Справа № 2-1387/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

                    /з а о ч н е/

14 жовтня 2010 року                                    Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого  -   судді  Лібстера А.С.

при секретарі   -   Рубан М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області до ОСОБА_1 та МКП «Бюро технічної інвентаризації» про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

В обгрунтування позову позивач вказав, що рішенням господарського суду Луганської області 06.02.08 частково задоволено позов прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі РВ ФДМУ до АТЗТ "Луганськміськбуд", а саме: визнано частково недійсним договір купівлі - продажу державного майна від 23.12.93, укладеного між Регіональним   відділенням   ФДМУ   та  Організацією   орендарів   орендного підприємства "Луганськміськбуд" в частині продажу гуртожитків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5. Зобов'язано АТЗТ "Луганськміськбуд" повернути Регіональному відділенню ФДМУ гуртожитки, розташовані за адресами: м. Луганськ, с Промжилстрой, №№ 8,9,10, АДРЕСА_5 та інші спірні об»єкти нерухомого майна. Постановами Луганського апеляційного господарського суду від 08.07.08 та Вищого господарського суду України від 24.10.08 вищевказане рішення залишено без змін. На підставі наказу господарського суду Луганської області    № 16/16пд     від    26.01.09 року     на виконання зазначеного     рішення  04.02.09     відкрито виконавче провадження. Згідно акту прийому - передачі від 29.07.09 АТЗТ «Луганськміськбуд» у державну власність передано об'єкти нерухомого майна, у тому числі, гуртожиток, розташований за адресою: м.Луганськ, 2-й Цимлянським тупік, 3. Постановою державного виконавця від 05.08.09 у зв'язку з виконанням рішення господарського суду у справі № 10/16 пд виконавче провадження закінчено. Перевіркою, проведеною прокурором м. Луганська, встановлено, що у жовтні 2007 року проведено реєстрацію права власності на спірний гуртожиток за ТОВ «ЖЄУ» на підставі рішення постійно діючого третейського суду при асоціації «Юридична група «Веритас» від 22.10.2007 у справі № 01-09.10//2007 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ЖЄУ» про визнання права власності на вищевказаний об'єкт нерухомості. ТОВ «ЖЄУ» 07.11.2007 уклало договір купівлі-продажу вказаного об'єкту нерухомості з ОСОБА_4 На момент укладення договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого за адресою: м.Луганськ, 2-й Цимлянським тупік,3, між ТОВ «ЖЄУ» та ОСОБА_4 рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.07 у справі № 15/189 пн відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЖЄУ» до виконкому Луганської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомості - гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_5.Крім того, ухвалою Ленінського районного суду від 27.10.09 рішення третейського суду від 22.10.2007 скасовано як незаконне. Ухвала суду не оскаржена, набрала чинності.

Виходячи з вищевказаного, ТОВ «ЖЄУ» ніколи не мало права власності на спірне майно та, відповідно, не мало права на розпорядження цим майном. Таким чином, договір купівлі - продажу спірного майна укладено між ТОВ «ЖЄУ» та ОСОБА_4 в порушення вимог чинного законодавства. На цей час право власності на спірний гуртожиток зареєстровано в МКП БТІ за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2007, укладеного між нею та ОСОБА_4 Враховуючи, що останнім набувачем гуртожитку, за яким зареєстровано право власності на нього у встановленому законом порядку, є ОСОБА_1., вимоги щодо повернення майна звернуто до останньої. Просить суд визнати    недійсним    договір    купівлі-продажу    від    07.11.2007, укладений між ТОВ «ЖЄУ» та ОСОБА_4 Витребувати зазначений гуртожиток з незаконного володіння ОСОБА_1.Зобов'язати МКП "Бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на спірний гуртожиток за Регіональним відділенням Фонду.

В судовому засіданні представник Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Надав суду аналогічні пояснення.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити. Надав суду пояснення аналогічні позову.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з’явилась, причини неявки суду не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про місце, час та  дату судового засідання. Заперечень проти позову до суду не надала.  

Відповідач МКП «БТІ» до судового засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та  дату судового засідання. Заперечень проти позову до суду не надав.  

Представник третьої особи ТОВ «ЖЕУ» в судове засідання не з’явився, хоча належним чином повідомлявся судом про місце, дату та час судового засідання. Заперечень по суті позову до суду не надав.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4  в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце судового засідання; заперечень по суті позову суду не надали.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши надані ними письмові докази в їх сукупності приходить до наступного.

Судом встановлено, що статтею 121 Конституції України на прокуратуру, як на єдину систему, покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій ( бездіяльності) юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 45 ЦПК України визначено, що прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області ( далі - РВ ФДМУ) у даній справі стало наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно п.1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України( далі - Фонд) , затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.92 ( далі - Положення), Фонд - є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Пунктом 4 Положення зазначено, що основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном, здійснення повноважень щодо розпорядження майном державних підприємств у процесі приватизації, здійснення повноважень щодо організації та проведення приватизації майна підприємств, яке перебуває у загальнодержавній власності. В АРК, областях, містах Києві та Севастополі Фонд створює регіональні відділення ( п. 3 Положення). Пунктом 15 Положення передбачено, що Фонд, його регіональні відділення є юридичними особами, мають самостійні баланси та інші реквізити.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін чи інша зацікавлена особа оспорює її дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; а згідно зі ст. 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Разом з тим ч. 3 ст. 216 ЦК України передбачено, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, ст. 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Ст.41 Конституції України визначено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

    Рішенням господарського суду Луганської області 06.02.2008 року частково задоволено позов прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі РВ ФДМУ до АТЗТ «Луганськміськбуд», а саме: визнано частково недійсним договір купівлі – продажу державного майна від 23.12.1993 року, укладеного між Регіональним віділенням ФДМУ та Організацією орендарів орендного підприємства «Луганськміськбуд» в частині продажу гуртожитків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3; АДРЕСА_4; АДРЕСА_5. Було зобов’язано АТЗТ «Луганськміськбуд» повернути Регіональному відділенню ФДМУ гуртожитки, розташовані за адресами: м. Луганськ, АДРЕСА_1; АДРЕСА_5 та інші спірні об’єкти нерухомого майна. Постановами Луганського апеляційного господарського суду Луганської області від 08.07.2008 року та Вищого господарського суду України від 24.10.2008 року вищевказане рішення залишено без змін.

    На підставі наказу господарського суду Луганської області № 16/16 пд від 26.01.2009 року на виконання зазначеного рішення 04.02.2009 року відкрито виконавче провадження. Згідно акту прийому – передачі від 29.07.2009 року АТЗТ «Луганськміськбуд» у державну власність передано об’єкти нерухомості, у тому числі, гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ 2-й Цимлянський тупік, 3.

    Постановою від 05.08.2009 року у зв’язку з виконанням рішення господарського суду у справі № 10/16пд виконавче провадження закінчено.

    Перевіркою проведеною прокурором м. Луганська встановлено, що у жовтні 2007 року проведено реєстрацію права власності на спірний  гуртожиток за ТОВ «ЖЕУ» на підставі рішення постійно діючого третейського суду  при асоціації «Юридична група «Верітас» від 22.10.2007 року у справі № 01-09.10//2009 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ЖЕУ» про визнання права власності на вищевказаний об’єкт нерухомості.

    ТОВ «ЖЕУ» 07.11.2007 року уклало договір купівлі – продажу вказаного об’єкту нерухомості з ОСОБА_4

На момент укладення договору купівлі-продажу гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5, між ТОВ «ЖЄУ» та ОСОБА_4 рішенням господарського суду Луганської області від 10.10.07 у справі № 15/189 пн відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ЖЄУ» до виконкому Луганської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомості - гуртожиток, розташований за адресою: м. Луганськ, АДРЕСА_5.Крім того, ухвалою Ленінського районного суду від 27.10.09 рішення третейського суду від 22.10.2007 року скасовано як незаконне. Ухвала суду не оскаржена, набрала чинності.

Виходячи з вищевказаного, ТОВ «ЖЄУ» ніколи не мало права власності на спірне майно та, відповідно, не мало права на розпорядження цим майном. Таким чином, договір купівлі - продажу спірного майна укладено між ТОВ «ЖЄУ» та ОСОБА_4 в порушення вимог чинного законодавства. На цей час право власності на спірний гуртожиток зареєстровано в МКП БТІ за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.11.2007, укладеного між нею та ОСОБА_4

Таким чином, враховуючи, що останнім набувачем гуртожитку, за яким зареєстровано право власності на спірний об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, є ОСОБА_1., то вимоги щодо повернення майна які пред’явлені до неї суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

    На підставі наведеного, к еруючись ст. ст. 316, 328, 330, 203, 215, 216, 387, 388  ЦК України,  ст. 10, 11, 60, 212-215, 224 - 233 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В  :

    Позовні вимоги заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Луганській області до ОСОБА_1 та МКП «Бюро технічної інвентаризації» про витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

    Визнати недійсним договір купівлі – продажу від 07.11.2007 року, укладений між ТОВ «ЖЕУ» та ОСОБА_4.

    Витребувати гуртожиток розташований за адресою: м. Луганськ АДРЕСА_5 з незаконного володіння ОСОБА_1.

    Зобов’язати МКП «Бюро технічної інвентаризації» зареєструвати право власності на гуртожиток розташований за адресою: м. Луганськ АДРЕСА_5 за регіональним відділенням Фонду державного майна України в Луганській області.

Копію заочного рішення надіслати відповідачам не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через районний суд протягом  десяти  днів з дня його проголошення.

Головуючий : суддя                                                                                                    А.С. Лібстер