АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-6575/10 Головуючий у 1-й інстанції: Гончаренко П.П.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

ОКРЕМА УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді         Бондаря М.С.

суддів                 Гончара О.С., Сапун О.А.

при секретарі         Белименко С.В.

під час розгляду у відкритому судовому засіданні апеляційної скарги прокурора Запорізького району Запорізької області, що діє в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель в Запорізькій області, на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 06 квітня 2009 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 06 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельні ділянки затверджено мирову угоду. Провадження у справі закрито.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 19.10.2010 року зазначену ухвалу скасовано. Провадження у справі закрито.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в січні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку.

Під час розгляду справи по суті суд затвердив мирову угоду, за умовами якої позивач відмовлявся від свого позову, проте за ним визнається право власності на земельні ділянки, оскільки він сплатив за них 17500 грн.

Проте, встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ще на день звернення ОСОБА_2 20.01.2009 року в суд із даним позовом був мертвим, оскільки помер ще 23.03.2008 року. (?!!)

Матеріали справи містять копію спадкової справи ОСОБА_3

Однак, замість того щоб закрити провадження у справі, оскільки на день звернення позивача до суду не існувало в природі відповідача, суд навіть без залучення у справі будь-яких правонаступників затвердив мирову угоду між ОСОБА_2 і громадянином ОСОБА_4, який не був навіть учасником процесу.

При цьому згідно даних журналу судового засідання від 16.02.2009 року ОСОБА_5 достеменно встановив, що ОСОБА_3 помер ще до звернення ОСОБА_2 до суду.

Проте, в наступному судовому засіданні 06.04.2009 року в день постановлення ухвали про затвердження мирової угоди розглядалась справа саме за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 Суддя Гончаренко П.П. при наявності в матеріалах справи копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 оголосив назву справи і зазначив вказаних сторін. Достеменно знаючи про смерть ОСОБА_3, суддя відмітив, що «нажаль ні позивач , ні відповідач в судове засідання не з’явились». Але оскільки 03.04.2009 року до суду надійшло клопотання про затвердження мирової угоди, суд вирішив, що «справу можна розглянути за відсутності сторін, оскільки є заява позивача і відповідача (мертвого)» в цій справі. Після чого суд видалився до нарадчої кімнати, де «затвердив» мирову угоду.

Більш того, згідно ст.126 ЗК право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину.

Згідно ст. 658 ЦК право продажу товару належить власнику товару.

В порушення зазначених вимог закону, суд за мировою угодою визнав право власності за ОСОБА_2 на земельні ділянки площею, 0,25 га та 0,06 га, які належали ОСОБА_6 на підставі державного акту на праві приватної власності на землю серії ЗП №07503163 від 22.05.1995 року. Сама ОСОБА_6 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1

Сторона за мировою угодою ОСОБА_4 згідно матеріалів справи не був не тільки стороною у справі, але й власником земельних ділянок, на які визнано право власності за ОСОБА_2

Крім того, грубо ігноруючи вимоги п.п.“б” п.15 Перехідних положень ЗК, яким заборонено будь-яке відчуження земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства  на підставі цивільно-правових угод, суд першої інстанції, шляхом затвердження мирової угоди в прихований спосіб узаконив відчуження земельної ділянки, яка не підлягає відчуженню.

Таким чином, на переконання колегії суддів суддя Гончаренко П.П. грубо знехтував вимогами процесуального закону та нормами матеріального права, зухвало їх проігнорував.

Тим самим, на думку колегії суддів Гончаренко П.П. наочно продемонстрував зневагу до застосування процесуальних норм, неохайність до своїх повноважень та обов'язків, вчинив дії, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності та неупередженості.

Очевидно, що використані судом у такий спосіб повноваження у цій ситуації, з точки зору колегії суддів, спричиняють ймовірну недовіру до суду, а інтереси зацікавлених осіб не отримали необхідного захисту в передбачений законом спосіб.

Отже з огляду на положення ст. 320 ЦПК України апеляційний суд постановляє окрему ухвалу,  якою вважає за необхідне про зазначені вище факти довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для належного реагування і прийняття відповідних заходів.

Керуючись ст.211, 320 ЦПК, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Про зазначене в ухвалі судової колегії довести до відома Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для належного реагування і прийняття відповідних заходів.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Сапун О.А.