Справа № 2-1664/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 20 вересня 2010 року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                        головуючого судді Журби С.О.

                                        при секретарі Йосипенко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків,  

В С Т А Н О В И В:

Позивач  звернулася до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, мотивуючи свої вимоги наступним:

Позивач працювала в банку з 16.06.2005 року.12 травня 2009 року вона була звільнена з посади провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних та документарних операцій, операційного управління Черкаської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у зв’язку зі скороченням чисельності та штату працівників за ст. 40 п.1 КЗпП України. Про скорочення її офіційно було повідомлено 09.12.2008 року.

Позивач вважає, що вона була звільнена незаконно, а скорочення проведене не в результаті необхідності, а через її тривалий конфлікт з начальником операційного управління Сташук Т.П. Хоча вона і зверталася із скаргами до керівництва дирекції банку, результатів це не дало. При скороченні штату працівників управління розглядалась лише її кандидатура, і лише вона одна була звільнена з усього управління. При цьому вважає, що скорочення відбулося з порушенням вимог законодавства, оскільки в першу чергу при скороченні мають звільнятися працівники з більш низькою кваліфікацією та продуктивністю праці, в той час як при звільненні її кваліфікація та продуктивність не порівнювалася з іншими працівниками відділу. Від отриманого стресу позивач серйозно захворіла та довгий час знаходилася на лікуванні в медичних установах. За цей час у банку звільнялися посади, однак дирекцією на них були прийняті на роботу інші працівники, замість того, щоб працевлаштувати на них позивача. Жодної іншої роботи їй запропоновано не було.

Позивач просить поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь суму матеріальних збитків та моральну шкоду за порушення її прав, приниження честі та гідності, втрачене внаслідок неправомірних дій з боку відповідача.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити. В ході розгляду справи позивач неодноразово подавала заяви про зміну своїх позовних вимог, однак судом дані заяви прийняті до розгляду не були, так як їх вимоги виходили за предмет розгляду справи або подавалися позивачем від імені інших осіб, від імені яких у неї були відсутні на це повноваження.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та проти їх задоволення заперечував, мотивуючи свою позицію наступним:

Згідно постанови правління ПАТ «Райффайзен банк Аваль» було прийнято рішення про скорочення штатних одиниць дирекції банку. Серед інших підпадала під скорочення і посада, яку обіймала позивач. Перед проведенням скорочення дирекцією банку було направлено подання до профспілкового комітету щодо надання згоди на вивільнення працівників у зв’язку зі скороченням штатів, на що було отримано згоду. Наказом № 2189-к позивач була попереджена про наступне звільнення за скороченням штату працівників, але від підпису про ознайомлення з ним відмовилась. 12 травня 2009 року був виданий наказ про її звільнення.

Також представник відповідача пояснив, що на момент проведення процедури звільнення позивача у відділі платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних та документарних операцій Черкаської ОД відповідно до додатку А, (обов’язковий), до класифікатора професій, покажчик професійних назв робіт за кодами професій у відділі були наявні професії, а саме: начальник відділу (у складі управління) 1 одиниця, головний економіст 4 одиниці, провідний економіст 1 одиниця. В зв’язку з тим, що позивач займала у відділі найнижчу посаду, і відповідно до штатного розкладу інші провідні економісти у відділі позивача були відсутні, провести порівняльну характеристику кваліфікації працівників було неможливо. Щодо наявних вакансій у відділі моніторингу (начальник відділу та головний фахівець), то дані посади не були запропоновані позивачу, так як ці посади вищі за кваліфікаційними вимогами, чим скорочена посада позивача, а також обіймання даних посад можливе після проходження спеціального навчання та при наявності спеціальних знань у сфері фінансового моніторингу, яких у позивача не було. Відділ, в якому працювала позивач, було реорганізовано у відділ платежів та супроводження операцій. У відділі після попередження позивача про звільнення відбулись деякі внутрішні переміщення, при цьому вакантних посад, які можна було б запропонувати позивачу, у відповідача не було.

За результатами розгляду справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

До травня 2009 року позивач працювала на посаді провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних, документарних операцій операційного управління Черкаської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль».

02.12.2008 року постановою правління ПАТ «Райффайзен банк Аваль» № П-176/2 було прийняте рішення про скорочення штатних одиниць структурних підрозділів Черкаської обласної дирекції «Райффайзен банк Аваль». Серед посад, які підлягали скороченню, була і посада провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій. На той час у відділі була лише дна посада провідного економіста, яку обіймала позивач.

 До профспілкового комітету Черкаської обласної дирекції банку було направлене подання про надання згоди на вивільнення працівників у зв’язку зі скороченням штатів. Рішенням профспілкового комітету від 03 грудня 2008 року (протокол № 12) було надано попередню згоду на звільнення ряду працівників банку, серед яких була і позивач. Згода на звільнення на звільнення працівників, і позивача зокрема, була надана профспілковим органом  09.12.2008 р. (протокол № 13).

09.12.2008 року ЧОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» видано наказ № 2189-к  про попередження про наступне звільнення за скороченням штату працівників та повідомлено про відсутність вакантних посад у банку. Позивач відмовилась від підпису щодо ознайомлення з даним наказом, що підтверджується відповідним актом від 09.12.2008 року.

У зв’язку з незгодою позивача на звільнення і звернення з цього приводу до адміністрації банку, до профспілкового органу 15.12.2008 р. було направлене подання про повторний розгляд питання про погодження звільнення позивача у зв’язку із скороченням штату працівників. 16 грудня 2008 р. профспілковий комітет ЧОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повторно надав згоду на звільнення позивача у зв’язку із скороченням посади, яку вона обіймала.

12 травня 2009 року позивач була звільнена з посади провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних та документарних операцій, операційного управління Черкаської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у зв’язку зі скороченням штату за ст. 40 п.1 КЗпП України.

З огляду на зазначене суд не вбачає поруш чинного законодавства України при проведенні звільнення позивача за ст. 40 п.1 КЗпП України, оскільки усі вимоги Закону були виконані.

Суд критично відноситься до посилань позивача на те, що при її звільненні були порушені вимоги ст. 42  КЗпП України, так як вона має більш високу кваліфікацію в порівнянні з іншими працівниками банку і через це мала б бути залишена на роботі. Суд приходить до висновку, що позивач невірно трактує положення ст. 42  КЗпП України.

Відповідно до ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Дана норма передбачає, що у разі скорочення чисельності або штату з працівників, які обіймають посаду, що скорочується, на роботі має бути залишеним працівник з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. В ході розгляду справи було встановлено, що скороченню підлягала посада провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій. Оскільки на час проведення скорочення у відділі платежів та обліку казначейських, кредитних та документарних операцій існувала лише одна посада провідного економіста, яка за своїм рівнем була найнижча в порівнянні з іншими посадами відділу, звільненню у зв’язку із скороченням посади підлягав працівник, який обіймав цю посаду, а саме позивач. Оскільки інших провідних економістів у відділі не було, порівнювати  кваліфікацію і продуктивність праці позивача не було з ким.

Не відповідає дійсності з точки зору суду і посилання позивача на те, що в порушення вимог законодавства їй не було запропоновані інші посади, які були вакантні в банку, і на які були прийняті інші особи.

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір може бути розірвано лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, скорочення чисельності  або штату працівників. Звільнення з даних підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Судом встановлено, що на момент скорочення чисельності працівників в банку, відповідно до штатного розкладу, станом на 01.05.2009 року вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачу, були відсутні, тобто перевести позивача на іншу роботу у банка не було можливості.  

У відповідності до положень ст. 421 КЗпП України працівник, з  яким  розірвано  трудовий  договір  з  підстав, передбачених  пунктом  1  статті  40  цього  Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства,  установи,  організації), протягом одного року  має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу,  якщо власник  або  уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Як було встановлено в ході розгляду справи у зв’язку із смертю начальника відділу фінансового моніторингу на його посаду було прийнято працівника того ж відділу, а на вивільнену посаду (головного фахівця відділу моніторингу) було прийнято іншу особу. При цьому вимоги законодавства порушені не були, оскільки посади начальника відділу та головного фахівця відділу фінансового моніторингу за своїми кваліфікаційними вимогами за класифікатором професій та посад вищі, ніж посада, яку обіймала позивач. Крім того, обіймання даних посад можливе після проходження спеціального навчання та при наявності спеціальних знань у сфері фінансового моніторингу, яких у позивача не було. За таких умов вказані посади не могли бути запропоновані позивачу.

В подальшому відділ, в якому працювала позивач, було реорганізовано у відділ платежів та супроводження операцій. У відділі у зв’язку з реорганізацією були поведені деякі внутрішні переміщення працівників. У відповідності до вимог законодавства України про працю внутрішнє переміщення працівників не може бути розцінене як відкриття вакансії, а отже на нього не розповсюджується вимога про обов’язковість працевлаштування на вивільнену посаду звільненого за скороченням працівника. При цьому вакантні посади, які можна було б запропонувати позивачу, у відповідача не відкривалися.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушень чинного законодавства України при звільненні позивача з посади провідного економіста відділу платежів та обліку казначейських, кредитних, депозитних та документарних операцій, операційного управління Черкаської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль» у зв’язку зі скороченням штату за ст. 40 п.1 КЗпП України. Зазначене підтверджується як показами сторін, так і наданими до суду та дослідженими в ході розгляду справи документами, а також показами допитаних свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6, які підтвердили викладені вище обставини.

У відповідності до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Оскільки за результатами розгляду справи судом порушень прав позивача при проведенні її звільнення встановлено не було,  факт спричинення їй діями відповідача моральної шкоди доведений не був, вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Що ж стосується вимог позивачки в частині стягнення з відповідача коштів за вимушене навчання у вузі, суд вважає їх безпідставними. Як пояснила сама позивачка, навчання проводилось нею з власної ініціативи, а тому відсутні будь-які цивільно-правові угоди, що передбачають відшкодування даних витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

 В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: