__________________________ Апеляційний суд Запорізької області_______________________________
Справа №22-4322/06 Головуючий у 1-й інстанції: Колодіна Л.В.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 липня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Кочеткової І.В.
суддів Гончара О.С, Мануйлова Ю.С.
при секретарі Ткаченко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "28" квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення,
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2005 року позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Зазначала, що з 01 червня 2004 року на підставі договору найму вона разом з відповідачем проживала в спірній квартирі, на яку ордер про вселення було видано 20 серпня 2004 року.
З 14 серпня 2004 року відповідач покинув квартиру, переїхав в інше місце в тому ж населеному пункті. Став проживати окремо з іншою жінкою, з якою в подальшому після розлучення з позивачкою утворив нову сім'ю. На протязі більш ніж шести місяців в квартирі безпричинно не проживав. Позивач вважала, що в зв'язку з цим відповідач втратив право користування спірним житлом.
Відповідач позов не визнав і в липні 2005 року звернувся до суду із зустрічним позовом про вселення в спірне житло. Зазначив, що дійсно з 14 серпня 2004 року не проживав за адресою квартира АДРЕСА_1. Квартиру покинув через постійні сварки з позивачем, переїхав до іншої жінки, з якою мав намір утворити нову сім'ю. Але наміру покидати житло не мав. Хотів приходити в квартиру, брати свої речі, користуватись іншим майном, яке було придбане ним і позивачкою під час шлюбу.
Однак 16 серпня 2004 року потрапити знову до квартири не зміг через зміну позивачем замку в дверях квартири. Вважає, що позивачем йому чиняться перешкоди в проживанні в спірній квартирі. Тому просив вселити його туди.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "28" квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі.
На зазначене рішення позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким повністю задовольнити саме її позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Дослідивши в засіданні апеляційного суду обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає повному задоволенню.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
Суд першої інстанції правильно визначився з тим, що спірні правовідносини регулюються ЖК України, керувався ним при вирішенні справи по суті. Суд правильно встановив, що спірна квартира відноситься до державного житлового фонду. Надана сторонам по справі 1 червня 2004 року, про що укладений договір найму. Сторони саме з цього часу проживали в ній, хоча ордер на вселення був виписаний лише 20 серпня 2004 року. Надання квартири і така пізня видача ордеру пов'язані з подіями, що мали місце під час пожежі в с. Новобогданівка.
Суд правильно визначився з тим, що відповідач не проживає в спірній квартирі с 14 серпня 2004 року. Однак помилився з причинами непроживання ОСОБА_2 в спірній квартирі, на думку суду єдиною такою причиною є створення позивачем перешкод відповідачеві в користуванні ним житловим приміщенням. Адже на думку суду позивач змінила замки на вхідних дверях квартири, що й стало такою перепоною.
Разом з тим, з такою думкою суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, відповідач не звертався до суду із позовом про своє вселення на протязі більш ніж 11 місяців. Відповідний позов подано лише після звернення до суду позивача про визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним житлом.
В своєму позові ОСОБА_2 зазначив, що "хотів приходити в квартиру, брати свої речі, користуватись іншим майном, яке було придбане ним і позивачкою під час шлюбу". При цьому не зазначав, що приходив з наміром вселитись і проживати в квартирі, (а.с. 22)
Там же відповідач зазначив одною з причин поважності його непроживання, те що в нього з'явилась інша жінка. (а.с. 23)
В позові про розірвання шлюбу ОСОБА_2 зазначив, що сім'я розпалась через те, що сторони не мали дітей. Він на той час (28.09.04р.) проживав в фактичних шлюбних відносинах з іншою жінкою, яка чекає від нього дитину, і з якою він бажає утворити сім'ю. Місцем свого проживання відповідач зазначив іншу адресу.(а.с. 31)
В ході судового слідства відповідач заявив, що з даною жінкою він уклав шлюб 21.01.05р. (а.с. 34об)
Свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_2 проживає окремо. З дому взяв телевізор та диван. Інші речі через те, що відповідач змінила замок на вхідних дверях квартири, забрати не міг. Відповідач зустрів іншу жінку, з якою побрався. Разом зі свідком ОСОБА_2 приходив для того, щоб забрати речі. Дані обставини підтвердив сам відповідач. (а.с. 42об.-44).
Свідок ОСОБА_4 пояснював, що ОСОБА_2 зустрів іншу жінку. Коли уходив з дому забрав половину речей, а половину лишив. В спірну квартиру він періодично приїжджав, але постійно не жив. Відповідач просив його допомогти забрати речі зі спірної квартири, позивач не давала такої змоги.(а.с. 44об.-46)
Дані обставини підтвердили й самі сторони по справі.
Позивач лише заперечувала факт заміни нею замка на вхідних дверях квартири за час відсутності відповідача.
Аналізуючи зазначені докази судова колегія приходить до переконання, що єдиною причиною непроживання відповідача в спірній квартирі є утворення ним нової сім'ї, народження від нового шлюбу у ОСОБА_2 дитини. Тому через це наміру й змоги проживати в спірній однокімнатній квартирі відповідач не має. Відповідач мав за мету використовувати спірну квартиру для зберігання своїх речей. Адже всі свідки вказують, що з відповідачем приходили до спірної квартири лише за речами. Про це в своїй позовній заяві зазначив і сам відповідач. На протязі тривалого часу ОСОБА_2 разом з новою сім'єю мешкає за іншою адресою. В судовому порядку своє право на житло тривалий час не захищав. Звернення до суду з позовом про своє вселення суд розцінює виключно як спосіб захисту від первісного позову. Спірна квартира для проживання відповідачеві не потрібна, свідченням чого є його пропозиція продати її, а гроші поділити порівну з позивачем.(а.с.58об.)
Відповідно до ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача на постійне проживання в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті він втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Отже в судовому засіданні було достовірно встановлено, що відповідач будучи наймачем спірної квартири вибув з неї на постійне проживання до іншого жилого приміщення для проживання з іншою сім'єю.
Суд вважає недоведеним відповідачем факту заміни позивачем замку на вхідних дверях спірної квартири, оскільки допитані свідки зазначили, що ключ яким відповідач намагався відкрити квартиру не підходив до замка. Однак дана обставина не виключає варіанту навмисного використання відповідачем ключа від іншого замка з метою інсценування неможливості потрапити до квартири. Тому показання свідків цій частині не є безспірними.
Інших доказів по справі в цій частині відповідачем суду не надано.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, ст.107 ЖК України, колегія суддів, -
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "28" квітня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя І.В. Кочеткова
Судді Ю.С. Мануйлов
О.С. Гончар