Справа 22ц- 5281 /10 Головуючий по 1 інстанції Богатирчук Г.А.
Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Колосовський С.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
19 жовтня 2010р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Базовкіної Т.М.
суддів: Яворської Ж.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання – Дудник Ю.П.,
за участю: відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2010р.
за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк” (далі – ЗАТ „Приватбанк”) до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитом та звернення стягнення на заставлене майно,
встановила:
ЗАТ „Приватбанк” пред’явило позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 про стягнення в солідарному порядку 106582 грн. заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2006р. та звернення стягнення на заставлене майно, а саме: комп’ютер, монітор, принтер, колонки, холодильник, музичний центр, телевізор, автомобіль КАМАЗ 5410, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль КАМАЗ 5320, 1990 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_3, автомобіль ОДАЗ 9786, 1988 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль КАМАЗ 5320, 1989 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_4, автомобіль КАМАЗ 5320, 1990 року виписку, реєстраційний номер НОМЕР_5, автомобіль ГКБ 8350, 1996 року випмску, реєстраційний номер НОМЕР_6.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2010р. постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ЗАТ „Приватбанк” 106582 грн. заборгованості за кредитним договором, 1065 грн. 83 коп. судового збору, 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення та звернуто стягнення на вказане заставлене майно. Додатковим рішенням цього ж суду від 25 травня 2010р. у задоволенні вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитом відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду просив його скасувати, а справу передати на новий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19 грудня 2006 р. ЗАТ „Приватбанк” уклав з ОСОБА_2 кредитний договір за яким останній отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом користування 30000 доларів США з умовою повернення цих коштів та сплатою 16% за його користування до 17 грудня 2009р. Виконання цього договору забезпечено договорами застави, які було укладено 19 грудня 2006р. з відповідачами, а також пенею в розмірі 0,2% від прострочених сум кредиту і відсотків за кожний день затримки виконання та штрафами.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача за кредитом станом на 07 травня 2009р. склала 101031 грн. 35 коп. (94444 грн. неповернутий кредит; 5815 грн. 81 коп. заборгованість по процентам; 771 грн. 54 коп. пеня), суд правомірно на підставі ст.ст.589, 590, 1050, 1054 ЦК, п.п.1.1., 1.3., 3.1., 4.1. кредитного договору, п.1 – 4, 21 договорів застави ухвалив рішення на користь позивача.
В той же час, задовольняючи вимоги позивача і в частині стягнення штрафів на загальну суму 5551 грн. 62 коп., суд не звернув уваги на те, що такий вид неустойки не було передбачено кредитним договором, що свідчить про безпідставність цих вимог.
Крім того, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд помилково стягнув з відповідача 250 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, тому що позов було здано на пошту 30 липня 2007р. (а.с.27), а на цей час розмір цих витрат складав 120 грн.
Аргументи апелянта відносно суми стягнення кредиту не можна визнати обґрунтованими, тому що за умовами договору відповідач отримав кредит у доларах США і розмір присудженої суми визначався за курсом національної грошової одиниці на час розгляду спору, що узгоджується з положеннями ст.533 ЦК.
Посилання апелянта на подвійне стягнення заборгованості є безпідставними, оскільки достовірних доказів на підтвердження цієї обставини не надано. Ксерокопія ж рішення представлена апелянтом (а.с. 57) належним чином не завірена і до того ж надсилалась йому позивачем.
Що ж стосується звернення стягнення на заставне майно, то рішення суду не порушує прав апелянта, так як його реалізація буде здійснюватись лише в межах заборгованості.
За таких обставин рішення суду в зазначених частинах в силу п.4 ст.309 ЦПК підлягає відповідно скасуванню та зміні.
Керуючись ст.ст. 307- 309 ЦПК, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2010р. в частині стягнення штрафів скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ЗАТ „Приватбанк” у задоволенні цих вимог. Це ж рішення в частині судових витрат змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ЗАТ „Приватбанк” 94444 грн. заборгованості за кредитом; 5815 грн. 81 коп. заборгованості по процентам; 771 грн. 54 коп. пені; 1010 грн. 31 коп. судового збору і 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку на протязі двадцяти днів.
Головуючий: Судді: