АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5305/10 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.А.
Суддя-доповідач: Мануйлов Ю.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
суддів : Мануйл ова Ю.
Давискиби Н.Ф
при секретарі: Бурима В.В..
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення грошової компенсації за не проведене продовольче забезпечення ,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання дій посадових осіб неправомірними та стягнення грошової компенсації за не проведене продовольче забезпечення.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В поворот виконання судового рішення стягнуто з ОСОБА_3 на користь Міністерства оборони України безпідставно виплачену, за постановою Якимівського районного суду Запорізької області № 2а-10б/2008 від 19 грудня 2008 року грошову компенсацію замість продовольчого пайка в розмірі 36702 грн.54 коп.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_3 проходив військову в Збройних силах України у військових частинах, де і знаходився на грошовому та продовольчому забезпеченні.
Наказом командира військової частини А-3336 № 105 від 31.12.2004 року ОСОБА_3 було звільнено з військової служби у запас у зв’язку зі скороченням штатів з правом носіння військової форми одягу, та, відповідно, з 31.12.2004 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення ( а. с. 5 ).
Відповідно до Довідки на одержання грошової компенсації замість продовольчого пайка загальна заборгованість з грошової компенсації замість продовольчого пайка перед позивачем становить 36 702 грн. 54 коп. ( а.с. 10).
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість продовольчих пайків та речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна. І продовольчих пайків.
Тобто, з моменту набрання чинності Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у зв’язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Посилання апелянта на постанову КМУ «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань» № 426 від 29.03.2002 року на підставі якої було розроблено Положення про продовольче забезпечення Збройних Сил України на мирний час, затверджене наказом Міністра оборони України від 09.12.02р. № 402 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 20.12.02р. за № 992/7280 не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Зазначеною постановою № 426 затверджено нові норми харчування військовослужбовців, які не зупинялись Законом України «Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року. А отже, згідно примітки №1,6 до постанови № 426 «харчуванням забезпечуються військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом...», разом з тим згідно постанови КМУ № 426 від 29.03.2002 року, примітки №1,6 право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики, мічмани і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, працівники авіації МНС. які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоту планери, екраноплани, мотодельтаплани тощо) та забезпечують їх польоти...».
Таким чином, в Постанові КМУ № 426 від 29.03.2002 року згідно до примітки №1 навіть згадки немає про грошову компенсацію за продовольче забезпечення. Тому продовольчий пайок, видачу якого призупинено, та добова вартість норм харчування різні за своїм поняттям та мають різне правове обґрунтування.
Щодо вимог пункту 2.1 вищевказаного Положення встановлено, що забезпечення військовослужбовців продовольством здійснюється за нормами харчування
військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженими постановою № 426. Згідно норм забезпечення, затвердженими постановою № 426 не передбачено надання продовольчого забезпечення та видачу пайків особам офіцерського складу.
Згідно вимогам підпункту б) примітки 1 до норми №1 вказаного Положення право на харчування за рахунок держави мають військовослужбовці офіцерського складу, прапорщики (мічмани) і військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і які постійно працюють на аеродромах, полігонах, технічних і стартових позиціях і безпосередньо обслуговують літальні апарати (літаки, вертольоти, планери тощо) та забезпечують їх польоти.
Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною.
До того ж, посилання апелянта на те, що Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким призупинена видача продовольчого забезпечення з 11.03.2000 року суперечить Конституції України, а тому не може бути прийнятий при розгляді конкретної суми, визнається колегією суддів безпідставним, оскільки питання про відповідність даного Закону Конституції України не входить до компетенції адміністративних судів України.
Посилання апелянта на те, що прийняття в послідуючому Законів України, які зменшують об'єм та зміст існуючих прав та свобод, в даному випадку, прав позивачки щодо заявлених позовних вимог, визнається колегією суддів безпідставними, оскільки, як слідує із п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, звичайною є практика, коли наступний у часі акт (мається на увазі однопредметний нормативний правовий акт) містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
За таких обставин районний суд прийшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є необгрунтованими, а тому не вбачав підстав для їх задоволення.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення, яким у позові відмовлено, порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 304-1, 307, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 22 червня 2009 року у цій справі залишити без зміни.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий :
судді: