КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 11/40 (2-а-1182/08) Головуючий у 1-й інстанції: Винокуров К.С.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І
У Х В А Л А
Іменем України
"29" вересня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
при секретарі судового засідання – Петриченко Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Доріда» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкової вимоги та повідомлення,
в с т а н о в и в:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Доріда»(далі –ТОВ «Доріда», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі –ДПІ у Печерському районі міста Києва, відповідач) про скасування податкової вимоги та повідомлення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0006421504/0 від 15 квітня 2008 року, визнано недійсною першу податкову вимогу відповідача №1/9819 від 06 листопада 2007 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року, ДПІ у Печерському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення позивачем норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Податкове повідомлення-рішення № 0006421504/0 від 15.04.2008 року було прийняте на підставі Акта № 609/15-4 від 15.04.2008р. про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності подання податкової звітності та сплати податків ТОВ «Доріда», яким було встановлено порушення пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки позивачем було затримано сплату узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість на 113 календарних днів, визначеного у декларації з податку на додану вартість за вересень 2007р.
Термін сплати податкового зобов’язання, визначеного позивачем самостійно у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2007р., сплинув 30.10.2007р. Цією податковою декларацією позивач визначив суму податкового зобов’язання за підсумками звітного періоду в розмірі 39 596 грн. (49 520 (зобов’язання звітного періоду) – 9 924 грн. (кредит минулих періодів)) (рядок 27 декларації). Згідно даних облікової картки по сплаті вказаного податку станом на 01.10.2007р. рахувалась переплата в розмірі 10,29 грн., у зв’язку з чим сума недоїмки складала 39 585,71 грн. та була погашена 21.02.2008р. шляхом перерахування коштів позивачем через отримання від відповідача першої податкової вимоги від 06.11.2007р. № 1/9819.
Сума зазначена у першій податковій вимозі, разом із нарахованою пенею в розмірі 1 479, 60 грн. була сплачена позивачем у зв’язку з необхідністю звільнення активів підприємства з податкової застави, що безпосередньо впливало на можливість отримання кредиту, щодо якого вже були подані документи. Факт сплати (погашення податкового зобов’язання) за податковою вимогою жодним чином не свідчить про правомірність визначення суми податкового боргу у вказаній вимозі, у зв’язку з чим відкликання податкової вимоги не призводить до відсутності предмету спору за вимогами про скасування вимоги від 06.11.2007р. № 1/9819, оскільки підставами для її скасування є саме неправомірність дій податкового органу щодо відмови у визнанні уточнюючого розрахунку документом податкової звітності.
За розглядом наявних в матеріалах справи доказів, заявлені позивачем вимоги про недійсність прийнятого податкового повідомлення-рішення та неправомірність виставлення першої податкової вимоги, є обґрунтованими виходячи з наступного.
Актом перевірки встановлено, що позивач не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання за вересень 2007р. у встановлений законодавством строк (30.10.2007р.), в свою чергу вказані обставини, в тому числі і виставлення першої податкової вимоги від 06.11.2007р. № 1/9819 на суму 39 585, 71 грн. спричинені невизнанням ДПІ у Печерському районі міста Києва поданого позивачем уточнюючого розрахунку, як документа податкової звітності, згідно з яким, сума ПДВ за вересень 2007р. мала від’ємне значення 1 009 500 грн.
Як те підтверджено матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, 30.10.2007р. (до настання граничного строку сплати визначеного податкового зобов’язання за поданою декларацією за вересень 2007р.) позивачем було подано до податкового органу (ДПІ у Печерському районі міста Києва) уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №379390 від 30.10.2007р.), згідно з яким, враховуючи включення до суми податкового кредиту звітного періоду суми податку за податковою накладною № 17 від 18.05.2007р., отриманою підприємством від ЗАТ «Альянс Юг Сервіс», показники податкової декларації за вересень 2007р. змінювались шляхом зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість та виникненням від’ємного значення на суму 1 009 500 грн.
Відповідно до листа ДПІ у Печерському районі міста Києва № 33973/10/15-1011 від 01.11.2007р., адресованого ТОВ «Доріда»останньому повідомлено, що поданий підприємством уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість вважається невизнаним як уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2007р., оскільки він заповнений за формою, що не відповідає п. 4.4.1 п. 5.2 Наказу ДПА України від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(із змінами та доповненнями –в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213) (а.с.11).
Повторно поданий позивачем 06.12.2007р. уточнюючий розрахунок до податкової декларації за вересень 2007р. не визнаний відповідачем як податкова звітність з аналогічних підстав, про що викладено в листі ДПІ у Печерському районі міста Києва за вих. 39013/10/15-411 від 12.12.2007р. (текст листа ідентичний листу № 33973/10/15-1011 від 01.11.2007р.).
В силу положень п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
- надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
- оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Уточнюючий розрахунок до декларації за вересень 2007р., що подавався позивачем до податкового органу та був невизнаний ним як уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2007р., міститься у матеріалах справи у належним чином засвідченій копії. У розрахунку заповнені всі обов’язкові реквізити (зазначено звітний період який коригується розрахунком, назва підприємства, індивідуальний податковий номер платника ПДВ, ідентифікаційний код, місцезнаходження підприємства…), розрахунок підписаний керівником товариства Петровим І.В. який є повноважним представляти підприємство та головним бухгалтером Лях Т.В., і вказані обставини відповідачем не заперечуються.
Посилання відповідача на невідповідність розрахунку вимогам п. 5.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість з тих підстав, що у поданому розрахунку не зазначено усіх передбачених в ній показників, рядки, які не повинні заповнюватися платником, оскільки мають інформаційний характер, позначені знаком "Х", колонки, у яких сума обороту чи податку не повинна проставлятися, позначені знаком "0", у рядках, де платник не має даних для заповнення, проставляється знак "-" судом не приймається, оскільки вказані обставини не є підставами для невизнання контролюючим органом поданого розрахунку як податкової звітності.
Норми Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»(із змінами та доповненнями –в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213) не відносять до обов'язкових реквізитів декларації (розрахунку) її показники, що відображаються в таблиці декларації у вигляді рядків та додатків до декларації.
Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість затверджений Наказом ДПА від 30.05.1997р. № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» (із змінами та доповненнями –в редакції Наказу від 15.06.2005р. № 213) передбачає (п. 7):
7.1 податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.
7.2. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.
7.3. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку
7.4. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
За таких обставин, в разі, якщо невірно заповнені показники, або такі не відповідають дійсному обліку платника податків, в разі виявлення податковим органом недоліків у заповненій декларації (уточнюючому розрахунку) податковий орган наділений правом провести перевірку камеральну і скласти акт (п. 7.3), провести позапланову виїзну (документальну) перевірку (п. 7.4 Порядку).
Відповідно до пп.1.11 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).
Таким чином, уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ є податковою декларацією у розумінні ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і на нього поширюються відповідні норми закону.
Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність обставин, з якими закон пов’язує підстави невизнання податкової декларації як податкової декларації у відповідності до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»суд вважає неправомірним невизнання поданого позивачем 30.10.2007р. за вх. 379390 уточнюючого розрахунку, документом податкової звітності, у зв’язку з чим відсутніми є підстави для виставлення 06.11.2007р. першої податкової вимоги № 1/9819.
За поданою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2007р. позивачем задекларовано до сплати в бюджет суму податку в розмірі 39 596 грн., та у зв’язку з поданням уточнюючого розрахунку від 30.10.2007р. вказана сума змінювалась та підлягала декларуванню за вересень 2007р. сума від’ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 1 009 500 грн.
Пунктом 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що ПДВ підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету лише у випадку, коли різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду має позитивне значення. Як було зазначено вище, за даними податкової декларації за вересень 2007р. позивачем було задекларовано саме позитивне значення відповідної різниці. У відповідності до норм пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
Згідно пп. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого пп. 4.1.4 а) п.4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації. Таким чином, позивач мав сплатити узгоджені зобов’язання з податку на додану вартість по строку 30.10.2007р.
Відповідно до п.4.1 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом №276 ДПА України від 18.07.2005р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123) нарахуванню в особових рахунках платників підлягають, зокрема, податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником. Згідно з п.4.3 розділу 7 зазначеної Інструкції нарахування платежів до бюджету в особових рахунках платників податків здійснюються відповідно до порядків адміністрування відповідних податків, розроблених на підставі чинного законодавства. При поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання минулих податкових періодів платника, нарахуванню з особовому рахунку платника проводиться датою його подання.
Отже, оскільки уточнюючий розрахунок був наданий до податкового органу 30.10.2007р., дані цього розрахунку зменшили податкові зобов’язання позивача до спливу кінцевого терміну, передбаченого законом для сплати узгодженого податкового зобов’язання, враховуючи факт неправомірності невизнання уточнюючого розрахунку документом податкової звітності, відсутні підстави вважати несплаченими у строк податкові зобов’язання в сумі 39 596 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2007р., оскільки такі станом на 30.10.2007р. у підприємства були відсутні (відкориговані шляхом подання уточнюючого розрахунку). Вказані обставини свідчать про неправомірність застосування до позивача фінансових санкцій за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 19 792, 86 грн. (50% від суми недоїмки, за затримку у сплаті 113 днів) згідно пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови від зарахування суми податку, визначеної у податковій накладній, що була не включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, до складу податкового кредиту ТОВ «Доріда»задоволенню не підлягають, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов’язку податкового органу зарахувати суму податку, визначену у податковій накладній, отриманій підприємством та не включеній до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, до складу податкового кредиту. Включення відповідної суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної є правом підприємства та здійснюється шляхом відображення певних даних у документах звітності без наявності згоди/відмови податкового органу на таке відображення. Відповідність та правильність ведення податкового обліку є предметом перевірки податкового органу, відповідно саме в ході перевірки, у випадку виявлення факту неправомірності віднесення відповідної суми податку до складу податкового кредиту тощо, податковий орган приймає рішення, яке в разі незгоди платника з підставами його прийняття може бути оскаржене останнім у встановленому порядку, в тому числі й до суду.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не надав суду доказів, що свідчили б про правомірність його рішень та необґрунтованість даного позову.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що задоволення позову шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0006421504/0 від 15.04.2008р. та першої податкової вимоги від 06.11.2007р. № 1/9819 відповідає вимогам процесуального закону, забезпечить належний захист прав позивача, та в свою чергу визнання неправомірними оскаржуваних дій відповідача не є належним способом захисту та не призводить до відновлення порушеного права.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 196, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2009 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: В.С. Заяць
Суддя: Г.В. Земляна
Складено у повному обсязі 01.10.2010р.