Справа № 22-ц-2883 Головуючий у 1-й інстанції Собина О.І.
Категорія 27 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
04 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Маслова В.О.,
суддів - Лузан Л.В., Сибільової Л.О.,
з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2010 року
у справі за позовом кредитної спілки «Сумська кредитна компанія «Віта» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2010 року позов кредитної спілки «Віта» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь кредитної спілки «Віта» заборгованість за кредитним договором в розмірі 43198 грн. 43 коп. в солідарному порядку та судові витрати по справі в сумі 621 грн.69 коп. в дольовому порядку по 207 грн. 23 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, представника позивача, яка заперечує проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Позивач в вересні 2009 року звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 10 січня 2006 року між ОСОБА_3 та кредитною спілкою «Віта» був укладений кредитний договір про надання кредиту на суму 10 000 грн. з строком повернення кредиту до 10 січня 2011 року. З ОСОБА_4 та ОСОБА_2 10 січня 2006 року були укладені договори поруки. ОСОБА_3 зобов’язань за кредитним договором не виконала. Уточнивши в послідуючому вимоги, просив стягнути з відповідачів заборгованість по кредиту станом на 12 травня 2010 року в сумі 43198,43 гр.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконала своїх зобов’язань перед кредитором за договором кредиту, відповідачі були ознайомлені з умовами договорів кредиту та поруки, а тому повинні нести солідарну відповідальність перед кредитором.
Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2006 року між кредитною спілкою «Віта» та ОСОБА_3 укладено договір № 02-03-565-005 про надання кредиту в розмірі 10 000 грн. з сплатою за користування кредитом 48% річних з строком дії договору до 10 січня 2011 року. Вказані кошти ОСОБА_3 отримала 10 січня 2006 року (а.с. 11-13).
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов’язань за вказаним кредитним договором уклали кожна з кредитною спілкою 10 січня 2006 року договори поруки №20-03-565-005.
Відповідач ОСОБА_3 не виконала умов кредитного договору, у зв’язку з чим станом на 12 травня 2010 року у неї виникла заборгованість перед кредитною спілкою в сумі 43 198 грн. 83 коп., з яких відсотки по кредиту – 34 028 грн. 43 коп., сума кредиту -9 170 грн. Сума боргу боржником і поручителями не оспорюється.
П.6.3 договору кредиту передбачає право кредитної спілки вимагати дострокового повернення кредиту та використати забезпечення для повернення кредиту при неналежному виконанні графіку повернення.
Згідно п.3.2 договору поруки № 02-03-565-005 від 10 січня 2006 року поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором. Поручитель відповідає по зобов’язаннях боржника в повному обсязі, тобто: повернення кредиту, виплату відсотків за користування ним, сплату додаткових відсотків, відшкодування збитків, завданих кредитору невиконанням або неналежним виконанням боржником умов договору кредиту.
Згідно ст. ст. 526, 530 ч.1 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності інших умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046, ч.1 ст. 1048 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором або законом.
Ч.1 ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 553 ч.1, ст. 554 ч. ч. 1, 2 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Позивач довів, що боржник допустила порушення зобов’язань за договором кредиту, а тому у нього виникло право достроково стягнути солідарно з боржника і поручителів всю суму кредиту та відповідних нарахувань за відсотками.
Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилання в апеляційній скарзі на не врахування судом факту не ознайомлення поручителя з умовами договору кредиту та того, що поручитель підписувала договір поруки, в якому сума кредиту не була зазначена, а боржник їй повідомила, що позичає у спілки лише 2000 гр., нічим не підтверджені, є безпідставними і спростовуються наданими позивачем доказами.
Не є підставою для скасування рішення суду і доводи в скарзі про те, що поручителя не повідомляли про порушення боржником своїх зобов’язань, оскільки ця обставина спростовується доказами, які є в матеріалах справи (а.с.17-22), і не є підставою, відповідно до умов договору поруки, для звільнення поручителя від виконання зобов’язань за договором поруки.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається апелянт, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді