Справа № 2-3641/10
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Букіної О.М.
при секретарі - Дімаковій Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі, -
В С Т А Н О В И В :
09 липня 2010 року позивач звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та просив суд стягнути з відповідачки суму боргу у розмірі 70 696, 87 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що між 30 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № А30/04-2009, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1.
Зазначає, що від імені відповідачки вищезазначений договір оренди житлового приміщення було укладено ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 27 січня 2009 року, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.
Посилається на ту обставину, що площа нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 складає 200, 80 квадратних метрів, а розмір орендної ставки відповідно до умов договору становив – 90, 00 гривень за один квадратний метр у місяць.
Позивач виконав умови договору оренди нежитлового приміщення та надав відповідачці у користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, строком з 01 травня 2009 року по 31 січня 2012 року.
Між тим, відповідачка фізична особа-підприємець ОСОБА_2 умов договору оренди нежитлового приміщення не виконала, оскільки за період з 01 травня 2009 року по 31 січня 2010 року нараховану орендну плату у розмірі 162 648, 00 гривень, сплатила лише частково у розмірі 98 248, 00 гривень, у зв’язку з чим залишилася несплаченої орендна плата у розмірі 64 400, 00 гривень.
Посилається на ту обставину, що 31 січня 2010 року договір оренди нежитлового приміщення № А30/04-2009 від 30 квітня 2010 року було розірвано, а 01 лютого 2010 року складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого відповідачка визнала заборгованість перед позивачем у розмірі 64 400, 00 гривень.
Окрім стягнення основної заборгованості представник позивача просив суд додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 481, 72 гривень та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 815, 15 гривень.
Також просив стягнути з відповідача державне мито у розмірі 706, 97 гривень та 120, 00 гривень витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 826, 97 гривень.
Враховуючи вищенаведене позивач та представник позивача просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір оренди нежитлового приміщення № А30/04-2009, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитловим приміщенням по АДРЕСА_1, площею 200, 80 квадратних метрів, з 01 травня 2009 року по 31 січня 2012 року (а.с.8-11).
Судом встановлено, що від імені відповідачки вищезазначений договір оренди житлового приміщення було укладено ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 27 січня 2009 року, що посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (а.с.8-11, 16).
Позивач виконав умови договору оренди нежитлового приміщення та надав відповідачці у користування нежитлове приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01 травня 2009 року (а.с.12).
31 січня 2010 року договір оренди нежитлового приміщення № А30/04-2009 від 30 квітня 2010 року укладеного між сторонами було розірвано, а приміщення по АДРЕСА_1 було повернуто позивачу, що підтверджується додатковою угодою до договору оренди № А30/04-2009 від 30 квітня 2009 року (а.с.14) та актом приймання передачі приміщення (а.с.13).
У судовому засіданні встановлено, що розмір орендної ставки відповідно до умов договору становив – 90, 00 гривень за один квадратний метр у місяць, у зв’язку з чим за період з 01 травня 2009 року по 31 січня 2010 року відповідачці було нараховану орендну плату у розмірі 162 648, 00 гривень, однак остання сплатила її лише частково у розмірі 98 248, 00 гривень, у зв’язку з чим залишилася несплаченої орендна плата у розмірі 64 400, 00 гривень.
Дана обставина додатково підтверджується складено актом звірки взаєморозрахунків від 01 лютого 2010 року (а.с.15), відповідно до якого відповідачка визнала заборгованість перед позивачем у розмірі 64 400, 00 гривень.
Згідно п. 3.2 Договору оренди, розмір орендної ставки становить – 90, 00 гривень за один квадратний метр. Щомісячна орендна плата рахується по формулі : орендна плата + площа, яка орендується*орендну ставку.
Відповідно до п. 3.3 Договору оренди, орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату. Орендна плата сплачується щомісяця шляхом перерахування даної суми коштів з розрахункового рахунку орендаря на розрахунковий рахунок орендодавця або шляхом сплати готівкових коштів авансом, не пізніше п’ятого числа кожного місяця. Для зручності орендаря орендодавець може першого числа кожного місяця надавати орендарю рахунки, орендар зобов’язаний здійснювати орендні платежі не пізніше дати, зазначеної в цьому договорі, незалежно від факту отримання орендарем таких рахунків. Датою платежу є дата отримання на банківському рахунку одержувача повної суми платежу, яка передбачена за даним договором.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.
Згідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи те, що відповідачкою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не в повному обсязі сплачено кошти відповідно до умови договору № А30/04-2009 оренди нежитлового приміщення від 20 квітня 2009 року , суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості у розмірі 64 400, 00 гривень.
Відповідно до п. 5.2 Договору оренди за несвоєчасне перерахування орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі 1501,84 грн. за період 02.02.2010 по 05.07.2010 р.р., виходячи з наступного розрахунку: 64 400, 00 грн. /365днів *126 днів*0,056% подвійна ставка НБУ =1244, 95 грн.; 64 400, 00 грн. /365 днів *28 днів *0,052 ;% подвійної ставки НБУ=256.89 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем помилково здійснено розрахунок пені, тобто не було враховано кількість днів у році.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних з простроченої суми, що становить 815,15 грн. слід зазначити.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Враховуючи те, що договором між сторонами та законодавством, що регулює дані правовідносини не встановлено відповідальності за порушення зобов’язань по сплаті трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, суд не знаходить підстав для відшкодування позивачу 815,15 грн.
З огляду на викладене вище, вимоги позивача підлягають частковому задоволення, а саме в частині стягнення з відповідача суму заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 64 400, 00 гривень, пеню у розмірі 1501, 84 гривень . , а всього 65901,84 грн.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума державного мита в розмірі 659,01 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 гривень, а всього 779,01 гривень.
Керуючись ст.ст.525, 526, 530, 610,611, 625 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення у розмірі 64 400, 00 гривень, пеню у розмірі 1501, 84 гривень, державне мито в розмірі 659,01 гривень та витрати на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 120, 00 гривень, а всього 66 680, 85 гривень.
В іншій частині позовних вимог-відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після з моменту проголошення рішення.
Суддя: