УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

Самоткані В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою  відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат»

на рішення  Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року

у цивільній справі за позовом  ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ВАТ «Марганецький ГЗК», посилаючись на отримання професійного захворювання за час роботи на підприємствах вугільної промисловості за трудовим договором з відповідачем, через що їй, згідно довідки МСЕК від 06 квітня 2010 року первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності безстроково, а вона пережила душевних страждань через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просила виплатити їй страхову виплату за моральну шкоду в сумі 50 000 гривень.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року позов частково задоволено, стягнуто з ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в сумі 4000,00 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВАТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка утратила працездатність внаслідок професійного захворювання, отриманого на виробництві, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання трудових обов'язків, а тому, у зв’язку із внесеними до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" змінами від 23.02.2007 року, відшкодувати завдану їй втратою працездатності моральну шкоду повинен роботодавець, який не створив безпечних умов праці .

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивачка отримала професійне захворювання, через що ОСОБА_5 вперше висновком МСЕК від 06 квітня 2010 року встановлено сукупно 40% втрати професійної працездатності безстроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання ОСОБА_5 трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь ОСОБА_5 моральної шкоди з ВАТ "Марганецький ГЗК".

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в апеляційних скаргах доводи висновків місцевого суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, а з матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для касування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді