Справа № 1-857/10

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2010 року  Солом»янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Криворот О.О.,

при секретарі - Сєлєнковій Н.О.,

за участю прокурора – Афенкіної Н.М.,

та захисника – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зі слів проживаючого в АДРЕСА_2 та у АДРЕСА_1, не зареєстрованого, раніше судимого: 14.10.2008 Ялтинським міським судом АРК за ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 186 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 12.02.2010 року по відбуттю покарання, маючого не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість,

      у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України,

в с т а н о в и в:

    13 березня 2010 року приблизно о 11:30 годині, ОСОБА_3 знаходячись у залі очікування № 4 Центрального залізничного вокзалу ст. Київ – Пасажирський, що в Солом»янському районі м. Києва, побачив раніше йому незнайомого ОСОБА_1, який сидів на своїй дорожній сумці біля залізничної каси № 33. В цей час у ОСОБА_3 виник умисел на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_1, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров»я останнього.

    Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на здійснення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров»я особи, ОСОБА_3, підійшов до ОСОБА_1, і присівши поряд з ним, дістав з свого пакета ніж та приставив лезо ножа до горла ОСОБА_1 і висловив вимогу, щоб останній зняв свої кросівки та передав їх йому. ОСОБА_1, сприйнявши дії та слова ОСОБА_3 як загрозу для свого життя та здоров»я, зняв свої кросівки, вартістю 200 гривень та положив біля себе. ОСОБА_3, заволодівши таким чином кросівками ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, висловив вимогу про передачу йому наявних у останнього грошей і при цьому продовжував тримати ніж біля його шиї. Але, оскільки грошей у ОСОБА_1 не було, то він почав просити його відпустити. Однак, в цей час до залу очікування зайшов охоронець ТСК і злочинні дії ОСОБА_3 були припинені.    

      Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у пред»явленому обвинуваченні не визнав, суду показав, що 11.03.2010 року близько 11:30 годині він перебуваючи біля станції метро «Вокзальна», розташованої на Київському залізничному вокзалі, познайомився з ОСОБА_1, з яким вони разом поїхали працевлаштовуватись. Тимчасово працевлаштувавшись та виконавши замовлений об»єм роботи, ОСОБА_1 повідомив, що їм за це заплатять 120 гривень. Тому, він наступного дня, тобто 12.03.2010 року прийшов на залізний вокзал з метою отримати у ОСОБА_1 зароблені ним гроші, які йому дуже були потрібні, однак останнього він не зустрів. Наступного дня, 13.03.2010 року він з тією ж метою, знову прийшов на залізничний вокзал та перебуваючи у 4 залі даного вокзалу, він побачив ОСОБА_1 Під час зустрічі, ОСОБА_1 почав виправдовуватись, сказав, що так склалось і грошей не має, на що він йому сказав, що йому дуже потрібні гроші, так як він хоче їсти і просив його дати йому хоча б частину зароблених ним грошей. Після чого, ОСОБА_1 купив їжу, але він все одно просив у нього дати йому грошей, хоча б гривень 20. В подальшому, ОСОБА_1 сидів на сумці, а він стоячи біля нього, почав кричати і розмахувати руками. В цей час підійшли два охоронника, які збивши його, запитали про наявність документів. Крім того, підсудний додав, що він не тримав ОСОБА_1 під ножем і останній не міг в цей час знімати свої кросівки, і чому він був без кросівок коли підійшли охоронники йому не відомо.      

Відповідно до показань свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні, який підтвердив свої показання на досудовому слідстві та показав, що дійсно 13.03.2010 року о 08:00 годині, він заступив на добове чергування в якості охоронця ТСК на залізничний вокзал ст. Київ – Пасажирський, безпосередньо у зал очікування № 4. Приблизно о 11:00 годині під час виконання службових обов»язків, здійснював обхід залу очікування № 4, біля залізничної каси № 33 він звернув увагу на ОСОБА_1, який сидів на дорожній сумці та тримався за обличчя. Згодом, приблизно через 45 хвилин, знову здійснював обхід залу № 4, та побачив, як біля ОСОБА_1 напівприсідки сидів ОСОБА_3, і щось йому говорив. При цьому ОСОБА_1 був розутий, а навпроти нього знаходились кросівки. Побачивши дану ситуацію, він вирішив підійти до них ближче. Коли він знаходився від них на відстані 1 м, то побачив у руці ОСОБА_3 ніж, який він тримав біля горла ОСОБА_1 лезом до шиї. Коли ОСОБА_3 побачив, що він йде у їх сторону, то відразу сховав ніж у кишеню та хотів тікати. Але він наказав залишатись на місці. Після цього він по радіостанції повідомив, що трапилось та викликав підмогу. Через деякий час підійшли працівники міліції, після цього вони усі пішли до чергової частини ЛВ на ст. Київ-Пасажирський. В черговій частині в його присутності та іншого понятого ОСОБА_5 було проведено особистий огляд ОСОБА_3 Під час огляду у ОСОБА_3 у правій зовнішній кишені куртки було виявлено розкладний ніж. Як пояснив останній присутнім, ніж він носить з собою для використання в побуті. В подальшому даний ніж було вилучено, оглянуто та поміщено в поліетиленовий пакет і опечатано. Також свідок в судовому засіданні додав, що коли він підійшов до потерпілого, той був дуже наляканий і в нього на шиї виступав слід від ножа, який кровоточив.

           Незважаючи на невизнання вини, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена зібраними на досудовому слідстві та дослідженими у судовому засіданні доказами в їх сукупності.

        Також, в суді були оголошені в порядку ст. 306 КПК України показання потерпілого та свідків, зазначених у списку обвинувального висновку, які неодноразово викликались в судове засідання, зокрема до потерпілого неодноразово застосовувались заходи примусового приводу, однак до суду вони так і не з»явились.

    Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_1, які були оголошені в судовому засіданні, 11.03.2010 року він приїхав до м. Києва з метою заробити кошти, так як брат йому повідомив, що на привокзальній площі залізничного вокзалу ст. Київ – Пасажирський можна влаштуватись на тимчасову роботу. Однак на роботу йому влаштуватись не вдалось, але він продовжував залишатись у м. Києві. 13.03.2010 року він вранці прокинувся на залізничному вокзалі ст. Київ – Пасажирський і пішов на приміський залізничний вокзал, щоб влаштуватись на роботу. Але роботи не було і приблизно о 09:00 годині в нього дуже розболівся зуб, і тому він вирішив піти до зали очікування, і там трохи побути. Оскільки він перед цим випив вина, з метою заспокоїти біль, то вирішив попроситись у охоронців, щоб посидіти у залі очікування № 4. Після цього, він пішов у зал № 4 і неподалік залізничної каси присів на свою сумку та через деякий час задрімав. Приблизно через годину до нього підійшов раніше йому не відомий чоловік, як згодом стало відомо його прізвище ОСОБА_3, та почав розмову. Під час розмови він присів біля нього з правої сторони. Згодом, приблизно  через хвилин 15, він охопив його правою рукою за шию, і він відразу відчув, що його щось коле з правої сторони. Йому вдалось трохи відхилитись, і він побачив лезо ножа. Побачивши ніж він дуже злякався і тому намагався більше не робити різких рухів, щоб самому не порізатись об ніж. Після того, як ОСОБА_3 приставив йому ніж до горла, то почав говорити, щоб він віддав йому кросівки, у які був взутий. Оскільки він був дуже наляканий і боявся за своє життя, то відразу почав знімати кросівки, вартістю 200 гривень. Вони у нього були майже не зашнуровані, тому він зміг їх зняти лише за допомогою ніг. Знявши кросівки, він сказав, що він віддав йому гроші, але грошей у нього не було, тому він почав у нього проситись та пояснювати, що грошей у нього не має, і щоб він йому нічого не робив за це. Але він продовжував вимагати у нього гроші і тримав весь цей час гострим кінцем біля горла. У зал очікування зайшов охоронець і почав йти у їх сторону. І коли охоронця помітив ОСОБА_3, то забрав від шиї ніж, положив собі у кишеню та хотів йти. Однак охоронець йому відразу сказав, щоб той нікуди і навіть не думав йти і підійшов до нього та щось почав говорити по радіостанції. А він в цей момент зрозумівши, що все закінчилось, і що його життю та здоров»ю нічого не загрожує, взувся у кросівки. Через деякий час, підійшли працівники міліції, і вони усі разом пішли до чергової частини ЛВ на ст. Київ – Пасажирський (а.с.14-15).

    Як вбачається з показань свідка ОСОБА_5, які були оголошені в судовому засіданні, 13.03.2010 року він був запрошений в якості понятого до чергової частини ЛВ на ст. Київ – Пасажирський. В його та іншого понятого присутності було проведено огляд чоловіка, який представився ОСОБА_3. Під час якого у ОСОБА_3 у правій зовнішній кишені куртки було виявлено розкладний ніж. Як пояснив присутнім ніж він носить з собою для використання в побуті. В подальшому даний ніж було вилучено, оглянуто та поміщено в поліетиленовий пакет і опечатано (а.с.60).

    Згідно з показаннями свідка ОСОБА_6, які були оголошені в судовому засіданні, 13.03.2010 року приблизно о 11:30 годині надійшло повідомлення про те, що невідомий чоловік у залі очікування № 4 погрожуючи ножем вимагає майно. Прибувши на місце пригоди стало відомо, що чоловік, який представився ОСОБА_3 погрожуючи ножем забрав кросівки у ОСОБА_1 та вимагав гроші. Після цього, чоловіка було доставлено до чергової частини та в присутності понятих було вилучено розкладний ніж, а по даному факту було складено відповідні документи (а.с.61).        

    Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується зібраними досудовим слідством доказами, які містяться в матеріалах кримінальної справи, зокрема:

-   рапортом працівника міліції про затримання ОСОБА_3 (а.с.6);

-   даними, що містяться у протоколі усної заяви (повідомлення) ОСОБА_1 про злочин від 13.03.2010 року (а.с.7);

-   даними, що містяться у протоколі огляду та вилучення від 13.03.2010 року, відповідно до якого у ОСОБА_3 вилучили розкладний ніж.

    Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудного ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що йому інкримінується, доведена в повному обсязі та його умисні дії, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаним із насильством, небезпечним для життя та здоров»я особи, яка зазнала нападу (розбій), кваліфікує за ч.1 ст. 187 КК України.

    Суд ставиться критично до тверджень підсудного ОСОБА_3 про його непричетність до вчинення даного злочину, оскільки його вина повністю доведена зібраними по справі доказами, а саме показами потерпілого і свідків по справі, зокрема і його показами, які він давав в якості обвинуваченого на досудовому слідстві (а.с. 42-43, 68-69), тому зазначена позиція підсудного розцінюється судом як спроба уникнути відповідальності за вчинене.

    Обираючи підсудному ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, дані, що характеризують його особу, а саме, те що він раніше судимий, за місцем попереднього утримання у Горлівській ВК № 27 характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, на обліку в лікаря психолога перебуває з діагнозом «Олігофренія в стадії легкої дебільності з психопатизацією особистості», відповідно до висновку стаціонарної комплексної судової психолого-психіатрично-наркологічної експертизи № 197 в період часу, до якого відноситься інкримінуєме йому діяння – 13.03.2010 року, ОСОБА_3 виявляв ознаки емоційно-нестабільного розладу особистості (відповідно МКБ-10:F60.3), в той період часу він не перебував в будь-якому тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності і по своєму психічному стану міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_7 виявляє ознаки емоційно-нестабільного розладу особистості (відповідно МКБ-10:F60.3) і по своєму психічному стану в даний час може усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, в застосуванні відносно нього примусових заходів медичного характеру не потребує.  

    Обставин, які пом»якшують покарання підсудного, судом не встановлено.

    Обставиною, яка обтяжує покарання підсудного, слід визнати рецидив злочину.

     Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу підсудного, те, що новий злочин він вчинив через місяць після звільнення з місць позбавлення волі за попереднім вироком, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання є достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

    Цивільний позов по справі не заявлено.

    Судові витрати слід покласти на ОСОБА_3

Речові докази по справі слід вирішити у відповідності до ст.ст. 81, 330 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

з а с у д и в :

          ОСОБА_3  визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін – тримання під вартою у Київському слідчому ізоляторі № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань у м. Києві та Київській області.

    Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з 13.03.2010 року.

    Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь НДЕКЦ з обслуговування ЛУ на ПЗЗ при УМВС України на залізничному транспорті, р/р 31257272210703, код 25576445, банк: ГУДКУ в Київській області, МФО: 821018, призначення платежу: дослідження холодної зброї, в сумі 337 (триста тридцять сім) гривень 68 коп.

    Речові докази - металевий ніж, який переданий на зберігання до камери схову ЛВ на ст. Київ-Пасажирський – знищити.

    Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом»янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту отримання його копії.

               Суддя:                             О.О.Криворот