УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1 Справа № 11-а- 1973 Категорія КК: ч. 3 ст. 185
Головуючий у першій інстанції Ретьман О.А..
Доповідач Матієк Т.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого – судді – Матієк Т.В.,
суддів – Слінька С.С., Лагнюка М.М.,
за участю прокурора – Пламадяли І.П.,
потерпілої – ОСОБА_2,
захисника – ОСОБА_3,
засудженого – ОСОБА_4
розглянула в відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Власова І.В., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року щодо ОСОБА_4,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Стайки Кагарлицького району Київської області, громадянин України, освіта середня, одружений, який працює в СПД «ОСОБА_1», проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:
25.12.2003 року вироком Шевченківського районного суду м.Києва за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
18.02.2005 року вироком Солом’янського районного суду м.Києва за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі. Указом Президента України «Про помилування» від 01.02.2007 року строк скорочено до 3 років позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково постановою Бориспільського міськрайсуду Київської області від 27.02.2007 року на 10 місяців 12 днів позбавлення волі,
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки. На засудженого покладено обов’язки відповідно до п.п.2,3,4 ст.76 КК України.
Згідно з вироком, ОСОБА_4 19.11.2009 року, близько 15 год. 30 хв., проходячи по АДРЕСА_2 в м. Києві, помітив на подвір’ї даного домоволодіння металеві ворота та металеву трубу. Після цього, ОСОБА_4, маючи умисел на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, шляхом його таємного викрадення, вирішив проникнути на територію даного домоволодіння, звідки таємно викрасти чуже майно.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи із собою знаряддя злочину, а саме металевий візок для перевозу металобрухту, шляхом пошкодження дерев’яного паркану, проник на територію домоволодіння, що по АДРЕСА_2 в м.Києві, звідки повторно таємно викрав металеві ворота вартістю 250 гривень і металеву трубу вартістю 50 гривень, що належали ОСОБА_2, а всього викрав майно потерпілої на загальну суму 300 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засудженого, просив вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий, яким призначити ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі, посилаючись на те, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст.75 КК України є м’яким. При цьому апелянт зазначив про те, що суд, застосовуючи до засудженого ст.75 КК України, не врахував особу винного, який раніше судимий за вчинення аналогічних злочинів, та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_4 злочину, який відноситься до тяжких корисливих злочинів.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану державним обвинувачем апеляцію, пояснення потерпілої, яка заперечувала проти задоволення апеляції, вважала вирок суду законним і обґрунтованим, пояснення захисника та засудженого, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, просили вирок суду першої інстанції залишити без змін, виступи учасників процесу в судових дебатах та останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а вирок суду слід залишити без змін.
Висновок суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений доказами, перевіреними судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299, 301-1 КПК України. Дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, з проникнення у сховище, кваліфіковані правильно. Даний висновок суду ніким не заперечується.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом’якшують покарання, та обгрунтовано призначив ОСОБА_4 основне покарання у виді 4 років позбавлення волі. Апелянтом строк і вид основного покарання, призначеного ОСОБА_4, не оспоюються.
Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.75 КК України.
Суд першої інстанції обґрунтовано врахував дані про особу засудженого, який позитивно характеризується за місцем проживання, працює, обставини, що пом’якшують покарання засудженого, – щире каяття в вчиненому, добровільне відшкодування потерпілій шкоди, відсутність обставин, що обтяжують покарання (а.с.20, 99-100), прохання потерпілої не позбавляти засудженого свободи, його вік. Із врахуванням вказаних обставин та конкретних обставин вчиненого злочину, розміру заподіяною потерпілій матеріальної шкоди, яка складала 300 гривень, та яка засудженим відшкодована в повному обсязі, колегія суддів вважає про те, що існують підстави для застосування до ОСОБА_4 вимог ст.75 КК України.
Те, що засуджений ОСОБА_4 має не зняту та не погашену в установленому законом порядку судимість за вчинення аналогічного злочину, не є перешкодою для застосування до останнього вимог ст.75 КК України.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування в частині призначеного покарання немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30 червня 2010 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляцію прокурора Власова І.В. – без задоволення.
Судді:
Матієк Т.В. Слінько С.С. Лагнюка М.М.