Справа № 2-2138/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Махлай Л.Д.
при секретарі Поліщук А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, 3-тя особа: Головне управління юстиції м. Києва про визнання свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування квартири та визнання права власності на квартиру,
в с т а н о в и в :
у серпні 2009 року позивач звернулась до суду з даним позовом.
В обґрунтування позову зазначала, що вона 23.01.2007 року придбала квартиру АДРЕСА_1. У квітні 2009 року їй стало відомо про існування рішення від 12.05.2008 року Оболонського районного суду м. Києва, яким відповідачці надано додатковий строк для подання заяви на прийняття спадщини за законом, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 23.01.2007 року. Вказане рішення нею було оскаржено в апеляційному порядку та рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2009 року, яке набрало законної сили, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Проте, ОСОБА_2 до винесення рішення апеляційною інстанцією звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 24.03.2009 року, після чого у найкоротший термін продала зазначену квартиру ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 22.04.2009 року. При цьому ціна продажу складала 8 913 грн.
Крім того, 27.11.2008 року Оболонським районним судом м. Києва було ухвалено рішення щодо неї про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні власністю шляхом усунення перешкод в оформленні спадщини, скасування реєстрації та виселення. За даним рішенням було відкрито виконавче провадження, у даній квартирі змінені замки, її та членів її родини позбавлено можливості користуватись квартирою. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2009 року вказане заочне рішення скасоване.
У зв‘язку з викладеним просить визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.03.2009 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22.04.2009 року; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 спірну квартиру; визнати за нею право власності на дану квартиру.
У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов з підстав, викладених в позовній заяві та просили його задовольнити. Крім того, представник позивачки зазначив, що у заповіті вказано іншу дату народження відповідачки ОСОБА_2 та у ідентифікаційному коді та інших документах маються розбіжності щодо імені та по батькові цього відповідача.
Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_6 позов не визнала та пояснила, що спірна квартира належала на праві власності матері ОСОБА_2 – ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. У зазначеній квартирі без реєстрації проживав її брат, який звільнився з місць позбавлення волі та який помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті ОСОБА_3 13.12.2006 році спірну квартиру було продано по довіреності, виданій начеб то спадкодавицею на ім`я ОСОБА_7 08.11.2006 року. Оскільки ОСОБА_3 на час видачі довіреності була мертва, то не могла видавати таку довіреність. За рішенням суду дочці померлої було визначено додатковий строк для прийняття спадщини та визнані договори купівлі-продажу квартири недійсними. На час оформлення свідоцтва про право на спадщину та укладення спірного договору дане рішення суду ніким скасовано не було та набуло чинності. А тому перешкод відповідачці вчиняти такі дії не було.
Представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_8 проти задоволення позову заперечувала та пояснила, що на час подачі заяви про прийняття спадщини, оформлення свідоцтва про право на спадщину та відчуження квартири рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2008 року набрало законної сили і передбачити, що через тривалий термін позивач звернеться з апеляційною скаргою, буде поновлено строк на апеляційне оскарження та рішення буде скасовано ніхто не міг та і не повинен був. В період слухання справи за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_1 відшукати було неможливо. Так, позивач придбала спірну квартиру по фальсифікованим документам, проте свої вимоги вона може пред`являти до особи, яка їй продала цю квартиру, а аж ніяк не до відповідачів. Спірна квартира ніколи не вибувала із власності спадкодавці за її життя. А все, що було укладено від її імені після смерті є незаконним. Крім того, у Верховному Суді України розглядається справа за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва, яким скасовано рішення районного суду про надання їй додатково строку для подачі заяви про прийняття спадщини та визнання угод щодо відчуження спірної квартири недійсними.
3-тя особа подала заяву про розгляд справи у їх відсутності та направила до суду письмові пояснення, у яких зазначено, що на час звернення спадкоємиці до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2008 року набрало законної сили, а тому дії нотаріуса по прийняттю такої заяви та по видачі свідоцтва про право на спадщину є законними. Через деякий час ОСОБА_6, яка мала довіреність від ОСОБА_2 звернулася з питання продажу спірної квартири. На час посвідчення договору купівлі-продажу цієї квартири будь-яких перешкод для відчуження квартири не було, а тому договір було посвідчено у встановленому законом порядку. Просили у позові відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.02.2001 року. Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті відкрилася спадщина на спірну квартиру. Згідно заповіту від 17.07.2002 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно дітям: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних часках кожному. ОСОБА_9 не звертався із заявою про прийняття спадщини, спадщину не прийняв та помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_2 29.06.2007 року звернулася до Другої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено за пропуском строку подачі такої заяви та рекомендовано звернутися до суду із заявою про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2008 року позов ОСОБА_2 було задоволено. У визначений судом тримісячний строк ОСОБА_2, а саме 18.06.2008 року звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та 24.03.2009 року їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на спірну квартиру.
22.04.2009 року ОСОБА_2 діючи через свого представника ОСОБА_6 продала спірну квартиру ОСОБА_5 Сторони не надали доказів реєстрації цього договору купівлі-продажу. Відповідно до довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації від 30.07.2010 року право власності на спірну квартиру значиться за ОСОБА_2
Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 334 цього Кодексу якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Оскільки договір купівлі –продажу квартири, який просить визнати позивач недійсним не зареєстровано у встановленому законом порядку, то він не є укладеним, право власності до покупця на спірну квартиру не перейшло. Чинним законодавством не передбачено розгляд питання про недійсність не укладеного договору.
За таких обставин вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири від 22.04.2009 року задоволенню не підлягають.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2009 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12.05.2008 року, яким визначено ОСОБА_2 додатковий строк на прийняття спадщини, визнано недійними довіреність, видану ОСОБА_3 про уповноваження ОСОБА_7 представляти її інтереси та розпоряджатися усім належним їй майном та визнано договори купівлі-продажу спірної квартири від 13.12.2006 року та від 23.01.2007 року було скасоване та постановлено нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено. Проте, на час подачі заяви про прийняття спадщини, оформлення свідоцтва про право на спадщину та нотаріального посвідчення договору купівлі – продажу спірної квартири рішення районного суду набрало законної сили і було чинне. Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спірна квартира від її імені на підставі довіреності від 08.11.2006 року, виданій на ім`я ОСОБА_7 відповідно до договору купівлі – продажу від 13.12.2006 року була продана ОСОБА_11, який 23.01.2007 року продав цю квартиру позивачці. Дані факти підтверджуються рішенням Апеляційного суду м. Києва від 13.07.2009 року. За таких обставин доводи позивача та її представника про те, що спадкового майна після смерті ОСОБА_3 не було безпідставні. ОСОБА_3 за життя спірну квартиру не відчужувала. В такому випадку у разі неприйняття спадщини спадкоємцями відповідно до ст. 1277 ЦК України за заявою органу місцевого самоврядування спадщина визнається відумерлою та переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. У будь-якому випадку, оскільки спірна квартира на час смерті належала спадкодавиці право власності на неї могло перейти лише в порядку спадкування, а не за договором купівлі-продажу квартири від імені померлої.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, на яку посилається представник позивачки як на підставу вимог про визнання права власності на спірну квартиру, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Проте, відповідно до цієї норми з позовом про визнання права власності може звернутися власник майна. Ні ОСОБА_11, ні ОСОБА_1 не є спадкоємцями ОСОБА_3 і до них не переходило у встановленому законом порядку право власності на майно померлої, а тому позовні вимоги про визнання права власності на спірну квартиру не ґрунтуються на вимогах закону.
Оскільки право власності на спірну квартиру до позивача у встановленому законом порядку не переходило, то і вимоги про витребування квартири з її незаконного володіння безпідставні.
Щодо доводів позивачки на те, що вона правомірно придбала спірну квартиру у ОСОБА_11, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної бо юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Договір купівлі –продажу спірної квартири від імені померлої спрямований на незаконне заволодіння майном спадкоємців померлої чи у разі їх відсутності територіальної громади.
Відповідно до ч. 2 ст. 215 недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 цього ж Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
За таких обставин будь-яких юридичних наслідків договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений від імені померлої, не створює.
Позивач вимог про застосування наслідків нікчемного правочину не заявляла та це не було предметом судового розгляду.
24.03.2009 року ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на підставі рішення суду, яке надалі було скасоване, та поворот виконання рішення суду при ухваленні нового рішення апеляційною інстанцією не застосовано.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Проте, оцінюючи всі зібрані у справі докази суд вважає, що видачею такого свідоцтва ніякі права та інтереси позивача не порушені, а тому пред`явлення позовних вимог про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним саме позивачкою є безпідставним.
Доводи представника позивача про розбіжності у даті народження відповідача у заповіті та у документах про її народження та зміну прізвища та імені на висновки суду не впливають, оскільки спірна квартира після смерті спадкодавці могла перейти у власність лише в порядку спадкування. А за таких обставин права та інтереси саме позивача порушено не було.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 215, 216, 228, 334, 392, 640, 657, 1277 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, 3-тя особа: Головне управління юстиції м. Києва про визнання свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу квартири недійсними, витребування квартири та визнання права власності на квартиру відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис
Рішення не набрало законної сили.
Копія вірно
Суддя