Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 1807 / 2009 р. Головуючий у 1 інстанції: Живлакова Г.О.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
« 14 » травня 2009 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Полякова О.З.
Суддів: Боєвої В.В., Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 16 березня 2007 року у справі за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку , -
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну частку . В позовній заяві зазначала, що 22.01.2004 року між нею та відповідачкою був укладений договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, згідно якого їй у власність перейшла земельна ділянка площею 7,78 га, розташована на території Приморсько-Посадської сільської ради, а відповідачці - 10 тон зерна фуражної пшениці, вартістю 500 грн. за тону. Посилаючись на те, що договір був підписаний сторонами, проте відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, просила про задоволення позову з підстав, передбачених ст. 220 ЦК України.
Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 16 березня 2007 року позовні вимоги задоволено. Визнано дійсним договір міни земельної ділянки на зерно пшениці, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. та визнано за ОСОБА_1. право власності на земельну ділянку площею 7,78 гектара для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Приморсько-Посадської сільської ради Приазовського району Запорізької області, що належала ОСОБА_2. на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області, вартістю 5000 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, прокурор Приазовського району звернувся до суду в інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права , які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
У ст. 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, а тому в силу ст. 220 ЦК України договір має бути визнаний дійсним в судовому порядку.
В обґрунтування своїх висновків суд послався на наданий сторонами договір міни від 22 січня 2004 року (а.с.3-4).
Проте таких висновків суд дійшов з грубим порушенням норм матеріального права, а тому з ними не можна погодитись.
Зокрема, суд не обговорив питання про те, чи відповідає такий право чин вимогам діючого законодавства.
З’ясування цієї обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки, за змістом ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 220 ч. 2 ЦК України суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними угодами і одна із сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.
Пунктом 15 Перехідних положень ЗК України передбачено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних ділянок (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Зважаючи, що до теперішнього часу закони України про державний земельний кадастр та про ринок земель не набули чинності, визнання дійсним договору про відчуження земельної ділянки, виділеної в натурі (на місцевості) відповідачеві як власнику земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, суперечить вимога п. 15 Перехідних положень ЗК України, ч. 1 ст. 203 ЦК України.
За таких обставин оскаржуване рішення не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, а тому відповідно до ст. 311 п. 4 ЦПК України воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки відділ земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, в інтересах якого подана апеляційна скарга, до участі у справі не залучався, хоча , суд, ухвалюючи рішення, вирішував питання, в тому числі, про права і обов’язки останнього.
Керуючись ст. ст. 307, п. 4 ст. 311, ст. ст. 313-317 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Приазовського району в інтересах держави в особі відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області задовольнити частково.
Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 16 березня 2007 року по цій справі скасувати.
Справу повернути на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: