АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5479/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Артемова Л.Г.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
при секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2010 року у справі за позовом в ідкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» до ОСОБА_2 про стягнення боргу ,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 20605,81 грн., суму інфляції в розмірі 12548,94 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 1803,71 грн., та понесені ним судові витрати.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 31.01.2005 року ВАТ «МОТОР СІЧ», Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є.Жуковського (далі по тексту - ВУЗ) та ОСОБА_2 уклали договір №1314/05-Д про цільову підготовку молодого фахівця.
За цим договором, ВУЗ зобовєязався забезпечити підготовку ОСОБА_2 за фахом «технологія виробництва авіаційних двигунів», ВАТ «МОТОР СІЧ» зобов'язався оплатити його навчання, при успішному навчанні виплачувати ОСОБА_2 стипендію, по закінченні працевлаштувати. ОСОБА_2 за умовами договору зобов'язався відпрацювати на підприємстві три роки після закінчення навчання, у разі відмови приступити до роботи відшкодувати вартість навчання в повному обсязі, з урахуванням інфляції на момент виплати.
ВУЗ та ВАТ «МОТОР СІЧ» свої обовєязки перед відповідачем виконали в повному обсязі, проте, отримавши диплом, ОСОБА_2 не відпрацював необхідні три роки на підприємстві.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «МОТОР СІЧ» суму боргу в розмірі 20605,81 грн., суму інфляції в розмірі 12548,94 грн., 3% річних від суми боргу в розмірі 1803,71 грн., разом 34958,46 грн. та понесені позивачем судові витрати у вигляді державного мита в сумі 349,58, грн., витрати на інформаційно -технічного забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.
На зазначене судове рішення ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій пославшись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Згідно статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 31.01.2005 року ВАТ «МОТОР СІЧ», Харківський аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського та ОСОБА_2 уклад договір №1314/05-Д про цільову підготовку молодого фахівця.
Згідно п. 3.1 договору - ВУЗ зобов'язується забезпечити якісну підготовку ОСОБА_2 за фахом № 8.090.260 «Технологія виробництва авіаційна двигунів»; п. 4.5, 4.3, 4.4 договору передбачено, що підприємство зобов’язується оплатити навчання студента в ВУЗІ, при успішному навчанні студені виплачувати стипендію, по закінченні ВУЗу надати роботу за спеціальністю, відповідно до п. 2.2. договору студент зобов’язується відпрацювати ь підприємстві після закінчення ВУЗу три роки, а згідно п. 2.4 договору - студент зобов’язується відшкодувати підприємству грошові кошти в повному обсязі, які були витрачені на його навчання з урахуванням інфляції на момент виплати у випадку відмови приступити до роботи на підприємстві після закінчення ВУЗу. За пунктом 5.1 договору сторонами була узгоджена вартість навчання в ВУЗІ за весь період навчання – 01.09.2003 року по 28.02.2007 року - , яка склала 14822,50 грн. (а.с.8).
Згідно довідки від 15.01.2008 року, виданої ВУЗом, за період навчання відповідачеві була виплачена стипендія в сумі 5783,31 грн. (а.с. 9). Крім тогс ВУЗ в повному обсязі отримав оплату за навчання відповідача в сумі 14822,5 грн, що також підтверджується відповідною довідкою - № 38-204/749 від 06.05.2010 року (а.с. 38).
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, і якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчнннти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обв'язку, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язання є договір та інші правочини.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушенням зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Предметом укладеного між сторонами та ВУЗом тристороннього договору є навчання студента ОСОБА_2 у ВУЗІ за рахунок підприємства та його обов’язкове працевлаштування після отримання диплому на три роки.
ВУЗ та підприємство виконали свої зобов’язання в повному обсязі, що підтверджується належними доказами в матеріалах справи.
Відповідач, в свою чергу, порушивши умови договору, не працевлаштувався на підприємство в строк з лютого 2007 року по цей час.
З урахуванням викладеного, суд прийшов обгрунтованого висновку, що відповідач ОСОБА_2, який не приступив до роботи на ВАТ «МОТОР СІЧ» всупереч п. 2.4 договору №1314/05-Д від 31.01.2005 року, зобовэязаний відшкодувати підприємству грошові кошти, які були витрачені на його навчання в повному обсязі, в сумі 14822,50 грн., а також отриману стипендію в сумі 5783,31 грн, із врахуванням інфляції на момент виплати.
Відповідач заперечень щодо правильності розрахунку зазначених сум не надав.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, днем виникнення зобов’язання є 02.04.2007 року, наданий розрахунок відповідає індексу інфляції за весь час прострочення, а також позивачем правомірно нараховано 3% річних, крім того зазначене відповідає умовам договору.
Загальна сума стягнення складається з суми боргу - 20 605,81 грн. (вартість навчання 14822,50 грн. + стипендія 5783,31 грн.), суми інфляції -12548,94 грн., 3% річних в сумі 1803,71 грн.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що зазначений вище договір він не підписував і про існування договору дізнався з матеріалів справи. Також зазначає, що достовірність його підпису на вказаному договорі повинно бути вирішено шляхом проведення судової почеркознавчої експертизи.
Ці доводи спростовуються зазначеними вище письмовими доказами.
У відповідності до ст.143 ЦПК України для з’ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
Разом з тим з такою заявою відповідач до суду не звертався.
Зі змісту ст.143 ЦПК України вбачається, що суд не вправі за своєю ініціативою призначати експертизу.
Судом правильно не прийняті до уваги доводи відповідача щодо звільнення його від обов’язку відшкодувати вартість навчання з посиланням на той факт, що йому разом із дипломом не вручили відповідного направлення на роботу, тим самим ВУЗ та Підприємство не вчинили активних дій для його працевлаштування, порушивши умови договору.
Не погодившись з цим, суд виходив з того, що формальний документ (направлення на роботу) не змінює умов договору, яким встановлено, що порушенням зобов’язання є саме неявка відповідача на підприємство для працевлаштування, з його пояснень вбачається, що жодних активних дій, спрямованих на працевлаштування на ВАТ «МОТОР СІЧ», він не вчинив.
З довідки ВУЗу №38-36/828 від 18.05.10 року (а.с. 34), вбачається, що ОСОБА_2 не з’явився на вручення направлення на роботу.
Доводи апелянта щодо невідповідності реквізитів договору спростовуються довідкою від 06.05.2010 року №38-204/749, якою уточнені зазначені невідповідності.
Крім того, суд правильно виходив з того, що відповідач, з моменту укладення договору знав про його умови, усвідомлював наслідки його невиконання, договір не оспорював, моментом виникнення зобов’язання вважаd той день, коли відповідач мав виконати свою частину договору.
Виходячи з вищенаведеного, суд задовольнив позовні вимоги ВАТ «МОТОР СІЧ», виходячи з їх правомірності, і які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
За таких обставин колегія судді приходить висновку, що судом першої інстанції з’ясовані всі обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, дана належна оцінка письмовим доказам у сукупності з доводами сторін, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 307,308,313,317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02 червня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України. .
Головуючий:
судді: