Справа № 2-4926/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  22 вересня   2010 року   Жовтневий районний суд міста Харкова

            у складі: головуючого - судді Костенко Т.М.,

                                  при секретарі -   Дунаєвій Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення   матеріальної   та   моральної шкоди, суд

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідачки 7 899,80 гривень матеріальної шкоди та 10 000, 00 гривень моральної шкоди, заподіяної йому винними діями останньої.

          Підтримуючи свої позовні вимоги в судовому засіданні, позивач та його представник, ОСОБА_3,  пояснили, що 12 квітня 2009 року сторони по  справі уклали у письмовій формі правочин щодо забезпечення виконання зобов’язань, а саме відповідачка ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі еквівалентому на дату написання 500,00 (п’ятсот) доларів США, як завдаток за будинок,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку не міг бути укладений між ними одразу, оскільки у відповідачки було не все гаразд з правовстановлюючими документами. Але, не зважаючи на укладені домовленості ОСОБА_2  не виконала взяті на себе зобов’язання щодо продажу дому, а навпаки, вирішивши всі проблеми з правовстановлюючими документами, остання продала будинок іншій особі, а завдаток, переданий позивачем їй в забезпечення свого майбутнього зобов’язання купівлі дому, залишила  собі.

    На даний час  ОСОБА_2 взагалі ухиляється від зустрічі та ігнорує усні вимоги ОСОБА_1 щодо повернення коштів.

    Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000 гривен, оскільки через неправомірні дії останньої він вимушений  був відволікатися від звичайних справ, витрачати багато часу, щоб ходити  по різних інстанціях, вважає, що це привело до нервових переживань, моральних страждань, стресів та негативно позначалось на його психічному та фізичному стані.

      Представник відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_4,  в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.  Не заперечуючи того факту, що ОСОБА_2 дійсно отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у  сумі, що була еквівалентом на  дату написання  розписки 500,00 (п’ятистам) доларам США,  пояснив суду, що  отримала вона  зазначені кошти для наведення порядку в правовстановлюючих документах з пропозицією у майбутньому оформити договір купівлі - продажу частини домоволодіння, по АДРЕСА_1.  Передача грошей була оформлена у формі розписки про завдаток. При цьому, представник  відповідачки не заперечував  проти повернення позивачу грошових коштів, що було еквівалентом на  дату написання розписки 500,00 (п’ятсот) доларів США. Інші вимоги позивача вважає необґрунтованими.

  Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

  Приймаючи рішення по справі, що розглядається, суд виходив з вимог ст. 60 ЦПК України, яка регламентує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 Крім того, дотримуючись принципу диспозитивності, передбаченого ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

          Отже, судом  беззаперечно встановлено, що 12 квітня 2009 року ОСОБА_5 отримала  від ОСОБА_1  грошові кошті у розмірі, що були еквівалентом 500,00 (п’ятистам) доларам США  як завдаток за частину житлового будинку,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.  Оформити договір  купівлі-продажу  житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1  на час досягнення домовленості з усіх істотних умов,  тобто на 12.04.2009 року вони не могли, оскільки у відповідачки було не все гаразд з правовстановлюючими документами. В зв’язку з такими обставинами вони домовились, в якості забезпечення виконання зобов’язань, укласти правочин, у формі письмової розписки про завдаток.

    Факт отримання відповідачкою від позивача суми завдатку у сумі, що було еквівалентом на  дату написання 500,00 (п’ятистам) доларам США на умовах продажу в подальшому нею частини домоволодіння підтверджується змістом розписки відповідача від 12.04.2009 року (а.с. 11).

    Як вбачається з договору купівлі-продажу частки житлового будинку від 06.11.2009 року  відповідачка ОСОБА_2  06 листопада 2009 року здійснила продаж, належної їй частини домоволодіння по АДРЕСА_1 іншій особі, а саме ОСОБА_6 (а.с.12-13.)

          Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України , зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Згідно ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України  виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

            Статтею 570 Цивільного кодексу  України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

    Суд критично відноситься до стверджень представника відповідачки, що жодних зобов’язань остання перед позивачем на має, так як договору купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 вона не укладала, гроші отримала для оформлення документів. Оскільки в своїх вільних поясненнях  представник  не заперечував, що  12 квітня 2009 року  ОСОБА_2 погодилась з пропозицією  ОСОБА_1 щодо продажу останньому частини домоволодіння  по АДРЕСА_1, між ними були досягнені домовленості з усіх істотних умов договору. Однак, договір купівлі-продажу вказаного будинку не був укладений одразу, лише  з тих підстав, що не були оформлені належним чином правоустановчі документи. Вказаний факт також підтверджується рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12.10.2009 року, згідно якого  ідеальні частки співвласників в житловому будинку з надвірними будівлями  по АДРЕСА_1  були перерозподілені та за ОСОБА_2 було визнано право власності на 88/100 частин житлового будинку, замість 92/200.

Крім того, суд не приймає до уваги ствердження відповідачки про те, що вона направляла до позивача листи з пропозицією купити у неї частину будинку та повернення останньому задатку,  про що вона попереджала позивача, оскільки не надано будь яких безспірних доказів, про отримання ОСОБА_1 вказаних листів.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що в листах, адресованих на ім’я ОСОБА_1, як від 30 жовтня, так і від 23 листопада 2009 року,  відповідачка зазначає, що отримала від останнього в якості забезпечення виконання зобов’язання щодо покупки належної їй частини домоволодіння  саме завдаток, у розмірі 500 доларів США, які не має наміру повертати, у випадку відмови ОСОБА_1 від покупки частини житлового будинку.

           З огляду на обставини, що встановлені в судовому засіданні, а також оцінивши докази, надані суду, суд вважає, що 12 квітня 2009 року  між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 дійсно був укладений правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, на умовах договору завдатку, який сторони оформили у формі письмовою розписки про отримання відповідачкою грошових коштів  у сумі,  що була еквівалентом на дату написання 500 (п’ятистам) доларам США, як завдаток за будинок,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

    Відповідно до ст. 571 Цивільного кодексу України  якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню .

            Оскільки, порушення зобов’язання сталося з вини відповідачки, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з громадянки ОСОБА_2 на користь громадянина ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 7 899,80 (сім тисяч вісімсот дев’яносто дев’ять) гривень 80 коп., , що еквівалентно станом на 19.07.2010 року (виходячи з офіційного курсу НБУ на 19.07.2010 року – 1 USD = 7,8998 гривень)  1 000 (однієї тисячі) доларів США є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.      

    Розглядаючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень,   заподіяних винними діями ОСОБА_2,  суд вважає,  що ці вимоги теж підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч.1. cт. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

  Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

            Ті фактичні обставини, що встановлені в судовому засіданні, дають підстави вважати, що  внаслідок порушення відповідачкою ОСОБА_2 взятих на себе зобов’язань, ОСОБА_1 дійсно заподіяно моральну шкоду, яка полягає в моральних стражданнях позивача, пов’язаних з порушенням встановленого ритму його життя, оскільки  останній вже досить тривалий час не може користуватися належними йому грошовими коштами,  вимушений витрачати особистий час на звернення до органів прокуратури та суду, що, безперечно,  позначається на його психічному та фізичному стані, та не дає можливості в повній мірі вести звичний спосіб життя.

   Суд виходячи з вимог розумності     і справедливості,  вважає  можливим  стягнути на користь позивача ОСОБА_7  спричинену моральну шкоду у розмірі 5000 гривен.

Оскільки позов задоволено частково, то у відповідності до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2  на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати у розмірі  499 гривень.  

Керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 79, 84, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 23, 509, 525, 526, 546, 547, 570, 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди",  суд

ВИРІШИВ :

         Позов задовольнити частково.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі  7 899 ( сім тисяч вісімсот дев*яносто дев*ять) гривень 80 коп.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 (п*ять тисяч) гривень в якості відшкодування моральної шкоди.

         Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  499  (чотириста дев*яносто дев*ять) гривень в якості  повернення судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.

Суддя