Справа: 2 – 434/10

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ      УКРАЇНИ

    ”6” липня 2010 року                 Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого судді – Томаш В.І.,

                при секретарі – Клепікової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Орджонікідзе цивільну справу за позовом міського комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за комунальні послуги»,  -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги, висловлені в позовній заяві та просять суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з відпустку води із комунального водопроводу у розмірі 7654 грн. 53 коп., матеріальні збитки з підключення до мереж центрального водопостачання в сумі 327 грн. 53 коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн., а також судовий збір в дохід держави в сумі 51 грн..

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги позивача та його представників не визнала та надала до суду письмові заперечення, де вказує, що позовні вимоги позивача вважає необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, вислухав пояснення сторін, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги необґрунтовані, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли та не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачка по справі – ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1 і  споживачем послуг, що надаються їй позивачем по справі з відпустку води із комунального водопроводу.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно до п. 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року № 2918 – 111 відповідачка зобов’язана своєчасно проводити оплату за надані їй позивачем послуги з відпуску води із комунального водопроводу, але відповідачка цього не виконувала, в зв’язку з чим позивачем нарахована заборгованість за надані послуги за період з квітня  2008 року по липень 2009 року та з вересня 2009 року по лютий 2010 року на загальну суму 7 654 грн. 97 коп. згідно з випискою з особистого рахунку №17009 (а.с.5). Крім того, 12 серпня 2009 року за відмову від укладення договору на водокористування, наявність боргу за використану воду, відповідачу було припинено надання послуг з водопостачання шляхом відключення водопровідних мереж від мереж центрального водопостачання. 16 вересня 2009 року у зв’язку з встановленням водо лічильника та на підставі письмової заяви відповідачки, останній було відновлено надання послуг; при цьому для виконання робіт з підключення водопроводу до мереж центрального водопостачання позивач витратив згідно наряду від 20 вересня 2009 року суму в розмірі 327 грн. 53 коп., які відповідачка відшкодувати відмовилась.

    З доводами представників позивача, викладеними в позовній заяві та в судовому засіданні, суд погодитися не може, тому як вони не відповідають дійсності, встановленим в судовому засіданні обставинам справи та спростовуються стабільними поясненнями  відповідачки, наданими нею письмовими доказами, дослідженими матеріалами справи в їх сукупності.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачка по справі – ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1 і  споживачем послуг, що надаються їй позивачем по справі з відпустку води із комунального водопроводу. Згідно інвентаризаційної картки, складеної та підписаної сторонами 09 серпня 2005 року на водо мережі відповідачки був встановлений лічильник води «ВКОС-20», за показниками якого відповідачка проводила оплату за спожиту воду. Літом 2006 року при черговому відвідуванні домоволодіння відповідачки контролером підприємства, остання без надання можливості ознайомитись з договором запропонувала ОСОБА_1 підписати бланки договору. Відповідачка відмовилась підписувати чисті бланки і запропонувала контролеру їх заповнити та надати можливість з ними ознайомитись. На що контролер повідомила, що у неї немає часу і порекомендувала відповідачці замінити водомір, при цьому причину необхідності заміни водоміру названо не було, не було і складено будь яких документів. Тому, ОСОБА_1 як і раніше сплачувала за послуги водопостачання по лічильнику.

 24 липня 2007 року відповідачці повідомили, що з травня 2006 року їй нараховують оплату не по лічильнику, а по соткам. Так як це нарахування було безпідставним, то позивач цей борг в сумі 933 грн. 24 коп. самостійно списав. 24 липня 2007 року відповідачка звернулася з питання відстрочення заміни лічильника до керівництва підприємства, це було пов’язано з її матеріальним становищем та станом здоров’я. В цей же день керівництво підприємство надало відповідачці письмову згоду про відстрочку заміни лічильника. Оскільки, відповідачка ОСОБА_1 постійно хворіла та не мала коштів на придбання нового лічильника, вона сплачувала послуги з водопостачання за показниками свого лічильника.

12 серпня 2009 року будинок відповідачки без будь якого письмового повідомлення був відключений від водопостачання шляхом обрізання труби від центрального водопроводу, через нібито заборгованість за водопостачання. 20 вересня 2009 року відповідачка звернулась з претензією до керівництва підприємства та аргументувала оплату за водопостачання за даними лічильника, так як на це був дозвіл керівництва.

Згідно відповіді начальника підприємства за вих. №821/9 від 03.09.2009 року, борг ОСОБА_1 на день відключення від водопостачання, а саме 12.08.2009 року складав 38 грн. 27 коп. (а.с.23)., що на думку суду є підтвердженням необґрунтованості вимог позивача. Необґрунтованим було і відключення 12 серпня 2009 року ОСОБА_1 від водопостачання і відповідно необґрунтованими та недоведеними представниками позивача є вимоги позивача по матеріальним збиткам з підключення до мереж центрального водопостачання.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд дає критичну оцінку поясненням свідків, допитаних в судовому засіданні – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 оскільки зазначені свідки є заінтересованими особами по справі, тому як працюють на одному підприємстві разом з позивачем та представниками позивача по справі та знаходяться в тісних службових та особистих стосунках, які, не дивлячись на те, що суд попередив їх про кримінальну відповідальність за ст.. ст.. 384, 385 Кримінального кодексу України дали в судовому засіданні подібні один одному пояснення, які необхідні для позивача та його представників, оскільки прямо заінтересовані в розгляді справи та задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідачки нібито виниклої з її вини заборгованості за комунальні послуги.

Суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачка по справі є людиною похилого віку – пенсіонер, яка сама проживає за зазначеною адресою і не дивлячись на всі труднощі життя та обстановку, яка склалася в країни, все ж таки добросовісно відноситься до виконання своїх обов’язків по сплаті за надані із послуги з відпуску води із комунального водопроводу, що підтверджується наданим нею в судовому засіданні квитанціями про оплату за воду.

Суд дає критичну оцінку і деяким документам, наданим представниками позивача по справі, а саме актам обстеження водопостачання та водовідведення від 4 травня 2007 року, складених працівником підприємства ОСОБА_2, які містять в собі дописки, виправлення та неточності, що виявлено при їх порівнянні з оригіналами в залі суду. Викликає сумнів зазначених актів у суду і з тих підстав, що відповідачка нібито постійно відмовляється від підпису, а позивачем не доведено суду, чи взагалі проводилися зазначені перевірки та чи повідомлялася належним чином відповідачка щодо необхідності заміни лічильника обліку води та укладення договору з підприємством.

Протиправними на думку суду є дії позивача щодо відключення відповідачки від водопостачання та подальше її підключення, які призвели лише до позбавлення відповідачки користуватися деякий час водою та понесення нею додаткових витрат, пов’язаних з підключенням до водопостачання.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Суд вважає, що позивачка свої зобов’язання виконувала.

Аналізом зібраних по справі доказів встановлена відсутність вини відповідачки в  порушені «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», закону України «Про питну воду та питне водопостачання» і її вина в цьому позивачами доведена не була. В матеріалах справи є достатньо доказів, які свідчать про відсутність заборгованості відповідачки, а тому вимоги представників позивачів є голослівними та безпідставними.

Суд також погоджується з доводами відповідачки, висловлені нею в судовому засіданні та наданими нею в письмових запереченнях та з урахуванням доказів та заперечень, які є в наявності у суду приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином суд законно та обґрунтовано приходить до висновку, що права та законні інтереси відповідачки по справі щодо користування послугами з відпустку води із комунального водопроводу та прийняття стоків в комунальну каналізацію позивачем були порушені, що є підставою для відмови в задоволенні позову в повному обсязі. Враховуючі, що суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з відпустку води із комунального водопроводу у розмірі 7654 грн. 53 коп. та матеріальних збитків з підключення до мереж центрального водопостачання в сумі 327 грн. 53 коп., не підлягають і задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідачки судових витрат по справі, пов’язані зі сплатою витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 30 грн. та судового збору в дохід держави в сумі 51 грн..

    Керуючись ст. ст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, п. 30, 31 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМУ від 21 липня 2005 року, ст.. ст.. 22, 48 закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року № 2918 – 111, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 211 – 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

    Відмовити в задоволенні позовних вимог міського комунального підприємства «Орджонікідзевське виробниче управління водопровідно – каналізаційного господарства» до ОСОБА_1 «про стягнення заборгованості за комунальні послуги».

    Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Орджонікідзевського міського суду протягом 10 – днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 – днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Постанова не набрала законної сили.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                         Томаш В.І.