Справа № 22а -764\2006р                                             Головуючий в 1 інстанції: Лизенко І.В.

Категорія:36                                                                               Доповідач:Борисов Є.А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2006 року                      Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Луганської області у складі : головуючого: Борисова Є.А. суддів: Маляренко І.Б., Яресько А.В. при секретарі - Тихоновій В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 16 червня 2006 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення щорічної одноразової допомоги, -

ВСТАНОВИЛА :

Позивач звернувся з позовом до управління праці і соціального захисту населення Лисичанської міської ради про стягнення матеріальної допомоги, посилаючись на те, що він як учасник бойових дій має право на одноразову щорічну допомогу, яка повинна надаватися щорічно до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», але надавалася не в повному обсязі. За 2003-2005 р.р. недоплата склала 1898 грн. 75 коп. Просив стягнути на свою користь названу суму.

Постановою Лисичанського міського суду   Луганської області від 16.06.2006 р.позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з УПСЗН Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу за 2005 рік у сумі 1410 ( одна тисяча чотириста десять) гривень.

В інший частині позову позивачу відмовлено у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

В апеляційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у позовних вимогах.

Заслухавши    доповідача,    дослідивши    матеріали    справи,    перевіривши законність та обґрунтованість постанови, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного     суду Луганської    області приходить до  висновку,  що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив надані сторонами докази та обгрунтованно дійшов висновку про задоволення вимог позивача частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1є учасником бойових дій.

Згідно п. 5 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій мають право на щорічну одноразову допомогу до 05 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Право на отримання ОСОБА_1 грошової допомоги не оспорюється відповідачем.

Розмір грошової допомоги визначенний у п.5 ст. 12 Закону України " Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і суд обгрунтовано виходив саме з цього розміру при розрахунку боргу.

Згідно зі ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів.

Суд правильно застосував ст.22 Конституції України при вирішенні позову і обгрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє ветерана війни права на таку допомогу. Законом "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування. Неприпустимість звуження прав і свобод ветеранів війни закріплена також в рішенні Конституційного суду від 01.12.2004 року, яким визнані такими, що не відповідають Конституції України положення ст..44 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік». Цим же рішенням Конституційного суду було закріплено, що зменшення розміру щорічної допомоги суперечить вимогам ст..З Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту », згідно з якою права та пільги для ветеранів війни та членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними.

Крім того, Європейський суд неодноразово підкреслював, що згідно з Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, аргументи відносно відсутності бюджетних асигнувань не є поважною причиною для невиконання своїх зобов'язань органами державної влади (справа Качко від 08.11.2005 р. та інші).

Постанова суду ухвалена з додержанням  вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст. 198, ст.200, ст.205 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради відхилити.

Постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 16 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України безпосередньо протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги.