ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

12 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        П-246/10

Суддя Вищого адміністративного суду України Ханова Раїса Федорівна, вирішуючи питання про прийняття

позовної заяви           ОСОБА_1

до                                Верховної Ради України

про                              визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії

   ВСТАНОВИВ:

           Позивач 27 вересня 2010 року звернувся із зазначеною позовною заявою до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2010 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності нормам статей 106, 171-1 КАС України та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом приведення її у відповідність до зазначених норм в частині предмету оскарження та змісту позовних вимог.

11 жовтня 2010 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшли уточнення позовних вимог до первісного позову, предметом яких позивач визначив:

- визнання акту Верховної Ради України незаконним: а саме визнання незаконним Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 8 липня 2010 року № 2461-VI;

- визнання протиправними дій Верховної Ради України по прийняттю до реєстрації 07.07. 2010 року за вх. № 6673 проекту Закону України про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилась у невиконанні своїх повноважень по відмові у прийнятті на реєстрацію законопроекту, проекту Закону України про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»згідно із п. 1 статті 92 Регламенту Верховної Ради України 07.07.2010 року за вх. № 6673.

Частиною першою статті 17 КАС України визначені правовідносини, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, що виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв’язку з публічним формуванням суб’єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Частиною третьою зазначеної статті передбачені публічно-правові спори, на які не поширюється  юрисдикція адміністративних судів, серед них визначені ті, що відносяться до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні.

Статтею 15 вищезазначеного Закону передбачений вичерпний перелік підстав для визнання правових актів неконституційними, зокрема зазначено, що підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Відповідно до принципу поділу державної влади в Україні (стаття 6 Конституції України) органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України. Згідно статті 75 Конституції України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є Парламент –Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів згідно із пунктом третім зазначеної статті.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 27 березня 2002 року № 7-рп/2002 імперативно визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об’єктом судового конституційного контролю.  

При прийнятті законів Верховна Рада України не є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, а тому спір з приводу недотримання процедури Верховною Радою України при прийнятті законів не є справою адміністративної юрисдикції і не може вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Можливості вирішення спорів щодо дотримання Верховною Радою України процедури розгляду та ухвалення законів іншим органом, ніж Конституційним Судом України, не передбачено, що стверджується також Рішенням Конституційного Суду України ніж 9 жовтня 2008 року №22-рп/2008 у справі № 1-41/2008 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про закупівлю послуг, пов’язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців».

Отже, Конституцією України та положеннями Кодексу адміністративного судочинства, зокрема системним аналізом приписів частини другої статті 2, частини другої статті 4, пунктами першим та сьомим частини першої статті 3, пунктом першим частини 2 статті 17 КАС України не передбачено можливості вирішення публічно-правових спорів щодо дотримання Парламентом процедури розгляду та ухвалення правових актів, іншим, ніж Конституційний Суд України органом.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням того, що позивач у своїх позовних вимогах наполягає на порушенні Парламентом процедури прийняття Закону «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а також на спонуканні до вчинення певних дій, пов’язаних з прийняттям закону, що пов’язано із застосуванням конституційних повноважень Верховної Ради України, дана справа має розглядатись органом конституційної юрисдикції –Конституційним Судом України.  

З огляду на зазначене, заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, і, відповідно до пункту першого частини першої статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі. За правилами частини шостої статті 109 КАС України суд роз’ясняє позивачеві, що розгляд справи віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

            Керуючись статями 2-4,17, 109, 171-1, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

УХВАЛИВ:

1.          Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

2.          Роз’яснити ОСОБА_1, що заявлені ним вимоги віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

3.          Роз’яснити ОСОБА_1, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

4.          Скерувати дану ухвалу особі, яка звернулася із позовною заявою.

                     Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Суддя                                                                         Р.Ф. Ханова