Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2010 р. справа № 2а-22333/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: < година >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі < Призвище секретаря >
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Лазарєва В.В.,
при секретарі Фенделєвій В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій незаконними, скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В:
Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій незаконними, скасування постанови.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порядку ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року направило до ВДВС Селидівського МУЮ вимогу про сплату боргу № Ю-479-у від 02.12.2009 на загальну суму 3810176,19 грн. для примусового стягнення заборгованості з державного підприємства «Селидіввугілля» відокремлений підрозділ «Шахта Україна».
27.01.2010 до УПФУ в м. Селидове Донецької області надійшла постанова про зупинення виконавчого провадження від 11.01.2010 на підставі ст. ст. 34, 35, 36, 64 Закону України «Про виконавче провадження» у зв’язку з тим, що боржник увійшов до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, що підтверджується Довідкою з ДП Енергоринок м. Київ.
Позивач вважає дії головного державного виконавця Петренка О.С. незаконними, а постанову про зупинення виконавчого провадження такою, що підлягає скасуванню з огляду на положення п.п. 1.3, 1.4 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ч. 4 ст. 18, ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з яких положення Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», на які посилається державний виконавець, поширюються на паливно-енергетичні підприємства та суб’єктів господарської діяльності щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії. Позивач не відноситься до учасників розрахунків, борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання). Заборгованість виникла у відповідача внаслідок несплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на що податкове законодавство не розповсюджується. Просив задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся судом належним чином. Надіслав до суду заяву в якій вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, а також просить розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини не явки суд не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності від нього до суду не надходило. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив.
У відповідності до вимог ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21 квітня 1999 року примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно ч. 3 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Тобто, з урахуванням приписів вищезазначеної норми відповідачем у даній адміністративній справі є саме відділ Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області.
Вказаний відділ ДВС є юридичною особою на підставі Положення про районний, районний у місті, міський (міста обласного значення), міськрайонний відділ державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2007 року № 83/5.
Так, 31.12.2009 Відділом державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області було відкрите виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ю-479-у від 02.12.2009 на загальну суму 3810176,19 грн.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обов’язками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обов’язки випливають зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До того ж, нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з приписами ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у 3-денний строк з моменту надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 15 ст. 34 Закону виконавче провадження підлягає обов’язковому зупиненню у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закон № 2711.
На виконання зазначеної норми Закону, 11 січня 2010 року відповідачем було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, в зв’язку з тим, що підприємство боржник внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу.
Як встановлено у судовому засіданні ДП “Селидіввугілля” включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закон № 2711.
Дана обставина не заперечується сторонами, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не викликає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування є страховими внесками, які не відносяться до податків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітній період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду, а гірничі підприємства - не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.
У ч. 2 ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» передбачено, що дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.
Пунктом 1.3 ст. 1 вказаного Закону до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єктів господарської діяльності, розпорядників коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступників ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядників цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів. Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 34 Закону №606 щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на паливно-енергетичні підприємства та суб'єкти господарської діяльності, перераховані в пункті 1.3 статті 1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії; позивач не відноситься до учасників розрахунків; борг відповідача не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу; спірний борг виник унаслідок обов'язкових страхових внесків, на які не поширюються норми податкового законодавства і Закону N 2711.
У ч. 4 ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що страхові внески не включаються до податків та інших обов'язкових платежів, які складають систему оподаткування. Крім цього, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Тобто, виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення, сплати страхових внесків і стягнення за ними заборгованості. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених указаним Законом, або в частині, що йому не суперечить.
З наведеного вбачається, що на стягнення страхових внесків не поширюються вимоги ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження, прийняті з підстав внесення ДП “Селидіввугілля” до Реєстру, є незаконними, а постанова ВДВС Селидівського МУЮ про зупинення виконавчого провадження від 11.01.2010 підлягає скасуванню.
Враховуючі викладене, суд задовольняє адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій незаконними, скасування постанови.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 121, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 164, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про визнання дій незаконними, скасування постанови, - задовольнити.
Визнати дії Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 11 січня 2010 року щодо примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про сплату боргу № Ю-479-у від 02.12.2009 на загальну суму 3810176,19 грн. незаконними.
Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області про зупинення виконавчого провадження від 11 січня 2010 року з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Селидове Донецької області про сплату боргу № Ю-479-у від 02.12.2009 на загальну суму 3810176,19 грн.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 08 жовтня 2010 року.
Повний текст постанови складений 12 жовтня 2010 року.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову Донецького окружного адміністративного суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лазарєв В.В.