Справа №22ц-5364/2010 Головуючий у 1 інст. – Павлов В.Г.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Позігуна М.І.,
суддів: Мамонової О.Є., Шемець Н.В.
при секретарі: Кравченко В.В.
з участю : представників: апелянта – ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк” про визнання недійсним договору поруки,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2010 року, яким йому відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору поруки № 338-029/1 від 29.07.2008 року, укладеного на забезпечення кредитного договору № 338-029 від 29.07. 2008 року, згідно якого ФОП ОСОБА_8 отримав в банку «Демарк» кредит в сумі 50 000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апелянт зазначає, що 29.07.2008р. між ВАТ „Банк „Демарк” та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір №338-029 на суму 50 000 грн. для поповнення оборотних коштів строком до 28.07.2010р. Цього ж дня між ОСОБА_7, ВАТ „Банк „Демарк” та ОСОБА_8 було укладено договір поруки №338-029/1. На початку липня 2010 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_8 навіть не збирався використовувати кредитні кошти для ведення підприємницької діяльності, а використав їх для придбання квартири АДРЕСА_1, яку зареєстрував на свою дружину. Таким чином, ОСОБА_7 вважає, що ОСОБА_8 навмисно ввів його в оману щодо цільового призначення коштів, оскільки останній пояснив, що кошти будуть використані для ведення підприємницької діяльності, з якої будуть погашатися щомісячні платежі по кредиту. Апелянт зазначає, що не погодився б бути поручителем по кредитному договору та не уклав би договір поруки з банком, так як у ОСОБА_8 не було б коштів для погашення кредиту та відсотків за кредитним договором, оскільки основний заробіток останнього складався з доходів від підприємницької діяльності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що в забезпечення виконання ОСОБА_8 зобов’язань, що випливають з кредитного договору №338-029, 29 липня 2008 року був укладений договір поруки №338-029/1 між ВАТ „Банк „Демарк” та ОСОБА_7, відповідно до якого останній взяв на себе зобов’язання перед банком відповідати по зобов’язанням ОСОБА_8
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлена вимога про визнання недійсним договору поруки з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, яка пов’язує недійсність правочину з введенням сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення, другою стороною. Зокрема, позивач посилається, що ОСОБА_8 ввів його в оману щодо цільового призначення коштів.
Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними ” правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів, що на момент вчинення правочину існували обставини, щодо яких він помилявся.
Крім того, в кредитному договорі №338-029 від 29 липня 2008 року зазначено, що кредит в розмірі 50 000 грн. надається позичальнику для поповнення оборотних коштів. Згідно копії накладної (а.с.17) ОСОБА_8 придбав у ПСП „Лан” продукцію на суму 50 000 грн.
Позивачем не надано суду доказів, що відповідач використав надані йому банком кошти на покупку квартири для дружини.
За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення і скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 230 ЦК України, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 21 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: