ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

13 жовтня 2010 року                               м. Київ                                        П-318/10

Суддя Вищого адміністративного суду України Ханова Раїса Федорівна, перевіривши

позовну заяву                           ОСОБА_1,

до                                               Верховної Ради України,

                                                  Президента України

                                                  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини

про                     визнання незаконними бездіяльності та положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»

                                                                ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції із зазначеним позовом, в якому визначив наступні вимоги:

1)          Положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 від 9 липня 2003 року, із застосуванням яких було скасоване його конституційне право на пенсію у старості і порушені його права і інтереси у сфері публічно-правових відносин, визнати незаконними з часу їх внесення в закон;

2)          Бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини із-за невнесення в Конституційним Суд України подання щодо відповідності Конституції України зазначених положень ст. ст. 49, 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 від 9 липня 2003 року із застосуванням яких було скасоване його конституційне право на пенсію у старості і порушені його права і інтереси у сфері публічно-правових відносин, визнати неправомірною і незаконною.

Вичерпний перелік спорів, віднесених до повноважень Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції, а також виключні повноваження Вищого адміністративного суду України за наслідками розгляду таких справ встановлено нормами частини четвертої статті 18, статтею 171-1 КАС України.

Зокрема частиною п’ятою статті 171-1 встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:

1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;

2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.

З огляду на наведені норми процесуального закону, позовна вимога ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною і незаконною не підсудна Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Враховуючи викладене, позовна заява ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною і незаконною підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до наведених вище норм, Вищий адміністративний суд України має повноваження визнати акти вказаних суб’єктів незаконними повністю або в частині, але не визнати незаконними окремі положення таких актів.

В цій частині позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 від 9 липня 2003 року підлягає приведенню у відповідність до норм частини п’ятої статті 171-1 КАС України.

Пунктом четвертим частини першої статті 106 КАС України передбачено, що у позовній заяві повинен бути чіткого визначений зміст позовних вимог, у тому числі щодо кожного з відповідачів.

З огляду на припис вказаної норми, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-4 від 9 липня 2003 року підлягає приведенню у відповідність до наведеної норми статті 106 КАС України в частині:

-  зазначення конкретного суб’єкта, до якого така вимога звернена;

-  зазначення того, нормам якого саме закону (законів) не відповідають положення пункту 2 частини першої статті 49 і другого речення статті 51 Закону № 1058-4, оскільки із позовної заяви це не вбачається.

У поданій заяві ОСОБА_1 заявляє клопотання про відстрочку сплати судового збору до 10 листопада 2010 року, мотивуючи його тим, що він наразі проживає у Німеччині, де проходить лікування, і зможе бути присутнім в Україні лише у першій половині листопада 2010 року. Позовна заява, згідно маркування на конверті, дійсно надіслана до суду з Німеччини.

Суд вбачає підстави для задоволення зазначеного клопотання ОСОБА_1 і відстрочити сплату судового збору.   

За правилами частини першої статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 106, 108, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                          УХВАЛИВ:

1.          Позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною і незаконною повернути позивачеві.

2.          Роз’яснити ОСОБА_1, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановлену законом.

3.          Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, Президента України про визнання незаконними положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

4.          Встановити ОСОБА_1 строк до 1 грудня 2010 року на усунення зазначених вище недоліків позовної заяви, шляхом приведення її у відповідність до норм статті  106 КАС України (уточнити позовні вимоги в частині конкретизації суб’єктів, до яких ці вимоги звернені, а також зазначення конкретних положень законодавства, яким не відповідають положення Закону № 1058-4) із урахуванням особливостей, встановлених статтею 171-1 КАС України в частині предмету оскарження та змісту позовних вимог.

5.          Роз’яснити ОСОБА_1, що в разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачеві відповідно до норм статті 108 КАС України, в разі усунення недоліків, позовна заява вважатиметься поданою в день первинного її подання до адміністративного суду.

      6.          Скерувати дану ухвалу особі, яка звернулася із позовною заявою.

Ухвала є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

Суддя                                                                         Р.Ф. Ханова