Справа: 2 – 42/10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ   УКРАЇНИ

    14 вересня 2010 року.                 Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого – судді Томаш В.І.,

                при секретарі – Чумаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ реєстрації, еміграції та громадянства Орджонікідзевського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області «про визнання втратившим право користування житловим приміщенням» та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 «про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення»,-

ВСТАНОВИВ:

            В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 . підтримала свої позовні вимоги, висловлені в позовній заяві та просить суд визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням – АДРЕСА_1 з жовтня 2004 року в зв’язку з переїздом до іншого постійного місця проживання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з 23 листопада 1987 року по 18 червня 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася донька – ОСОБА_3, відносно якої відповідач рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2006 року позбавлений батьківських прав. Після реєстрації шлюбу з відповідачем, ОСОБА_1 вселилася в квартиру АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї наймача і до сих пір проживає в цій квартирі. Після того як сторони припинили сумісне проживання відповідач почав зустрічатися з іншою жінкою, а потім перейшов до неї проживати в якості члена її сім'ї в квартиру АДРЕСА_2, забравши з собою частину спільного майна. В 2005 році ОСОБА_4 разом зі своєю співмешканкою переїхав проживати в АДРЕСА_4, де вони до сих пір проживають в житловому АДРЕСА_3

Зустрічні позовні вимоги щодо вселення відповідача ОСОБА_2 в належну йому квартиру позивачка ОСОБА_1 не визнала та просить в їх задоволенні відмовити.

Відповідач ОСОБА_3   в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2, щодо вселення його квартиру АДРЕСА_1.

            Відповідач ОСОБА_2  в судовому засіданні заперечував проти позову ОСОБА_1 та підтримав свою зустрічну позовну заяву у якій просить суд вселити його в квартиру АДРЕСА_1 та усунути перешкоди в користуванні квартирою.

Обґрунтовуючи зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 посилається на те, що за рішенням виконавчого комітету Орджонікідзевської міської ради, згідно ордеру №358 від 12 серпня 1976 року, його батько – ОСОБА_5 отримав двокімнатну квартиру  АДРЕСА_1, де ОСОБА_2 з дитинства був зареєстрований та проживав. Ця квартира не приватизована і належить до житлового фонду Орджонікідзевської міської ради. В подальшому батьки та брат позивача знялися з реєстрації з вказаної квартири і лише він один залишився бути зареєстрованим.

23 жовтня 1987 року позивач одружився з ОСОБА_1, яку зареєстрував за місцем свого проживання. У 1989 році у них народилася донька ОСОБА_3, яку він також зареєстрував у вказаній квартирі. Спільне життя у них не склалося і після розірвання шлюбу в червні 2002 року, в жовтні цього ж року ОСОБА_1 забрала всі свої речі і разом з дитиною переїхала на постійне місце проживання до іншої квартири в м. Орджонікідзе, але через 7 місяців повернулася до вказаної квартири. Після цього ОСОБА_1 стала створювати йому неможливі умови для проживання в квартирі, а згодом в жовтні 2004 року вивезла з квартири  речі ОСОБА_2 та залишила їх у його батька і змінила замки в квартирі, щоб він не міг нею користуватися. З цих причин ОСОБА_6 не має можливості користуватися квартирою, оскільки ОСОБА_1 чинить йому усі яки перешкоди.

    Представник третьої особи – відділу реєстрації, еміграції та громадянства Орджонікідзевського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області в судове засідання не з’явився, однак надав до суду письмові заяви про можливість розгляду справи за його відсутність.

    Суд, вислухав пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дослідив матеріали справи у їх сукупності, прийшов до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги необґрунтовані, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та не підлягають задоволенню, а заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка по справі – ОСОБА_1 є колишньою дружиною відповідача по справі – ОСОБА_2, який є рідним батьком – ОСОБА_3,  відповідачки за його зустрічною позовною заявою. Усі зазначені особи зареєстровані в АДРЕСА_1. Зазначена квартира не приватизована та відноситься до житлового фонду виконкому Орджонікідзевської міської ради, яка залишилася у спадщину від батька ОСОБА_2 – ОСОБА_5

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні позивачка не довела суду та не надали до суду жодних доказів, які б свідчили про те, що відповідач ОСОБА_2,  як наймач квартири, вибув на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті, в зв’язку з чим договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття та відповідач втратив право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Голослівними та безпідставними на думку суду є доводи позивачки, викладені в позовній заяві стосовно тих обставин, що ОСОБА_2 з жовтня 2004 року до цього часу не проживає у вказаній квартирі, оскільки як встановлено судом в жовтні 2004 року вона вивезла речі ОСОБА_2 з квартири та залишила їх у його батька. Окрім цього, вона замінила замки в квартирі на вхідних дверях, чим позбавила відповідача доступу до його ж квартири. З тих пір ОСОБА_2 не має можливості вселитися у вказану квартиру. Доводи позивачки спростовуються поясненнями відповідача, матеріалами справи в їх сукупності.

Згідно ст. 64 Житлового кодексу України, члени сім'ї наймача, користуються на рівні з наймачем усіма правами по користуванню житловим приміщенням.

           Згідно ст. 817 ЦК України, особи, які вселились у житло набувають рівні з іншими особами права користування житлом.

Суд не в змозі позбавити відповідача ОСОБА_2 його законного права на користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1

Суд також зазначає, що надані позивачкою до матеріалів справи акти МКП «Житлово – експлуатаційне об’єднання» від 17.03.2001 року, 14.11.2007 року та пояснення свідків в судовому засіданні щодо не проживання ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 не можуть бути прийняті судом як доказ відсутності відповідача у спірній квартирі без поважних причин, оскільки вони свідчать лише про відсутність відповідача, а не про причини його відсутності у спірній квартирі.

Не залишається без уваги і та обставина, що позивачка ОСОБА_1 раніше неодноразово намагалася позбавити відповідача ОСОБА_2 житла, однак в жодному разі рішенням суду їй було відмовлено. ОСОБА_2 вимушено проживає тимчасово у свого батька в селі Шолохово, але це не його житло та будь – якого права власності чи користування ним він не має.

В судовому засіданні встановлено, що позивача своїми протиправними діями чинить перешкоду відповідачу в користуванні спірною квартирою, оскільки змінила замки на вхідній двері та не дає доступу до неї відповідача.

Таким чином суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки ОСОБА_1 в повному обсязі, а позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо зобов’язання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою та вселити його в квартиру АДРЕСА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вимоги та доводи відповідача, висловлені ним в позовній заяві та в судовому засіданні є такими, що відповідають вимогам закону, заслуговують судом уваги та є підставою для їх задоволення.          

    Керуючись ст. ст.. 64, 65, 71, 72, 107 Житлового кодексу України, ст. ст.. 10, 11, 57, 60, 209 – 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ реєстрації, еміграції та громадянства Орджонікідзевського МВ ГУМВС України в Дніпропетровській області «про визнання втратившим право користування житловим приміщенням».

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 «про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення» задовольнити.

Зобов’язати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні житловою АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 – днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                          Томаш В.І.