Справа № 2-а-2195/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 червня 2010 року
Ленінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
головуючої судді Хмельницької Л.І.
при секретарі Богоявленської А.С.
за участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції УМВД України в Донецькій області про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
В С Т А Н О В И В:
12 березня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Донецькій області про скасування постанови № АН 174909 від 06.03.2010 року, згідно якої він притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу в доход держави в сумі 260 грн.
Позивач зазначив, що у тексті постанови зазначено, що він 6 березня 2010 року в 17 год. 30 хв. керував автомобілем НОМЕР_1 у м. Донецьку по вул. Стадіонній в Ленінському районі м. Донецька, ігнорував вимогу дорожнього знаку «Рух праворуч» та здійснив поворот ліворуч, чим порушив п.8.4 Правил дорожнього руху. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. Так, у зазначений день він дійсно керував автомобілем по вул. Стадіонній в м. Донецьку, та здійснював рух від кільцевої розвилки біля шахти ім. Горького в напрямку Ленінського проспекту. Біля будинку № 6 по вул. Стадіонній в Ленінському районі м. Донецька він був зупинений працівником ДАІ, який стверджував, що він рухався в напрямку від Південного автовокзалу та всупереч вимогам дорожнього знаку «Рух праворуч», повернув ліворуч. При цьому він нікуди не повертав, оскільки с самого початку рухався прямо. Інспектор ДАІ не став його слухати, склав адміністративний протокол та ухвалив постанову про накладення на нього штрафу.
Він вважає, що не порушував правил дорожнього руху. Крім того, зазначив, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення він був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення, оскільки правопорушення він не скоював.
Представник відповідача у судове засідання не з‘явився про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, заперечень проти позову до суду не надіслав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), який набрав чинності з 1.09.2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП зі змінами та доповненнями від 24.09.2008 року, які набрали чинності з 18.11.2008 року, постанову іншого органу( посадової особи) - про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), або у районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( КАСУ) з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАСУ в адміністративній справі про протиправність рішеньё дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також, про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. Зокрема, у постанові потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення врегульований ст.ст. 276-282 КУпАП, а вимоги до протоколу викладені у ст..ст. 283-286 КУпАП.
Як встановлено судом, постанова у відношенні ОСОБА_1 була ухвалена 06.03.2010р. за правопорушення, нібито вчинене у той же день. Таким чином, позивач не був викликаний до ДАІ для розгляду справи, інспектор ДАІ ухвалив зазначену постанову у відношенні позивача без його участі, під час розгляду справи не було дотримано законодавчих вимог щодо прав особи, яка притягається до адміністративній відповідальності.
Як стверджує позивач він не порушував правила дорожнього руху, оскільки знак, який забороняє рух ліворуч по вул. Стадіонній, встановлений по ходу руху від Південного автовокзалу, але позивач рухався прямо в напрямку від шахти ім. Горького до пр. Ленінського та нікуди не повертав. Тобто по ходу його руху знаків, які забороняли йому рух, встановлено не було.
Спростувати таке ствердження позивача суд не має можливості, оскільки представник відповідача до суду не з*явився, доказів обґрунтованості складення постанови суду не надав. Крім того, позивач зазначив, що під час складання постанови про адміністративне правопорушення він був позбавлений права знайомитись з матеріалами справи, подавати докази, заявляти клопотання, користуватись правовою допомогою, що є суттєвим порушенням вимог ст. 268 КУоАП.
Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності свого рішення, покладається на відповідача, але відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження правомірності винесеної їм постанови АН 174909 від 06 .03.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З урахуванням викладеного, суд визнає неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про адміністративне правопорушення та скасовує вказану постанову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 104, 105, 158, 159, 160, 161,162,163 Кодексу Адміністративного судочинства України, ст. 122, 251, 252 КУпАП суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Донецькій області - задовольнити.
Визнати дії інспектора УДАІ УМВС України в Донецькій області щодо складення у відношенні ОСОБА_1 постанови № АН 174909 від 06.03.2010р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 260 грн.- незаконними.
Постанову інспектора УДАІ УМВС України в Донецькій області № АН 174909 від 06.03.2010р. у відношенні ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу – скасувати.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя