Справа № 2-454/

2010 рік

               Р І Ш Е Н Н Я

    І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року                                             смт. Совєтський

Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

 головуючого               – судді Петрової Ю.В.

        при секретарі             – Тріфоновій С.О.

        за участю

        позивача             – ОСОБА_2

        представника позивача     – ОСОБА_3, ОСОБА_4

        представників відповідача     – Новікова С.С., Остапенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Совєтський Совєтського району Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» про визнання наказу недійсним, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання наказу № 40 від 29 грудня 2010 року в частині переводу ОСОБА_2 на іншу роботу недійсним, стягнення заборгованості по заробітній платі у сумі 1 301 гривня 48 копійок, середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні, а саме, за квітень – червень 2010 року у сумі 1 595 гривень 20 копійок.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним наказом було змінено умови оплати його праці в бік погіршення без його попереднього повідомлення у встановлений законом двомісячний строк, а саме, його переведено на 0,5 ставки по заробітній платі, у зв’язку з чим просить визнати наказ  недійсним та стягнути на його користь частину невиплаченої заробітної плати в розмірі 0,5 ставки за період з січня 2010 року по березень 2010 року в розмірі 1 301 гривня 48 копійок. Разом з тим, посилаючись на те, що виплата зазначеного заробітку була затримана при звільненні його з займаної посади, просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, який вираховує за період з 01 квітня 2001 року по теперішній час у сумі 1 595 гривень 20 копійок.

Згодом, 11 жовтня  2010 року, позивач збільшив позовні вимоги,  просив стягнути на його користь у тому числі середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 квітня по 01 жовтня 2010 року, який складає 5 356 гривень 80 копійок.

Позивач ОСОБА_2 і його представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, визначених у позовній заяві.

Представники відповідача Новіков С.С., Остапенко О.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказували, що ОСОБА_2 своєчасно сповіщали про переведення його на 0,5 ставки, він про це достовірно знав, оскільки ж працював всього чотири години робочого часу, крім того вказували, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом порушеного права.

    Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач з 21 вересня 2006 року по 01 квітня 2010 року перебував у трудових відносинах із КП «Завітненський сількомунгосп», працював на посаді слюсаря-сантехніка.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом № 40 директора КП «Завітненський сількомунгосп» від 29 грудня 2009 року слюсарів у тому числі ОСОБА_2 у зв’язку з відсутністю роботи у зимовий час переведено на 05, ставки у січні, лютому, березні.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести за допомогою належних та допустимих доказів ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням положень ст.ст. 57 – 59 ЦПК України.

    Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.  

Згідно з ч. 3 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.  

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або змін (ст. 103 КЗпП України).  

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.  

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» оскільки при зміні систем та розмірів оплати праці у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (ч. 3 ст. 32 КЗпП України), введенні нових або зміні діючих умов оплати праці у бік погіршення (ст. 103 КЗпП України) роботодавець повинен повідомити про це працівника не пізніше ніж за два місяці до їх запровадження, порушення цього строку може бути підставою для задоволення вимог працівника про оплату праці згідно з попередніми умовами за період, на який було скорочено зазначений строк попередження.  

Так, у підтвердження своїх заперечень проти позову представники відповідача вказували, що сповіщали  ОСОБА_2 про зміну умов праці усно та завчасно.

Однак, дана обставина заперечувалася позивачем у судовому засіданні, якій вказував, що про нарахування розміру зарплати у 0,5 ставки дізнався при отриманні розрахункових лише при звільненні.

Будь-яких доказів, які б підтверджували про своєчасне сповіщення директором КП «Завітненський сількомунгосп» про зміну розміру зарплати ОСОБА_2 представниками підприємства у судове засідання не надані.

Напроти, з дослідженого у судовому засіданні наглядового провадження № 67, проведеного прокуратурою Совєтського району АР Крим, а саме з копії книги наказів, вбачається, що ОСОБА_2 зі спірним наказом під розпис не ознайомлено.

Тому, оцінюючи докази, які наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, суд, вважає, що факт належного своєчасного сповіщення ОСОБА_2 про зміну умов оплати праці не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні.

Крім того, спірний наказ був виданий 29 грудня 2009 року, тобто фактично за три дні до запровадження відповідних змін.

При цьому суд вважає неспроможними доводи представників відповідача з приводу того, що ОСОБА_2. при отриманні заробітної плати мав вирахувати, що зарплата виплачується йому відповідно 0,5 ставки, оскільки як випливає з пояснень позивача, заробітну плату він отримував частинами і з затримкою, і це не заперечувалося представниками відповідача у судовому засіданні, і за цих обставин ОСОБА_2. не мав можливості встановити дійсний розмір зарплати, яка йому виплачувалася.

Виходячи із змісту ст. 103 КЗпП України, враховуючи ту обставину, що ОСОБА_2. не був попереджений про зміну умов оплати праці та відповідних змін в штатний розпис, а оплата праці є істотною умовою праці, що передбачено ч. 3 ст. 32 КЗпП України і відповідно повинен бути попереджений за два місяці про це, чого в даному випадку не було, тому за позивачем зберігається оплата праці визначена штатним розписом по підприємству.

За таких обставин, сума заробітної плати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за спірний період з 01 січня 2010 року по 22 березня 2010 року, у відповідності  до умов оплати праці ОСОБА_2, які діяли до їх зміни наказом № 40 від 29 грудня 2009 року, з врахуванням умов діючого законодавства становить 1 902 гривні 73 копійки, розмір якої підтверджений матеріалами справи.

Крім того, порушення керівництвом КП «Завітненський сількомунгосп» норм трудового законодавства було встановлено проведеною прокуратурою Совєтського району перевіркою дотримання вимог законодавства України у сфері оплати праці у зазначеному підприємстві.

За результатами перевірки прокуратурою Совєтського району АР Крим 17 травня 2010 видане подання, яким вимагалося:

- усунути як самі допущені порушення трудового законодавства так і причини та умови, що їм сприяли;

- скасувати наказ № 40 від 29 грудня 2009 року, у зв’язку з порушенням порядку його введення;

- здійснити ОСОБА_2. перерахунок заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 22 березня 2010 року, відповідно до умов оплати його праці, що діяли до їх зміни наказом № 40 від 29 грудня 2009 року, враховуючи вимоги діючого законодавства;

- притягнути до дисциплінарної відповідальності директора КП «Завітненський сількомунгосп».

З матеріалів справи вбачається, що 01 червня 2010 року головою Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим ОСОБА_8. дано письмову відповідь, з якої вбачається, що наказ № 40 від 29 грудня 2009 року скасовано, а ОСОБА_2 проведено перерахунок заробітної плати за період з 01 січня 2010 року по 22 березня 2010 року на суму 1 902 гривні 73 копійки.

Однак, у судовому засіданні було встановлено, що ніяких з вищеназваних дій проведено не було, відповідь до прокуратури надано формально, розрахунок по заробітній платі ОСОБА_2. не виплачено.

Дані обставини були підтверджені у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_8, який є головою Завітненської сільської ради, вказав, що за поданням прокуратури Совєтського району ним було прийнято розпорядження від 27 травня 2010 року, яким директора КП «Завітненський сількомунгосп» зобов’язано усунути виявлені прокуратурою порушення, проте, письмова відповідь до прокуратури щодо результатів усунення порушень ним було надано формально, документів на підтвердження цього від комунального підприємства ним не вимагалося, розмови проводилися у телефонному режимі.

Свідок ОСОБА_9, яка працює на посаді бухгалтера комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп», також вказувала, що перерахунок вона проводила формально на підставі звернення секретаря Завітненської сільської ради  у телефонному режимі, документально розрахунку вона не проводила, виплата перерахунку ОСОБА_2 не проводилася.

З урахуванням наявними у цивільній справі матеріалами, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками.

Даних про їх заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Тобто, в судовому засіданні встановлено, що на час розгляду справи спірний наказ не змінено та не скасовано.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений ст. 16 ЦК України.

Як правило, особа, права якої порушені, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

За таких обставин, оскільки законом не передбачено в якості способу захисту цивільних прав визнання акту правозастосування недійсним, а позивачем фактично ставиться питання щодо законності наказу посадової особи підприємства органу місцевого самоврядування – Завітненської сільської ради Совєтського району АР Крим, враховуючи, що оспорюваний наказ № 40 від 29 грудня 2009 року виданий з порушенням вимог законодавства про працю, суд дійшов висновку про доцільність визнання наказу незаконним та його скасування, адже саме такий спосіб гарантує судовий захист порушеного прав позивача.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи організації, проводиться в день звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день його звільнення, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому відповідно до пункту 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1998 року № 100, згідно якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього заробітку на число робочих днів, які мають бути сплачені за середнім заробітком.

Відповідно довідки відповідача – комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» від 23 червня 2010 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 за листопада і грудень 2009 року, тобто до запровадження зміни умов оплати праці, складає 892 гривні 80 копійок, при цьому середньомісячне число робочих днів за ці календарні місяці складає 22 робочих дні, тому середньоденна заробітна плата позивача при п’ятиденному робочому тижні буде складати (982 гривні 80 копійок : 22 дня = 40 гривень 58 копійок) і підлягає стягненню, виходячи з кількості робочих днів за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

  З урахуванням того, що наказ про звільнення позивача прийнятий 01 квітня 2010 року, а заборгованість по заробітної платі позивачу до теперішнього часу не виплачена, при цьому позивачем заявлено період з 01 квітня по 01 жовтня 2010 року, тому період затримки розрахунку складає  127 робочих дня, у зв’язку з чим середній заробіток позивача у 127 робочих дня становить 5 153 гривні 89 копійок (40 гривень 58 копійок х 127 робочих дня = 5 153 гривні 89 копійок).

Оскільки суд відповідно до ст. 11 ЦПК України розглядає справи в межах позовних вимог, заявлених позивачем, з КП «Завітненський сількомунгос», з яким позивач перебував у трудових правовідносинах, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сума середнього заробітку, за визначений позивачем період у розмірі 5 153 гривні 89 копійок.

Посилання представників відповідача на пропущення строку для звернення до суду із зазначеним позовом безпідставні, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.  

З відповідача на підставі ст.ст. 81, 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 70 гривень 56 копійок та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи по спору майнового характеру у сумі 120 гривень.

На підставі викладеного, ст.ст. 32, 97, 103, 116, 117 КЗпП України, ст. 22 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24 березня1995 року із змінами та доповненнями, пункт 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1998 року № 100, Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21 лютого 2001 року, керуючись ст.ст. 5, 10, 57 – 60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2  задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ директора комунального підприємства «Завітненський сількомупнгосп» № 40 від 29 грудня 2009 року  в частині переведення слюсаря ОСОБА_2 на 0,5 ставки у зимовий час у січні, лютому, березні.

Стягнути з комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп»  на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у сумі 1902 (Одна тисяча дев’ятсот дві) гривні 73 копійки, середній  заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 5 153 (П’ять тисяч сто п’ятдесят три) 89 копійок, а взагалі 7 056 (Сім тисяч п’ятдесят шість) гривень 62 копійки. Сума визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення   заборгованості з заробітної плати у межах платежу за один місяць.  

Стягнути з комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп»  судовий збір в розмірі 70 (Сімдесят) гривень 56 копійок у місцевий бюджет Совєтського району на р/р 31417537700291, одержувач – місцевий бюджет Совєтська селищна рада, код платежу 22090100, Банк: ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740431.

Стягнути з комунального підприємства «Завітненський сількомунгосп» витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 (Сто двадцять) гривень на р/р 31213259700290 одержувач Місцевий бюджет код платежу 22050000 зазначення платежу сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у Совєтському районному суді АР Крим, МФО 824026 в ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34740431.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Совєтський районний суд Автономної Республіки Крим апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Совєтського районного суду

Автономної Республіки Крим Ю.В. Петрова