить 3,1 м., ширина лівого узбіччя становить 2,35 м. Ось заднього правого колеса автомобіля ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8 знаходиться на відстані 2,07 м. від лівого (по напряму руху в сторону м. Чернігів) краю проїзної частини, ось переднього правого колеса розташована на відстані 5,16 м. від лівого краю проїзної частини розподілу потоків в сторону м. Чернігів. Ось переднього лівого колеса автомобіля НОМЕР_6 знаходиться на відстані 4,49 м. від лівого краю проїзної частини (по ходу руху автомобіля), ось заднього лівого колеса розміщена на відстані 2,9 м. від лівого краю проїзної частини. Осі лівих коліс причепу знаходяться відповідно на відстані 2,04 м. та 2,18 м. від лівого краю проїзної частини. Осип піску, який був в бункері автомобіля ЗІЛ, і який став висипатися під час зіткнення автомобілів починається на відстані 2,3 м. від краю проїжджої частини дороги зліва, якщо рухатся в сторону Чернігова і закінчується на відстані 4,3 м. тієї ж сторони. На думку колегії початок осипу піску і є місцем зіткнення транспортних засобів.
З висновку транспортно-трасологічної експертизи дослідження № 870 від 12.01.2009 р. (а.с. 162-172) слідує, що враховуючи кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення, ймовірно те, що первинний контакт між автомобілем НОМЕР_6 і автомобілем ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8 відбувся в районі умовної осьової лінії проїзної частини, що розділяє потоки руху.
Згідно висновку додаткової транспортно-трасологічної експертизи № 218 від 30.04.2009 р. (а.с. 179-181) ліва сторона лобового скла тягачу DAF-FTCF75 д.н. НОМЕР_7 була зруйнована в результаті контакту з частиною пісщаної маси, яка перебувала в бункері автомобілю ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8, яка за рахунок зіткнення транспортних засобів отримала прискорення у направленні вектора швидкості автомобіля та була видалена за межі бункера. Встановити під яким кутом до повздовжньої осі автомобілю ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8 було встановлено снігоочисний плуг, не виявилося можливим.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_10 показав, що проводив експертизу обставин і механізму ДТП по даній кримінальній справі за моделлю ДТП, викладеній в постанові про призначення експертизи слідчого Литвяка С.І. Вихідних даних в цій постанові було достатньо для проведення експертизи. При проведенні експертизи він керувався вказаною постановою про призначення експертизи, також йому були надані слідчим матеріалами кримінальної справи на 142 аркушах. Виходячи зі змісту вказаної постанови слідчого про призначення експертизи слідує, що модель ДТП взята за показами ОСОБА_4, інші моделі були відсутні. Він не оцінював чи технічно спроможні покази ОСОБА_4
З висновку судової комплексної комісійної транспортно-трасологічної і автотехнічної експертизи № 5367/5368 від 15 жовтня 2009 року (а.с. 198-207) слідує, що покази водія автопоїзду DAF ОСОБА_4 про те, що він „почав перестроюватись вліво рухаючись у напрямку умовної середини дороги, а зустрічний автомобіль не змінюючи свого напрямку руху продовжував рухатися прямо на мене”; „транспортні засоби після удару відразу стали і нікуди не переміщалися”; „коли побачив, що зустрічний автомобіль не змінює свого напрямку руху, то почав виконувати маневр зі зміщенням вліво, під час виконання даного маневру і відбулося зіткнення транспортних засобів” є технічно неспроможні. Дії водія автомобілю ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8 ОСОБА_11 в частині експлуатації транспортного засобу з різним малюнком протекторів коліс встановлених на одній осі, не знаходилися з технічної точки зору в причинному зв'язку з подією. В даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти зіткненню з боку обох водіїв визначалася виконанням вимог п.п. 11.2, 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України, для чого у них не було перешкод технічного характеру. В умовах даної дорожньо-транспортної події, як дії водія автомобіля ЗІЛ ОСОБА_5, так і дії водія автопоїзда DAF ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п. 11.2, 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України і знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з подією.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 284 від 26.01.2009 року (а.с. 114-117), причиною смерті ОСОБА_5 є закрита травма грудної клітини, що супроводжувалася крововиливом та синцем в ділянці грудини, переломом грудини, переломами ребер зліва та справа по різним анатомічним лініям, з пошкодженням паріететальної плеври, переломами ключиць ускладнених плевропульмональним шоком, що і став безпосередньою причиною смерті. Дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких.
З висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 869 від 18 лютого 2009р. (а.с. 125-128) в якому зазначено, що під час руйнації колби лампи, яка була вилучена з правого переднього габаритного ліхтаря автомобіля ЗІЛ 431412 д.н. НОМЕР_8 під напругою знаходилася одна з спіралей, тобто перебувала в робочому стані.
З висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 42 від 02.02.2009 р. (а.с. 135-136) слідує, що по своїм технічним характеристикам шини коліс задньої вісі автомобілю ЗІЛ-431412 д.н. НОМЕР_8 не відповідають вимогам п.п. 31.1, 31.4, 31.4.5(г) Правил дорожнього руху України.
З висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 219 від 27.04.2009 р. (а.с. 143-146) вбачається, що встановити чи в працездатному стані знаходяться фари ближнього і дальнього світла, робоча гальмівна система та рульове керування автомобілю НОМЕР_6 не представилося можливим.
З висновку додаткової експертизи технічного стану транспортного засобу №217 від 27.04.2009 р. (а.с. 153-155) слідує, що лампи дальнього-ближнього світла обох фарошукачів автомобіля ЗІЛ-431412 д.н. НОМЕР_8, а також лампа маячка та механізм її обертання знаходяться в працездатному стані.
Аналіз вищенаведеним доказам вказує на те, що водій автомобілю ЗІЛ - ОСОБА_11 керуючи автомобілем їхав по проїжджій частині дороги на відстані 2,3 м. від правого краю дороги і враховуючи ширину його автомобіля, 2,5 м., при ширину проїжджій частині 8,2 м., біля метра виїхав за осьову лінію. Таким чином водію автомобіля „DAF” ОСОБА_4 для роз’їзду біля 3 метрів, що є достатнім.
Суд вірно проаналізував докази і вірно прийшов до висновку, що порушення водієм ОСОБА_4 вимог п.п. 11.2, 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем знаходяться в прямому причинному зв’язку з виниклою дорожньо-транспортною пригодою, в якій загинув ОСОБА_5
На підставі вищевикладеного, винність засудженого ОСОБА_4 у вчиненому злочині та кваліфікації дій за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого є вірною.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначив покарання з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують і обтяжують покарання. А саме: те, що підсудний скоїв тяжкий злочин, наслідком якого являється смерть ОСОБА_5, але вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, хворіє на хронічний активний гепатит, являється інвалідом 3 групи, має на утриманні неповнолітню дитину. Також суд вірно врахував протиправність дій потерпілого ОСОБА_5, який в умовах даної дорожньо-транспортної події порушив п.п. 11.2, 12.2, 13.3 Правил дорожнього руху України.
З врахуванням наведеного на думку колегії суддів суд вірно призначив покарання не пов’язане з позбавленням волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України.
Оскільки суд у вироку не вказав, що він призначає покарання з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк, в такому разі вищевказане додаткове покарання засудженому ОСОБА_4 не призначено.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2, прокурора Сосницького району Власка І.А., адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Сосницького районного суду Чернігівської області від 17 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 – без змін.
СУДДІ:
Козак В.І. Сердюк О.Г. Григор’єва В.Ф.