Апеляційний суд Запорізької області  

Справа № 22- 6748 / 10                        Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г.

                       Суддя-доповідач: Боєва В.В.

УХВАЛА  

Іменем  України  

     06 жовтня  2010 року              м. Запоріжжя

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Боєвої В.В.  

суддів:      Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,  

при секретарі:      Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу  судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02 серпня 2010 року у справі за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи ОСОБА_2ОСОБА_3,  орган опіки та піклування Хортицької районної адміністрації Запорізької міської ради, ОСОБА_4про встановлення опіки,

ВСТАНОВИЛА:  

У липні 2010 року ОСОБА_1. звернулася до суду із заявою про встановлення опіки.

Ухвалою Хортицького  районного суду м. Запоріжжя  від 02 серпня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1.  подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

.  Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача,  перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга   підлягає задоволенню з таких підстав.  

 Відповідно  до п.  3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд  скасовує  ухвалу  і передає питання на новий розгляд  до суду першої інстанції,  якщо  останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

 Відмовивши  у відкритті провадження у справі  за заявою ОСОБА_1., суд першої інстанції посилався на положення ст. ст. 15 ЦПК України, ст. 60 ЦК України та виходив з того, що  дана заява не може бути розглянута в порядку окремого провадження.

При цьому суд зауважив, що згідно  статті 60 ЦК України судова процедура встановлення опіки  над малолітньою особою є можливою лише у тих випадках, коли підставою для встановлення над дитиною опіки є справа, яка знаходиться у провадженні суду і в процесі розгляду якої стало відомо  про те, що дитина залишилась без батьківського піклування.

 Проте, з таким висновком суду погодитися не можливо.

Згідно статті 235 ЦПК  України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити особам, які беруть участь у справі,  їх права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Згідно статті  2 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що Законодавство про охорону дитинства грунтується на   Конституції України  ,   Конвенції ООН про права дитини  , міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

У відповідності до статті  3  Закону України «Про охорону дитинства»   в сі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 3  Конвенції ООН  про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються  питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

 З додатків до заяви ОСОБА_1. вбачається, що малолітній  ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження фактично залишився без батьківського піклування, оскільки його батьки проживають в іншій країні та надали нотаріально посвідчені заяви про те, що згодні на  встановлення опіки на дитиною.  Дитина проживає в родині своєї  бабусі -  ОСОБА_1. – за адресою: АДРЕСА_1та   навчається у другому класі Запорізького багатопрофільного ліцею № 99, має позитивні характеристики і  є  неодноразовим призером обласних  спортивних змагань.

З зазначених додатків до заяви також видно, що ОСОБА_1. зверталась до органу опіки та піклування  Хортицької  районної адміністрації, проте їй відмовили у встановленні опіки, зазначивши у письмовій відповіді  від 02.06.2010 року (№ М-0087)  про  необхідність звернутись до суду для вирішення питання щодо встановлення опіки.

 Вирішуючи питання про відкриття провадження у справ, суд  мав звернути увагу на  вищевказані  матеріали, з яких видно, що малолітній ОСОБА_5. залишився без батьківського піклування і що в заяві мова йдеться про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, факту, що дитина залишилась без батьківського піклування.  

 Суд не звернув уваги, що невирішення питання про встановлення опіки над малолітньою дитиною суперечить інтересам дитини та вимогам  Закону України «Про охорону дитинства»,  положенням Конвенції ООН  про права дитини.

 Суд мав діяти  в інтересах дитини, оскільки він не обмежений  в своїх правах при здійсненні правосуддя.  

За таких обставин  слід залишити заяву ОСОБА_1. без руху – для усунення недоліків заяви, з зазначенням, що її заява  має бути подана згідно  п. 5) ч. 2 ст. 234 ЦПК України – про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме – про встановлення факту, що  малолітній  ОСОБА_5 залишився без батьківського піклування.

У разі надання ОСОБА_1. заяви про встановлення  факту, що має юридичне значення, суд повинен  розглянути справу в порядку  окремого провадження і, в разі установлення  факту залишення  ОСОБА_5. без батьківського піклування, суд у відповідності до вимог  ч. 3 ст. 243 СК України,  ч. 3 ст. 60 ЦК України  повинен встановити  опіку над малолітньою особою, призначивши опікуна за поданням органу опіки та піклування.  

 Виходячи з викладеного, судова колегія вбачає порушення суддею суду першої інстанції порядку вирішення вищеперелічених процесуальних питань, тому  оскаржувана ухвала  підлягає скасуванню з передачею  питання про відкриття провадження в справі з дотриманням вищевказаних норм процесуального права на новий розгляд  до суду першої інстанції.

 Керуючись ст. ст. 307,  312,  314, 317  ЦПК України,  колегія суддів

  УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1   задовольнити.

 Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя  від 02 серпня 2010  року скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для розгляду питання про відкриття провадження у справі.

 Ухвала оскарженню не підлягає.  

 Головуючий:  

Судді: