АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 – 5921 /10 Головуючий у 1 інстанції: Сидоренко Ю.В.
Суддя-доповідач: Боєва В.В.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Боєвої В.В.
Суддів: Денисенко Т.С., Коваленко А.І.,
При секретарі: Карацюпі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від «12» травня 2010 року у справі за позовом прокурора Василівського району в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1, виконавчого комітету Степногірської селищної ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним ордеру на житлове приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, вселення та виселення, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року прокурор Василівського району в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, виконавчого комітету Степногірської селищної ради про визнання незаконним рішення виконавчого комітету, визнання недійсним ордеру на житлове приміщення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, вселення та виселення
В позові зазначав, що під час розгляду цивільної справи за позовом Степногірської селищної ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4., ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням встановлено факт незаконної приватизації квартири АДРЕСА_1 громадянином ОСОБА_1 Під час проведення перевірки встановлено, що спірна квартира у 1990 році надана Степногірською селищною радою на сім’ю з п’яти чоловік ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_5, ОСОБА_3 та неповнолітню на той час ОСОБА_4
Позивач також зазначив, що у 2000 році у зв’язку з тяжкою хворобою ОСОБА_6. та скрутним матеріальним становищем, сім’я ОСОБА_2 змушена тимчасово виїхати до Республіки Молдовія. Під час тимчасової відсутності сім’ї ОСОБА_2, Степногірська селищна рада звернулася з позовом до ОСОБА_6. про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням. В порушення ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» при наявності реєстрації в спірній квартирі інших членів сім’ї, Степногірською селищною радою виданий ордер на вселення в спірне жиле приміщення ОСОБА_1, потім на підставі розпорядження Степногірської селищної ради № 103 від 20.10.2004 року ОСОБА_7 видано свідоцтво про право власності на житло.
З огляду на вищевикладене, просив суд поновити строк позовної давності для звернення до суду, визнати розпорядження №103 від 20.10.2004 року про приватизацію квартири 89 будинку 2 по вул. Молодіжна в смт. Степногірськ та свідоцтво про право власності на квартиру на ім’я ОСОБА_1 недійсними, визнати незаконним розпорядження виконкому Степногірської селищної ради № 663-а від 30.06.2004 року, визнати недійсним ордер №392 від 13.07.2004 року, виселити ОСОБА_1 з житлового приміщення, розташованого за адресою смт. Степногірськ вул. Молодіжна 2/89, та вселити у спірну квартиру ОСОБА_2
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року позов задоволено.
Поновлено строк позовної давності звернення до суду. Визнано незаконним рішення виконкому Степногірської селищної ради №663-а від 30.06.2004 року про виділення ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним ордер №392 від 13.07.2004 року на право вселення ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1, визнано незаконним розпорядження органу приватизації Степногірської селищної ради №103 від 20.10.2004 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виселено ОСОБА_1 з жилого приміщення, розташованого за адресою смт. АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення – квартири АДРЕСА_2 вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 Запорізької обалсті.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий розгляд.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольнивши позовні вимоги прокурора Василівського району Запорізької області в інтересах ОСОБА_2 в частині визнання незаконним рішення виконкому Степногірської селищної ради №663-а від 30.06.2004 року про виділення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним ордеру №392 від 13.07.2004 року на право вселення ОСОБА_1 в дану квартиру, суд першої інстанції вірно посилався на положення ст. ст. 58, 59 ЖК України, якими передбачено що ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення. Зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення.
При цьому суд виходив з того, що надане відповідачу жиле приміщення за адресою: АДРЕСА_1 не було вільним на час прийняття в иконкомом Степногірської селищної ради рішення № 663-а від 30.06.2004 року про виділення ОСОБА_1 цієї квартири та видачі ордеру № 392 від 13.07.2004 року на право вселення ОСОБА_1 до зазначеної квартири.
Так, згідно матеріалів справи, в спірній квартирі на час видачі ордеру громадянину ОСОБА_1 були зареєстровані члени сім’ї квартиронаймача цієї квартири - ОСОБА_6. Питання про визнання таким, що втратив право користування спірною квартирою вирішено судом лише по відношенню до ОСОБА_6., тобто, виконком Степногірської селищної ради прийняв рішення про надання даного житлового приміщення ОСОБА_1 та видачу йому ордера на вселення до квартири АДРЕСА_1 всупереч вимогам ЖК України.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що передача квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісні або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі, тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
Пунктами 20, 21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженим наказом Держкомітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 15.09.1992 р. (з відповідними змінами), передбачено, що довідка про склад сім’ї наймача, яка повинна надаватися органу приватизації, повинна містити в собі відомості про членів сім’ї наймача, які прописані та мешкають у житловому приміщенні, а також відсутніх осіб, за якими зберігається право на житло.
Судом встановлено, що розпорядження органу приватизації Степногірської селищної ради Запорізької області № 103 від 20.10.2004 року та видане на його підставі Свідоцтво про право власності на житло (серії САА № 607298) на ім’я ОСОБА_1 прийнято всупереч вищевказаним вимогам закону, оскільки в спірній квартирі були зареєстровані члени сім’ї попереднього квартиронаймача, а саме, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а. с. 43, 44).
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо визнання незаконним розпорядження органу приватизації Степногірської селищної ради № 103 від 20.10.2004 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним свідоцтва про право власності на дану квартиру відповідає як вимогам закону, так і обставинам справи.
Основним доводом апеляційної скарги є посилання ОСОБА_1 на те, що суд розглянув справу за його відсутності , а тому він був позбавлений можливості надати суду докази та викликати до суду свідків. В засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 01.09.2010 року, апелянту було роз’яснено, що в зв’язку зі змінами , внесеними в ЦПК України, відсутня можливість скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, а тому розгляд справи було відкладено, а апелянту ОСОБА_1 було надано можливість надати докази та заявити клопотання про виклик свідків у наступне судове засідання.
В наступному судовому засіданні - 13.10.2010 року - апелянт ОСОБА_1 відмовився від надання додаткових доказів та опитування свідків.
Інші доводи апеляційної скарги полягають у висловленні відповідачем ОСОБА_1 недовіри до суду першої інстанції, оскільки він вважає, що суд надає перевагу позивачам. Такі доводи апеляційної скарги носять характер припущень, не доведені відповідачем ОСОБА_1, а тому не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зі змісту апеляційної скарги та пояснень апелянта ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи вбачається, що він не згодний з судовим рішенням і в частині вирішення судом питання про надання йому іншого житлового приміщення - квартири АДРЕСА_2 оскільки дана квартира знаходиться в незадовільному технічному стані та розташована на 9-му поверсі будинку. Як пояснив ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції, він є учасником бойових дій, перебував на пільговій черзі щодо поліпшення житлових умов, страждає тяжкими хронічними захворюваннями – бронхіальною астмою ІІІ ст., емфіземою легень, пневмосклерозом ІІ ст., гіпертонічною хворобою ІІ ст., а тому він не має фізичної можливості вселитися в квартиру, в яку суд зобов’язав його вселитися, оскільки квартира знаходиться на верхньому поверсі.
За таких обставин судова колегія вважає, що вирішення судом питання про надання ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2 в яку він не може вселитися в силу тяжких хронічних захворювань, порушує права відповідача ОСОБА_1 і в цій частині апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судова колегія вважає, що визнання незаконним рішення виконкому Степногірської селищної ради №663-а від 30.06.2004 року про виділення ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним ордера № 392 від 13.07.2004 року на право вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру, тягне за собою безумовне поновлення відповідача в списках осіб, що потребують поліпшення житлових умов на пільгових підставах – як учасника бойових дій – з 11.03.2004 року (а. с. 87-91).
ОСОБА_1 не позбавлений можливості здійснити своє право на отримання житла в порядку, передбаченому чинним законодавством.
За таких обставин судове рішення в частині виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення, розташованого за адресою смт. АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення – квартири АДРЕСА_2 підлягає скасуванню з одночасним ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року в в частині виселення ОСОБА_1 з жилого приміщення, розташованого за адресою смт. АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення – квартири АДРЕСА_2 скасувати.
В цій частині ухвалити нове рішення наступного змісту: виселити ОСОБА_1 з жилого приміщення, розташованого за адресою смт. АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення Василівського районного суду Запорізької області від 12 травня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: