№ 2-а-2135/2010

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

22 липня 2010 року

    Київський районний суд м. Донецька як адміністративний суд у складі:

головуючої судді Чудопаловой С.В.,

при секретарі Трішиній О.В.,

за участю: Позивача ОСОБА_1, представника Позивача ОСОБА_2, представника Відповідача Олізаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання перерахунку сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними дій Відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті недоотриманих сум державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також про зобов’язання Відповідача перерахувати зазначену допомогу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на момент виплати, починаючи з 01 січня 2007 року. Позовна заява вмотивована наступним: ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачка народила дитину, ОСОБА_4, внаслідок чого перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради як отримувачка допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмір допомоги по догляду за дитиною визначений рівним розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, встановленого законом на час сплати. Фактично Позивачка отримує значно меншу суму. При зверненні до Відповідача її порушені права у досудовому порядку поновлені не були, навпаки, у перерахунку зазначеної допомоги їй письмово відмовили. Просила поновити її порушені права і задовольнити позов.  

В судовому засіданні представник позивачки уточнила та конкретизувала заявлені вимоги, за якими просила визнати неправомірними дії УПСЗН Київської районної ради м. Донецька та стягнути недоотриману в повному обсязі допомогу по догляду за дитиною до 3-х років за період з 1-го січня 2009 року по 21 грудня 2009 року, та позов задовольнити повністю.    

Представник Відповідача, Олізаренко О.В.,  що діяв на підставі перевірених судом повноважень (довіреності), проти заявленого позову заперечував з наступних підстав: ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачка дійсно народила дитину, ОСОБА_4, внаслідок чого перебуває на обліку в УПСЗН Київської районної в м. Донецьку ради. Відповідно до поданої Позивачкою 27 лютого 2007 року заяви, їй була призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачувалася

у 2007 році відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в розмірі, що дорівнює 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

у 2008 році відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751, що був розроблений на виконання ч. 4 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі, що дорівнює різниці між: з 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу, за попередні шість місяців, але не менше 130грн. 00коп., в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

у 2009 році відповідно до п. 22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 року № 1751, що був розроблений на виконання ч. 4 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» у розмірі, що дорівнює різниці між 75% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу, за попередні шість місяців, але не менше 130грн. 00коп., в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

частиною 2 ст. 95 Конституції України передбачено, що включно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Бюджетним кодексом передбачено, що Закон про Державний бюджет України визначає бюджетні призначення головним розпорядником коштів Державного бюджету. Розпорядники коштів отримують бюджетні асигнування, які є підставою для затвердження кошторисів видатків. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями, а також приймають бюджетні обов’язки та витрачають кошти в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом видатків.

Під час здійснення наведених виплат відповідач виходив із існуючих можливостей держави, в межах затвердженого кошторису видатків держбюджету на ці цілі. Відзначили також, що порядок виконання Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р., яким було визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення, положення  частини 2 статті 56 Закону України  «Про бюджет на 2007 рік» та Закону України  «Про бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», не визначений законодавчо. Жодних змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які б збільшили видатки державного бюджету на зазначені цілі та визначили б джерела надходжень до бюджету, з яких би справлялися ці видатки, взагалі не приймалося. До того ж, позивачкою пропущений річний строк звернення до суду, а Відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску цього строку, визначених у ч. 1 ст. 100 КАСУ. З огляду на наведене, просили відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення, дослідивши  матеріали справи, проаналізувавши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають  задоволенню   з  наступних  підстав.

Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивачка народила дитину, ОСОБА_4, внаслідок чого перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради як отримувачка допомоги по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку \а.с. 8,9\. 24 листопада 2009 року Позивачка звернулася до Відповідача із заявою про перерахунок виплачених їй сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру встановленого законом на момент виплати прожиткового мінімуму для дітей до 6 років \ а.с. 11\. У своїй відповіді від 19 травня 2009 року Управління праці та соціального захисту населення  Київської районної у м. Донецьку ради повідомило Позивачку, що законних підстав для задоволення поданої нею заяви немає /а.с. 11/.

Відповідно до ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення громадянина до суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

      Статтею 9 цього кодексу, зокрема, визначено, що суд при вирішенні справи керується і принципом законності. Частиною четвертою цієї статті, зокрема, відтворено принцип ієрархічності нормативно-правових актів. Так, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору чи іншому правовому акту, - суд застосовує правовий акт, що має вищу правову силу.  А частина сьома цієї ж статті визначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Відповідно до вимог ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.     Частиною третьою статті другої КАСУ встановлено перелік обставин, які підлягають перевірці з боку суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення встановлений Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» № 2811 від 12 листопада 1992 року.

Частиною першою статті першої цього закону передбачено, що громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 13 цього закону (в редакції, яка діяла до 01.01.2008р.), право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід, або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності у зв’язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» № 2240.

Статтею першою цього закону визначено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку із втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов’язаних з народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім’ї,  а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування  тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим законом (№ 2240).

Згідно до ст. 2 цього закону (№ 2240) страховий випадок – подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи або членів її сім’ї на отримання матеріального забезпечення або соціальних послуг за цим законом.

Відповідно до ст.ст. 4, 5, 29, 42 Закону № 2240, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачене законодавством. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачене законодавством.

Одним із принципів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витрати, зумовленими народженням та похованням є державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інші родичі або опікун), яка фактично здійснює догляд за  дитиною.

Статтею 5 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» визначено, що всі види державної допомоги сім’ям з дітьми, крім допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікунів, піклувальників), а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 року № 32 «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитині та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» УПСЗН з II кварталу 2007 року зобов’язаний виплачувати спірну допомогу застрахованим особам за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату допомоги сім’ям з дітьми, малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства,   дітям-інвалідам та тимчасової державної допомоги дітям.

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Проте низка нормативно-правових актів, виданих пізніше, була спрямована на зміну чи зупинення дії цих норм.

Так, відповідно до ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам  - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006р. № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. положення ст.ст. 56, 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).   Згідно до п. 3 Рішення КСУ, вони  втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, відновлена дія статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років; та статті 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням або похованням», за якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється Правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом.

Що стосується обчислення розміру зазначеної допомоги у 2008 році, то законодавство, що регулює спірне питання, знову було змінене.

Так, пунктом 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» (№ 107), із статті 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» виключені слова «не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування»», а частина перша статті 15 викладена у такій редакції:

«Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше, ніж 130 гривень».

Пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» викладений у такій редакції:

«допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року – 50%, з 01 січня 2009 року – 75%, з 01 січня 2010 року – 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців , але не менше, ніж 130 гривень ».

Згідно до п. 24 Закону № 107, у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240, статті 40-44 виключені.

Таким чином, з 01.01.2008 року існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», функції з виплати цієї допомоги покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.

Питання щодо порядку призначення допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» зі змінами, внесеними постановою КМУ від 22 лютого 2008 року № 57. Відповідно до цієї постанови, з 01.01.2008р. і застрахованим, і не застрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН. За порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою КМУ від 04 березня 2002 року № 256 виплата допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам. Перерахування коштів допомоги до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку безпосередньо на рахунки населення здійснюють територіальні управління праці та соціального захисту населення з реєстраційних рахунків за кодом тимчасової функціональної класифікації видатків 090303 «допомога по догляду за дитиною віком до трьох років».

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнані недійсними внаслідок невідповідності Конституції України положення п. 24-34 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів».

Тобто, ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є чинною, але також є чинними вказані норми Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» суб’єктами загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та зумовленими народженням та похованням витратами, є застрахована особа, страхувальник та страховик.

При цьому страховиком є Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд). За частиною 3 статті 9 вказаного Закону, Фонд є некомерційною самоврядною організацією.

Частиною 1 статті 19 Закону № 2240-III передбачено, що основним джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим законом.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до Постанови КМУ № 32 від 16 січня 2007 року у першому кварталі 2007 року виплачував спірну допомогу за рахунок субвенцій, що перераховувалися УПСЗН на рахунки Фонду, а починаючи з другого кварталу 2007 року, не здійснює виплати допомоги.

З цього часу страхувальники (суб’єкти господарювання) не мають права здійснювати призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за рахунок коштів Фонду та відображати ці витрати у звітності по коштах загальнообов’язкового державного соціального страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

З прийняттям змін до законодавства, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами, Фонд з квітня 2007 року вже не виконує функцій щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам. Спірна допомога виплачується за рахунок держави і саме держава взяла на себе функцію такі виплати здійснювати.

Пункт 23 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» неконституційним не визнавався, тому жодних правових підстав для його незастосування у суду немає.

Правові норми Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» в редакції Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» у часі прийняті пізніше за статтю 43 Закону України № 2240, вони повністю узгоджуються з іншими нормативними актами, які визначають порядок сплати допомоги, і джерела фінансування цих виплат, а тому, аналізуючи викладені обставини, враховуючи, що законодавцем функція виплати допомоги по догляду за дитиною визначена як державна, суд приходить до висновку про необхідності застосування як до застрахованих осіб, так і до не застрахованих осіб положень про розмір спірної допомоги, які визначені лише ст. 15   Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».

Відповідно до п. 2.2 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, згідно якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячних сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Крім того відповідно ст..46 ЗУ «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835 -VI допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ЗУ «Про державну допомогу сім’ям і дітям» та ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.  

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Відповідачем правомірно здійснювалися нарахування й виплата Позивачці сум зазначеної допомоги у 2009 році, і позовні вимоги у цій частині не обгрунтовані.

Проаналізувавши  встановлені обставини, надані суду докази у їх сукупності, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання перерахунку сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з січня 2009 року по 21 грудня 2009 року.    

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 158-163, 181 КАС України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення  Київської районної у м. Донецьку ради про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, зобов’язання перерахунку сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, - відмовити у повному обсязі.  

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Київський райсуд м. Донецька  шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після  подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя: