У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.08.07 Справа №02-7/1330
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Шевченко Т. М. , Юхименко О.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача – Татаренко А.М., довіреність № 55 від 06.02.07
від відповідача – не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційної скарги Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області,
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 р. у справі № 02-7/1330
за позовом: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області,
до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю “Південь”, м. Запоріжжя
про стягнення 322,30 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 31.07.2007 р. № 2224 справу № 02-7/1330 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Федоров І.О. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Юхименко О.В., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.
За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 р. № 02-7/1330 (суддя Скиданова Ю.О.) на підставі п.10 ст.63 Господарського процесуального кодексу України повернуто позовну заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, до відповідача: Товариства з обмежено відповідальністю “Південь”, м. Запоріжжя, про стягнення 322,30 грн.
Ухвалу мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку до державного бюджету. В ухвалі судом першої інстанції вказано платіжні реквізити для зарахування надходжень «оплата з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах» та звернуто увагу позивача на те, що згідно Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.93р., на зворотньому боці платіжного доручення на сплату держмита повинен міститись напис кредитної установи такого змісту «Зараховано в доход бюджету__грн.» із зазначенням дати виконання та скріплений підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи. Враховуючи ту обставину, що з 16.04.07р. витрати на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу зараховуються до бюджету, судом в ухвалі зроблено висновок, що на зворотньому боці платіжного доручення на його сплату повинен міститись вищезазначений напис.
Не погодившись з такою ухвалою суду позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 р. скасувати та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою вказує, що дія приписів п.14 Інструкції «Про порядок обчислення та справляння державного мита» розповсюджується на платіжні доручення по сплаті державного мита. А механізм здійснення оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається «Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», який не містить приписів щодо необхідності зазначення на звороті платіжного доручення написів, підписів посадових осіб та печаток кредитної установи про обов’язковість яких вказано в оскаржуваній ухвалі. Крім того, вказує, що підставою для повернення позовної заяви за п.10 ст.63 ГПК України є ненадання доказів оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але позивачем додано до позовної заяви оригінал платіжного доручення, з якого видно, що кошти в розмірі 118 грн. перераховані на відповідний рахунок.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судове засідання не з’явився. Ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 23.07.07р. у даній справі, що направлена на його адресу, вказану в позовній заяві, повернулася до суду з відміткою поштової установи про те, що ТОВ «Південь» на поштовому відділенні не значиться.
Відповідно до роз’яснення Вищого господарського суду України N 02-5/289 від 18.09.97р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Як свідчать матеріали справи (а.с. 24), згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) станом на 15.04.2007р. адресою відповідача – ТОВ "Південь" значиться: 69008, м.Запоріжжя, Заводський район, вул.Ковальська, 15. Ця ж адреса вказана і у позовній заяви позивачем.
Згідно інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. N 01-8/1228, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб, або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, відповідач повідомлений судом належним чином про час і місце слухання справи в апеляційній інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і, оскільки згідно зі ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, розгляд скарги можливий за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 3-1 частини першої ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 затверджено Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ (далі – Порядок оплати витрат ІТЗ) та Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ (далі –Розміри витрат).
Так, відповідно до пункту 12 вказаного Порядку оплати витрат ІТЗ, документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.
Згідно зазначених вище Розмірів витрат, по господарських справах встановлена ставка 118 гривень.
Як свідчать матеріали позовної заяви (а.с. 13, 16) , позивачем перелічено у п.2 додатків платіжне доручення на оплату ІТЗ, та додано до позовної заяви примірник платіжного доручення від 21.05.07р. №8150 про оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн. за платіжними реквізитами, що відповідають для сплати цього платежу.
На першій сторінці вказаного вище платіжного доручення позивача міститься два штампи установи банку що прийняла платіж – Енергодарської філії ВАТ Банк «БІГ Енергія»: із датою одержання банком, та датою виконання («проведення банком») 21.05.2007р. та особистим підписом виконавця.
Із норм вказаної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 не випливає обов’язку платників додатково оформлювати платіжне доручення про оплату витрат ІТЗ ще написами кредитної установи будь-якого змісту.
Таким чином, позивачем подано до суду документ, який повністю відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів».
«Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита», яка затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України №15 від 22.04.93р., регулює лише порядок сплати державного мита, оскільки згідно п.1 Наказу Головної ДПІ України вона затверджена на виконання Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. N 7-93 "Про державне мито".
Таким чином, посилання суду першої інстанції на необхідність застосування позивачем до порядку сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу норм Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита - є помилковим.
Крім того, статтею 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, зокрема якщо:
4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;
10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виходячи з цього, суду надано право повертати позовну заяву лише у разі невідповідності доказів сплати у встановленому порядку і розмірах державного мита. Для можливості ж повернення позовної заяви за п.10 вказаної ст.63 ГПК України необхідна тільки відсутність доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, а не їх невідповідність належному оформленню.
Позивачем надано доказ сплати цих витрат, таким чином у господарського суду були відсутні підстави для повернення позовної заяви за п.10 ст.63 ГПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного застосування і норм процесуального права та до прийняття неправильної ухвали. Тому апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу місцевого господарського суду – скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 99, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”, м. Енергодар Запорізької області, задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 р. у справі № 02-7/1330
скасувати.
3. Справу № 02-7/1330 передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Шевченко Т. М. Юхименко О.В.