Справа 22ц-1302                                    Головуючий у першій інстанції - Щербіна С.В.

Категорія - 30                                       Доповідач апеляційної інстанції- Данилова 0.0.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2006 року                                                                      м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого    Лисенка ПП.

суддів                Данилової О.О., Довжук ТС.

при секретарі   Негрун І.0. за участю   позивача ОСОБА_1, представників відповідача   ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_1 та Державної акціонерної холдингової компанії "Чорноморський суднобудівний завод" /далі ДАХК "ЧСЗ"/

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва   від 19 травня 2006   року по цивільній справі за позовом

ДАХК "ЧСЗ" та ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради /далі виконком/, ОСОБА_4, ОСОБА_5

про визнання ордеру недійсним, покладення зобов'язання щодо видачі ордеру та

відшкодування матеріальної та моральної шкоди

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2005 року ДАХК "ЧСЗ" та ОСОБА_1 звернулися з позовом до виконкому, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за вирішенням житлового спору.

Позивачі зазначали, що у вересні 2004 року звільнилася кв.АДРЕСА_1, який раніш належав ДАХК "ЧСЗ" та був переданий на баланс виконкому. Спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету підприємства від 28 жовтня 2004 року ця квартира була надана працівнику ОСОБА_1 на сім'ю з 2-х чоловік. Але виконком відмовився затвердити рішення та видати позивачу ордер на вселення, оспорюючи право ДАХК "ЧСЗ" на першочергове заселення звільненого житла робітниками підприємства. Крім того, на підставі рішення від 22 жовтня 2004 року відповідач видав ордер на вселення у квартиру сім'ї ОСОБА_4 з 3-х чоловік.

За такого позивачі просили визнати ордер, виданий виконкомом на заселення кв.АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_4 недійсним, виселити ОСОБА_4 з неповнолітньою донькою та ОСОБА_5 із спірної квартири, зобов'язати виконком видати ордер на заселення квартири сім'ї ОСОБА_1, а також відшкодувати останньому матеріальну та моральну шкоду.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 травня 2006 року позов задоволено частково. Рішення виконкому про надання квартири ОСОБА_4 визнано незаконним , а ордер на її заселення від 16 листопада 2004 року -недійсним. В інших вимогах відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився з висновком щодо порушень вимог житлового законодавства при  наданні йому спірної квартири,  а також з

відмовою у відшкодуванні матеріальної та моральної шкоди, просив рішення частково скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник ДАХК "ЧСЗ" також не погодився з застосування судом норм матеріального права, просив рішення суду в частині відмови у позові скасувати та ухвалити нове рішення.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, при вирішенні вимог щодо визнання ордеру недійсним, суд виходив з того, що відповідно до ст.55 ЖК України жилі приміщення, що звільняються у будинках, переданих підприємствами виконкомам, заселяються у першу чергу потребуючими поліпшення житлових умов працівниками цих підприємств. Оскільки виконком надав спірну квартиру сім'ї ОСОБА_4 за своєю чергою і порушив права ДАХК "ЧСЗ" та його робітників, суд визнав рішення виконкому про надання квартири незаконним, а ордер на його заселення - недійсним. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

Однак, визнавши ордер недійсним, суд відмовив у задоволенні вимог про виселення з квартири осіб, які посилилися на підставі цього ордеру через те, що на час розгляду справи виконком не має вільного житла, а те приміщення, яке раніше займала сім'я ОСОБА_4, вже зайняте.

Але з висновками суду в цій частині погодитися не можна, оскільки суд дав невірну оцінку зібраним доказам та порушив норми матеріального права.

Так, відповідно до ст. 117 ЖК України, наслідком визнання ордера недійсним є виселення тих осіб, які його зайняли на підставі цього ордеру.

Оскільки підстави визнання ордеру недійсним підпадають під дію ч. 2 ст. 117 ЖК України, сім'я ОСОБА_4 має бути виселена з наданням іншого жилого приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.

В спірній квартирі проживають відповідачки ОСОБА_4 та її доньки ОСОБА_5, 1984 року народження, та неповнолітня ОСОБА_6, 1990 року народження. Кімната у гуртожитку, яку раніше займала ця сім'я, зайнята. Займати іншу кімнату у гуртожитку, яку пропонує відповідачам ДАХК "ЧСЗ" відповідачі відмовляються.

До твердження відповідача про відсутність у фонді міста вільної квартири /а.с.148/ колегія ставиться критично, бо громада має житловий фонд, проводить заселення звільнених квартир, а тому не позбавлена можливості протягом розумного строку надати відповідачам іншу квартиру. Покладення на виконком такого обов'язку невідривно пов'язане з вимогою щодо виселення, а тому не може вважатися виходом за межі позовних вимог.

Таким чином, рішення суду в частині відмови у задоволення позову про виселення підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про виселення відповідачів з неповнолітньою донькою з наданням іншого жилого приміщення.

Не можна погодитися і з підставами відмови у задоволенні вимог про покладення на виконком обов'язку видати сім'ї ОСОБА_1 ордер на спірну квартиру.

По-перше, суд невірно витлумачив та суперечливо застосував ст.ст.47 та 48 ЖК України, а, по-друге, не звернув належної уваги на положення ст.ст.52, 58 ЖК України про порядок надання квартир у будинках, на заселення яких за законом має право підприємство.

За змістом цих норм виконавчі комітети, затверджуючи спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету і приймаючи рішення про надання жилого приміщення, здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства при розподілу та наданні жилих приміщень у таких будинках.

З матеріалів справи вбачається, що виконком оспорював взагалі право ДАХК "ЧСЗ" на заселення квартири, а тому не розглядав питання щодо дотримання інших вимог ЖК України при наданні квартири сім'ї ОСОБА_1

За цих обставин є передчасним вирішення судом питання про покладення на відповідача обов'язку щодо видачі ордера на спірну квартиру саме позивачу.

Таким чином, рішення в цій частині позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення зазначених вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДАХК "ЧСЗ" задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 19 травня 2006 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з неповнолітньої донькою зі спірної квартири та покладення обов'язку на виконавчий комітет видати ордер на квартиру сім'ї ОСОБА_1 скасувати і в цій части ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 та ДАХК "ЧСЗ" задовольнити частково.

Зобов'язати виконавчий комітет Миколаївської міської Ради надати ОСОБА_4 на сім'ю з трьох чоловік інше жиле приміщення, яке відповідає санітарним і технічним вимогам.

Виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з неповнолітньої донькою ОСОБА_6, 1990 року народження, з квартири АДРЕСА_1 у м.Миколаєві у надане жиле приміщення.

Зобов'язати виконавчий комітет Миколаївської міської ради розглянути питання про затвердження спільного рішення адміністрації та профспілкового комітету ДАХК "ЧСЗ" від 28 жовтня 2004 року про надання квартири АДРЕСА_1 у м.Миколаєві ОСОБА_1 на сім'ю з двох чоловік.

В іншій частині судове рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.