Справа № 22-ц-3091 Головуючий у 1-й інстанції Фоменко І.М.
Категорія 51 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
У Х В А Л А
і м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :
головуючого – Сибільової Л.О.,
суддів - Дубровної В.В., Лузан Л.В.,
з участю секретаря судового засідання –Назарової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради
на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради про стягнення матеріальної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 червня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу в розмірі 1536 грн. 60 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні за період з 06 листопада 2009 року по 27 листопада 2009 року в розмірі 1031 грн. 55 коп., всього 2568 грн. 15 коп., без урахування податків, зборів, обов’язкових платежів.
Стягнуто з КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
В апеляційній скарзі КП «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, яка підтримала скаргу з мотивів, в ній викладених, позивача, яка заперечує проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач, звернувшись в грудні 2009 року з позовом до суду, обгрунтовувала його тим, що вона з 25 травня по 6 листопада 2009 року працювала бухгалтером 1 категорії комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради, була звільнена з займаної посади за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. За її заявою 13 жовтня 2009 року директор підприємства ОСОБА_3 видав наказ № 195 про надання їй матеріальної допомоги в розмірі її посадового окладу 1536, 6 гр. в зв’язку з скрутним фінансовим становищем в її сім’ї, яка передбачена розділом 7 колективного договору КП «Сумижилкомсервіс», затвердженого конференцією трудового колективу підприємства. Директор підприємства звільнився з посади 16 жовтня 2009 року, а головний бухгалтер підприємства Соколенко Л.Ф. відмовилась виконувати його наказ про виплату їй матеріальної допомоги. Уточнивши позов (а.с. 11-12), просила стягнути з відповідача матеріальну допомогу у вказаному розмірі та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 6 листопада 2009 року по 25 січня 2010 року в сумі 5501,6 гр.
Вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в суді знайшло підтвердження винесення директором підприємства наказу про виплату позивачці матеріальної допомоги в розмірі її посадового окладу, ця невиплата відбулась з вини підприємства, а тому вказана матеріальна допомога та середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягають стягненню з відповідача.
Цей висновок суду узгоджується з обставинами справи, вірно встановленими судом, та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок
Судом першої інстанції встановлено, що згідно наказу №91 від 25 травня 2009 року позивачка прийнята на роботу до КП «Сумижилкомсервіс» на посаду бухгалтера І категорії.
13 жовтня 2009 року директором підприємства виданий наказ № 195 про надання ОСОБА_2 матеріальної допомоги у зв’язку з скрутним фінансовим становищем в сім’ї у розмірі одного посадового окладу. В наказі зазначено і про надання матеріальної допомоги іншому працівникові підприємства – ОСОБА_5 (а.с.4).
Наказом директора КП «Сумижилкомсервіс» від 06 листопада 2009 року № 217 ОСОБА_2 звільнена з роботи згідно п.1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.
Посилання відповідача на те, що наказ директора про надання матеріальної допомоги позивачці не видавався, оскільки він не зареєстрований на підприємстві, спростовуються поясненнями свідків - колишніх працівників підприємства, зокрема, колишнього директора ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в обов’язки якої входила підготовка таких наказів(а.с.42), які підтвердили винесення директором такого наказу, який не був виконаний головним бухгалтером підприємства.
Вказані обставини підтверджуються і відповідним актом від 13 жовтня 2009 року, складеним працівниками підприємства –ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_7 (а.с.7).
Відповідач не надав на підтвердження своїх заперечень проти позову переконливих доказів, стверджуючи, що реєстрація наказів в той період здійснювалась лише в електронному вигляді, і в цьому вигляді в електронному реєстрі за № 195 від 13 жовтня 2009 року зареєстрований інший наказ – про направлення в відрядження двох працівників підприємства..
Проте такі доводи відповідача є непереконливими, оскільки наказ про відрядження, на який він посилається, підписаний не директором, яким був на той час ОСОБА_3, а його заступником, який за наявності директора не мав права підписувати такі накази. Ту обставину, що на наданому відповідачем наказі про відрядження стоїть підпис саме заступника директора, а не самого директора, відповідач не оспорює.
Відповідач не спростував тієї обставини, що колективний договір на підприємстві передбачав надання такої матеріальної допомоги, а тому позиція позивачки узгоджується з ст. 13 КЗпП України щодо змісту колективного договору.
Винесення наказу про виплату позивачці матеріальної допомоги відповідач належними доказами не спростував, не оспорив його, не визнав незаконним чи не дійсним.
З огляду на зазначене є вірним висновок суду про те, що підприємство на підставі вказаного наказу повинне було виплатити позивачці вказану суму матеріальної допомоги, а тому вона, а також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні підлягають стягненню з відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об’єктивну оцінку, а тому рішення слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу комунального підприємства «Сумижилкомсервіс» Сумської міської ради відхилити.
Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 02 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Сумської області Л.О.Сибільова