Справа № 22-ц-567                                                    Головуючий у 1-й інстанції Гетьман В.В.

Категорія 20                                                                Суддя-доповідач Сибільова Л.О.

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м   У к р а ї н и

15 квітня  2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі :

           головуючого –   Маслова В.О.,

           суддів            -    Дубровної В.В., Сибільової Л.О.,

           з участю секретаря судового засідання – Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1

на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого  2010 року

у справі за позовом ОСОБА_1,  

доОСОБА_2 приватного нотаріуса Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3

треті особи:ОСОБА_4 комунальне підприємство «Конотопське міське бюро технічної інвентаризації», орган опіки та піклування - Конотопська міська рада, Конотопська міська державна нотаріальна контора,

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и л а:

2 листопада 2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з вказаним позовом в інтересах свого брата ОСОБА_4, мотивуючи вимоги тим, що  рішенням суду від 22 жовтня 2009 року цивільна дієздатність ОСОБА_4 обмежена  із-за зловживання ним наркотичними засобами, і він призначений його піклувальником. Крім того, брат хворів на туберкульоз у тяжкій відкритій формі. Для придбання наркотиків брат продав все своє майно, у нього у власності  залишалась лише однокімнатна квартира АДРЕСА_1 Останні роки ОСОБА_4 давав йому доручення на право керування, розпорядження та управління його майном,  оскільки сам не в змозі був  це робити. Всі доручення посвідчувала приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 яка знала про  наркозалежність ОСОБА_4 Останню довіреність брат видав йому 10 лютого 2006 року строком на 25 років, але 28 вересня 2009 року нотаріус ОСОБА_3 повідомила йому про скасування братом 25 вересня 2009 року вказаної довіреності. Розуміючи, що хтось умовив ОСОБА_4 продати квартиру, він 28 вересня 2009 року попередив нотаріуса, щоб вона не здійснювала нотаріальних дій по відчуженню братом квартири, оскільки брат є наркоманом і він має намір обмежити його цивільну дієздатність. Але до вирішення цього питання судом нотаріус 30 вересня 2009 року посвідчила договір купівлі-продажу квартири, за яким квартиру  у ОСОБА_4 купила ОСОБА_2. – санітарка туберкульозного відділення Конотопської ЦРЛ, де в цей час з 6 травня 2009 року брат знаходився на лікуванні, і якій було відомо  про його наркозалежність.  Оригінали документів на квартиру знаходились у нього, позивача, але ОСОБА_2. в короткий строк їх оформила заново. ОСОБА_2. скористалась тяжким станом здоров’я і наркотичною залежністю ОСОБА_4 та за заниженою вартістю – 18481 гр. придбала спірну квартиру при її дійсній вартості 14000-15000 доларів США (приблизно 120 000 гр.). Зазначав, що, продавши квартиру, брат залишився без єдиного житла, витратить всі кошти на придбання наркотиків, чим поставив себе  в скрутне становище, оскільки він, позивач, не може, маючи сім’ю, надати йому притулок, враховуючи його  захворювання.

Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 30 вересня 2009 року як такий, що вчинений ОСОБА_4 під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для нього умовах (а.с.3-5).

Після смерті 8 листопада 2009 року ОСОБА_4 ОСОБА_1 уточнив позов,  пояснивши, що позов, поданий ним як піклувальником в інтересах брата ОСОБА_4,  він підтримує з тих же підстав і як спадкоємець, оскільки інших спадкоємців брат не мав (а.с.71-72).

Ухвалою суду до участі в справі залучена третьою особою Конотопська міська державна нотаріальна контора.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 05 лютого 2010 року відмовлено ОСОБА_1. у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, на неналежну оцінку доказів в справі, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та його представників, які підтримали скаргу з мотивів, в ній викладених, відповідачки та її представника, які заперечують проти задоволення скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову з наступних підстав.

Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення оспореного правочину під впливом тяжкої обставини, а саме - хворобливого стану здоров’я ОСОБА_4, та укладення договору на вкрай невигідних для нього умовах.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України,  рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно ч.3 ст. 69 ЦК України, піклувальник зобов‘язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Ч.2 ст. 39 ЦПК України передбачає, що права, свободи та інтереси осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні піклувальники. Суд може залучити до участі в таких справах особу, цивільна дієздатність якої обмежена.  

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є рідним братом і спадкоємцем другої черги ОСОБА_4, який був власником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 і неодноразово давав йому довіреності, посвідчені приватним нотаріусом Контопського  міського нотаріального округу ОСОБА_3  на право керувати, управляти та  розпоряджатися  його майном. Остання довіреність була видана позивачеві ОСОБА_4 10 лютого 2006 року строком на 25 років (а.с. 6, 8-11, 21, 22).  

ОСОБА_4 страждав на опійну наркоманію, з 5 січня 1987 року перебував на обліку в Конотопському наркологічному диспансері з цим діагнозом, був знятий з обліку в зв’язку з черговою судимістю 22 серпня 2001 року (а.с.14).

З 6 травня 2009 року ОСОБА_4. знаходився на диспансерному обліку з приводу захворювання на дисемінований туберкульоз обох легень (фаза інфільтрації),  проходив лікування в туберкульозному відділенні Конотопської ЦРЛ з 3 серпня по 4 вересня 2009 року, був виписаний за порушення лікарняного режиму – самовільно пішов з відділення, а 8 вересня 2009 року був повторно госпіталізований (а.с.15).

25 вересня 2009 року ОСОБА_4 через нотаріуса ОСОБА_3 скасував довіреність від 10 лютого 2006 року, видану ним  ОСОБА_1. щодо управління квартирою, про що   ОСОБА_1 отримав повідомлення нотаріуса 28 вересня 2009 року (а.с.12).

30 вересня 2009 року нотаріус ОСОБА_3 посвідчила договір купівлі-продажу, згідно якого   ОСОБА_4 продав свою квартиру за 18481 гр. відповідачу  ОСОБА_2., яка зареєструвала  право власності в КП «Конотопське МБТІ» (а.с.7, 26, 56). Після  покупки  квартири ОСОБА_2. оголосила про її продаж, про що свідчить оголошення в газеті від 1 жовтня 2009 року (а.с. 60).

9 жовтня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про обмеження цивільної дієздатності  ОСОБА_4  в зв’язку з зловживанням ним наркотичними засобами і встановлення над ним піклування.

Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 жовтня  2009 року  була обмежена цивільна дієздатність ОСОБА_4 та його піклувальником призначено ОСОБА_1

Вказаним рішенням також встановлено, що ОСОБА_4 страждає на опійну наркоманію, з 5 січня 1987 року знаходився на обліку з цим діагнозом;  після зняття з обліку 22 серпня 2001 року в зв’язку з судимістю, згідно висновку судової наркологічної експертизи від 21 жовтня 2009 року, теж встановлено, що він страждає на опійну наркоманію, має активну залежність, потребує антинаркотичного лікування. ОСОБА_4 мав 7 судимостей, пов’язаних з незаконним вживанням наркотиків. Суд прийшов до висновку, що він зловживає наркотичними засобами, ставить себе в скрутне матеріальне становище через хворобливу залежність від наркотиків (а.с.23).

Та обставина, що ОСОБА_4 неодноразово був судимий за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків, підтверджується і довідкою про його звільнення з місць позбавлення волі (а.с.81).

Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 як піклувальника ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 померІНФОРМАЦІЯ_1 року, причина смерті – дисемінований туберкульоз легень МБТ+, підтверджений бактеріально, інтоксикація. Поховав його ОСОБА_1 (а.с.33, 34, 53).

З висновку судового токсикологічного дослідження крові і сечі трупу ОСОБА_4 вбачається, що  в його сечі виявлено  морфін та невідома речовина (а.с.83).

З огляду на вказане ОСОБА_1 правомірно звернувся з даним позовом в інтересах ОСОБА_4  

Згідно ст. ст. 10, 62 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2. посилалась на те, що вона не знала про наркозалежність ОСОБА_4, крім того, купила у нього квартиру за 10000 доларів США, на підтвердження чому надала суду 5 лютого 2010 року розписки, складені від імені ОСОБА_4, датовані 28 та 30 вересня 2009 року, про отримання ним від неї, відповідно,  200 і 10000 доларів США (а. с. 82,83).

Суд поклав в основу рішення ці розписки, зазначивши, що саме за цю суму, а не за суму,  вказану в договорі,  куплена відповідачем у ОСОБА_4 квартира, що колегія суддів вважає необґрунтованим.

Ч. 2 ст. 59 ЦПК України передбачає,  що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу квартири укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Саме оформлений в такому вигляді договір є належним доказом вчинення угоди за певну ціну.

Враховуючи, що розписки, складені  від імені ОСОБА_4 про отримання ним 200 і 10000 доларів США від ОСОБА_2.,  надані суду після смерті ОСОБА_4, і сам договір  в цій частині (ціни, за яку була продана квартира) не був предметом спору, не був змінений у встановленому законом порядку з метою доведення,  що купівля – продаж квартири була здійснена за іншу ціну,  чим зазначено в договорі, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду про доведеність відповідачкою в межах  позову в даній справі тієї обставини, що ОСОБА_4 не укладав договору на вкрай невигідних для себе умовах, а продав квартиру за 10000 доларів США.

З огляду на зазначене є безпідставними і такими, що суперечать вимогам закону,  посилання суду в цій частині на те, що в речах покійного знайшли 4700 доларів США,  як на доказ того, що ОСОБА_4 продав квартиру за 10000 доларів США.

Відповідач не спростувала того, що  ОСОБА_4 на час продажу квартири тяжко хворів, ніде не працював, джерел доходів не мав, і в письмових  поясненнях, наданих працівнику органів внутрішніх справ, коли вже був обмежено дієздатним, і з рішення суду про це вбачалось, що він є гостро залежним від опійної наркоманії і потребує лікування,  пояснював, що він має потребу  в коштах на лікування та життя (а.с.54,55).

  Не спростувала ОСОБА_2. і свої письмові пояснення працівнику міліції про те, що ОСОБА_4 пояснював продаж квартири тим, що він не працює,  потребує коштів на життя та лікування, має борги, які треба віддавати, що дізналась від нотаріуса ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 є наркоманом  (а.с.108-109), а також ту обставину, що вартість ідентичної квартири в м. Конотопі складає значно більшу суму - 14000-15000 доларів США,  тобто 112000 гр. – 120000 гр. (а.с.110, 132).

Посилання відповідача та її представника на те, що доводи позивача про тяжке захворювання ОСОБА_4 спростовуються тим,  що останній працював в Росії і тяжко не  хворів, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається,  що він страждав на опійну наркоманію у формі опійної залежності, потребував антинаркотичного лікування, а також відкритою формою туберкульозу станом на  час оформлення договору, і наявність у нього цих захворювань не викликає сумніву в тому, що це є тяжкими обставинами, під  впливом яких ОСОБА_4 продав свою квартиру  на вкрай невигідних для нього умовах.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання суду як на доказ відсутності тяжких для ОСОБА_4 обставин  на покази свідків - працівників туберкульозного відділення – колег по роботі відповідача ОСОБА_2.  про те, що ОСОБА_4 продав свою квартиру, маючи намір виїхати до м. Москви, оскільки вказана обставина  іншими доказами в справі не підтверджується, зокрема, які конкретно заходи він вживав до виїзду,  перебуваючи на лікуванні в туберкульозному відділенні з тяжкою формою туберкульозу, наскільки це було реально для нього при його захворюваннях та такому стані здоров’я, при якому він помер через місяць після укладення договору, де мав намір проживати після продажу квартири, яка була його єдиним житлом.  Не  підтверджуються ці висновки і поясненнями, наданими ОСОБА_4 працівнику міліції  5 листопада 2009 року – за три дні до його смерті, за наявності на цей час рішення суду про обмеження його цивільної дієздатності, з яких не вбачається, що  причиною продажу квартири, був намір, як висловився суд,  виїхати до м. Москви (а.с.29-30).

Згідно роз’яснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів сім’ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення  яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або вчинено не на таких умовах.

З огляду на зазначені роз’яснення є безпідставними висновки суду про те, що доказом заперечень ОСОБА_2. проти  позову є і не скасована постанова про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 190 КК України з посиланням на те, що ОСОБА_4 продав квартиру з власної волі,  без тиску на нього (а.с.30), та письмові пояснення самого ОСОБА_4, що при укладенні договору морального чи фізичного тиску на нього ніхто не вчиняв.  Вказана постанова оперуповноваженого працівника органу внутрішніх справ не має правового значення для вирішення даного спору з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, які не потребують доказів такого тиску, і сам правочин вчиняється в такому випадку добровільно.

Таким чином,  колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про те, що ОСОБА_4 за вказаних обставин, які були для нього тяжкими,  змушений був продати квартиру на вкрай невигідних для себе умовах. Доказом тому, що ці умови були невигідні,  є ціна квартири,  зазначена в договорі – 18481гр., і  інше належними доказами в справі не підтверджено, та дійсна ціна аналогічної квартири, підтверджена оцінювачем нерухомості, - 112000-120000 гр., а тому купівля-продаж квартири за ціну, вказану в договорі, була вчинена для нього на вкрай невигідних для нього умовах.

Доводи відповідача про те, що квартира, належна хворому на туберкульоз, стільки не коштує, є безпідставними.

Вказане дає підстави вважати, що відповідач ОСОБА_2. скористалась збігом тяжких для ОСОБА_4 обставин, за яких він потребував коштів на підтримання стану свого здоров’я, в тому числі і на придбання наркотиків, від яких був активно залежний, і саме ці обставини, про що свідчить і обмеження його цивільної дієздатності з цих підстав, вплинули на волевиявлення ОСОБА_4 на продаж квартири на вказаних умовах.

Посилання ОСОБА_2. на те, що вона, як працівник туберкульозного відділення, де перебував  ОСОБА_4, не знала про його тяжкі захворювання, в тому числі і про його наркозалежність, спростовується доказами в справі, в тому числі і показами завідуючого туберкульозним відділенням ОСОБА_5., з яких вбачається, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні з приводу туберкульозу та хворів опійною наркоманією, певні види лікування йому не могли призначити із-за стану його вен. Його стан не міг не бути очевидним для працівників туберкульозного відділення.

Є помилковим висновок суду про те, що наркотична залежність ОСОБА_4 є підставою не для визнання угоди недійсною, а для обмеження цивільної дієздатності особи, та про те, що отримуючи безкоштовно лікування туберкульозу, він не мав потреби в інших коштах.

Захворювання, які мав на момент укладення договору  ОСОБА_4, і одне з яких стало причиною його смерті, поширеність яких в суспільстві і ступінь їх тяжкості та необхідність несення особою значних затрат коштів при цьому не викликає сумніву, а тому ці обставини слід вважати тяжкими, за відсутності яких ОСОБА_4 не став би перед необхідністю відчужувати квартиру, яка є його єдиним житлом.

Таким чином, оскільки рішення суду суперечить вимогам матеріального та процесуального права, не відповідає обставинам справи, обставини,  які мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не доведені, колегія суддів вважає необхідним на підставі п. п. 2-4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Ч.2 ст. 233 ЦК України передбачає, що при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу.

Враховуючи, що після смерті ОСОБА_4, який помер 8 листопада 2009 року, не закінчився шестимісячний строк, встановлений законом для прийняття спадщини, а спадкоємці, відповідно до положень ч.1 ст. 1282 ЦК України, несуть зобов’язання в межах вартості майна, отриманого у спадщину, колегія суддів вважає, що сторони не позбавлені можливості вирішити це питання у встановленому законом порядку після оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 та визначення кола спадкоємців.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи, що предметом спору є квартира, вартість якої складає, згідно договору купівлі-продажу, 18481 гр., з ОСОБА_2.  на користь позивача слід стягнути за розгляд справи в суді першої інстанції 184, 81 гр.,  за розгляд справи в суді апеляційної інстанції – 92,40 гр., всього – 277,21 гр., а також за розгляд справи в судах обох інстанцій -240 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Всього з ОСОБА_2. на користь позивача підлягає стягненню 522,61 гр.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316  ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 05 лютого 2010 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу  квартири АДРЕСА_1  від 30 вересня 2009 року, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 522,61 гр.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий  підпис

Судді              підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Сумської області                               Л.О.Сибільова