Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 5806 / 10 Головуючий у 1 інстанції: Дмитрюк О.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
У Х В А Л А
Іменем України
13 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 – в особі представника – ОСОБА_2 - на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6- про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року ОСОБА_3. звернулася до суду з позовом, який в процесі розгляду справи уточнила та доповнила до ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_5., яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 - про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення.
В позовній заяві зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2009 року за нею визнано право власності на Ѕ частину житлового АДРЕСА_1в порядку спадкування за заповітом після смертіОСОБА_7., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року таОСОБА_8, яка померлаІНФОРМАЦІЯ_2 року та 07.09.2009 року її право власності на Ѕ частину будинку було зареєстровано в ОП ЗМБТІ. Добровільно розділити спірний будинок, або сплатити за Ѕ частину спірного будинку за ринковими цінами відповідач ОСОБА_1. відмовляється. У зв’язку з тим, що спірний будинок малий та його неможливо розділити в натурі, вона бажає вселитися в цей будинок. 19.09.2009 року вона прибула до будинку з метою вселення, однак відповідачі ОСОБА_1. та ОСОБА_4. не впустили її, заявивши, що вона зможе вселитися лише за рішенням суду, а їх донька ОСОБА_6 підтримувала батьків словесно, хоча вона та її неповнолітня дочка фактично не мешкають у спірному будинку. З цих підстав просила вселити її в будинок АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкоди у користуванні житловим будинком.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2010 року позовні вимоги задоволено. Вселено ОСОБА_3 до житлового АДРЕСА_1 Зобов’язано ОСОБА_1., ОСОБА_4., ОСОБА_5 не чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_3. житловим АДРЕСА_1
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 316, 317 ЦК України, якими визначено поняття та зміст права власності, та на статті 321, 391 ЦК України, які гарантують непорушність права власності та захист права власності від порушень – зокрема, право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому суд виходив з того, що позивач ОСОБА_3. є власником Ѕ частини жилого будинку АДРЕСА_1 Як співвласник будинку вона має право нарівні з іншим співвласником – ОСОБА_1 володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а саме - належною їй Ѕ частиною будинку. Виходячи з того, що позивач ОСОБА_3. не може вселитися до належної їй частки нерухомого майна, оскільки відповідач ОСОБА_1. та члени його сім’ї не бажають її вселення з причини неможливості виділення в натурі Ѕ частки житлового будинку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо вселення ОСОБА_3 до спірного будинку та зобов’язання відповідачів не чинити ОСОБА_3. перешкоди у користуванні жилим будинком.
Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції, порушив вимоги процесуального закону, оскільки не мав права відкривати провадження у справі – з огляду на те, що такий спір вже було розглянуто судом 22.06.2009 року.
Проте, такий довід апеляційної скарги не знайшов підтвердження.
Згідно п. 2) ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Пунктом п. 3) ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.06.2009 року, судом було розглянуто спір про той самий предмет – нерухоме спадкове майно у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1. Проте, цей спір був між іншими сторонами (відповідач ОСОБА_5 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 не була стороною в зазначеній справі), а також підстави пред’явлення позову були іншими (а. с. 5-11).
Виходячи з того, що позивач ОСОБА_3. дотепер позбавлена можливості користуватися та володіти належною їй Ѕ частиною жилого будинку АДРЕСА_1, вона в силу статті 3 ЦПК України та ст. 16 ЦК України мала право на захист цивільних прав та інтересів судом, тобто, мала право звернутись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення до будинку.
Інший довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення органу опіки та піклування, оскільки апелянт вважає, що порушено права дитини – ОСОБА_6, яка проживає у спірному будинку.
Такий довід не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки при розгляді справи інтереси неповнолітньої ОСОБА_6 представляла її законний представник – ОСОБА_5 яка є матір’ю дитини.
Оскільки одним із доводів апеляційної скарги є посилання представника ОСОБА_1. на те, що суд розглянув справу за його відсутності та відсутності третіх осіб, а тому він був позбавлений можливості надати суду докази та викликати до суду свідків, суд апеляційної інстанції дослідив надані відповідачем докази, зокрема, допитав у судовому засіданні свідків з боку позивача і з боку відповідачів.
Колегія суддів вважає, що надані в суді апеляційної інстанції показання свідків не суперечать обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав за встановленими та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Інші доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача та його представника, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: