Справа   №2-3581/10

    Р І Ш Е Н Н Я    

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2010 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого         – судді Бондар Я.М.,

при секретарі                   – Джемерчук  О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    Позивачі звернулися із даним позовом до суду, з якого вбачається, що сторони у справі зареєстровані як наймачі у квартирі АДРЕСА_1 після вселення з 16.05.1980 року. Дана квартира не приватизована. В січні 2001 року відповідач покинув сім’ю та почав проживати з іншою жінкою за адресою АДРЕСА_2. З квартири забрав свої речі, залишивши у себе ключі від квартири, комунальні платежі не сплачував. Позивачі просили визнати відповідача таким, що втратив право на користування житлом у квартирі АДРЕСА_1 внаслідок його відсутності за місцем реєстрації протягом дев’яти останніх років.

    В судовому засіданні позивачі позов підтримали, кожна оремо пояснили, що ОСОБА_4 залишив квартиру добровільно, обрав собі інше житло, конфлікту між ними не було, він мав вільний доступ до квартири, проте свою частку комунальних платежів не сплачував, після подорожчання тарифів за комунальні послуги, їм стало важко сплачувати ще й частку, що нараховується на відповідача, який не проживає у квартирі, але залишився у ній зареєстрований.  Позивач ОСОБА_5 пояснила, що шлюбні відносини з відповідачем вони не підтримують з часу уходу чоловіка з сім’ї у 2001 році, на даний час вона подала також на розлучення, оскільки зрозуміла, що відновлення стосунків між ними неможливе.

      Відповідач у судовому засіданні визнав, що він дійсно у 2001 році пішов з квартири АДРЕСА_1, розірвавши фактично шлюбні відносини з позивачкою ОСОБА_5, конфлікту при цьому не було, його ніхто не виганяв з квартири, за комунальні платежі у нього відраховували із заробітку за місцем роботи по 30 грн. на місяць за його заявою з березня 2002 року по серпень 2005 року. Подальші платежі він не вбачав необхідності сплачувати, оскільки він не користувався комунальними послугами, адже не проживав у цій квартирі. Відповідач також пояснив, що він не подавав ані скарг до дільничного інспектора міліції, ані позову до суду про вселення, оскільки не було такої необхідності, він наймав житло за усною угодою у бабусі його знайомої жінки за адресою  АДРЕСА_2, а після смерті бабусі, у самої цієї жінки, проте заперечив щоб у цій справі його визнали  таким, що втратив право на користування житлом, оскільки цю квартиру у 1980 році він отримував за ордером на себе та членів сім’ї – позивачів.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» справах про  визнання  наймача  або  члена  його  сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно  з'ясовувати  причини  відсутності   відповідача   понад встановлені   строки.   В   разі   їх  поважності  (перебування  у відрядженні,   у   осіб,   які   потребують   догляду,   внаслідок неправомірної   поведінки   інших  членів  сім'ї  тощо)  суд  може продовжити пропущений строк.  Коли відсутній повернувся на  жилу  площу  за  згодою  членів сім'ї,  його  не  можна  вважати  таким,  що втратив право на жилу площу.  Якщо ж він вселився в жиле приміщення всупереч волі членів сім'ї  і  був  відсутнім  понад  встановлені  строки  без поважних причин, то суд вправі визнати його таким, що втратив право на жилу площу. Наймачеві або членові його сім'ї,  який був  відсутнім  понад встановлений  законом строк без поважних причин,  суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права  (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо).

Відповідач ОСОБА_6 відсутній в жилому приміщенні у квартирі АДРЕСА_1 понад шість місяців, а саме з 2001 року – тобто протягом дев’яти років, що сам визнав у судовому засіданні. Доказів того, що за ним зберігається жиле приміщення понад шість місяців відповідно до ст. 71 ЖК України або доказів того, що він приймав спроби вселитися у квартиру, а йому в цьому були перешкоди суду, відповідач  суду не надав.  

Так, частиною третьою ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.  

Всі обов’язки, що випливають з договору найму житла позивачі виконують самостійно, судом оглянуті в судовому засіданні квитанції про сплату комунальних платежів позивачами. Відповідач надав довідку про те, що з його заробітку за місцем роботи частково утримували за комунальні платежі в розмір 30 грн. на місяць у період з березня 2002 року по серпень 2005 року, пізніше витрат по утриманню даної квартири він не ніс.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зі своєї волі та без будь-якого фізичного чи морального насильства, зі сторони інших мешканців квартири, залишив квартиру добровільно у 2001 році, та пішов проживає в інше приміщення, де мешкає і на сьогоднішній день.  

Виходячи з наведеного, у відповідності до положень ст. 72 ЖК України відповідача  ОСОБА_3 слід визнати особою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням внаслідок відсутності понад встановлені строки.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 71, 72 ЖК  України, керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України,–

В И Р І Ш И В:  

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які не були присутні під час його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя                               Бондар Я.М.