Справа № -22 ц- 13426/10 Головуючий в інстанції Попова О.М.
Категорія Доповідач Оробцова Р.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Дронської І.О. Галан Н.М.
при секретарі : Малошонок О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську
з участю сторін
цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства „Укртелеком”
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 липня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до Луганської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” Центр телекомунікаційних послуг про визнання дій неправомірними, повернення 1246,80 грн., стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА :
У лютому 2007 року позивач звернулась із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що дії відповідача по стягнення плати за підключення до номеру НОМЕР_1 є незаконними, посилаючись на договір про надання телефонного зв'язку. Вказує, що відповідач на протязі 8 місяців нав'язував, всупереч її волі, підключення до номеру 61 АТС, посилаючись на відсутність технічної можливості підключення до АТС 50 чи залишення номеру АТС 54. Проте фактично в будинку в якому мешкає позивачка, мешканці будинку вже були підключені до АТС 50, таким чином відповідач безпідставно стягнув з неї 1 246,80 грн., а також спричинив моральну шкоду, оскільки позивачка на протязі 8 місяців залишалась без телефонного зв'язку, а тому просила суд визнати дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача повернути їй 1 246,80 грн., стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у сумі 3 000 грн.
Оскаржуваним рішення суду позовні вимоги задоволено частково, визнано дії відповідача неправомірними, зобов'язано повернути ОСОБА_2 1 246,80 грн., в задоволені інших позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволення позивних вимог в повному обсязі.
Вислухавши доповідь судді, пояснення сторін, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судом встановлено, що позивач є споживачем послуг зв'язку, які надавались відповідачем, а саме: позивачка користувалась телефоном НОМЕР_2, встановленим за адресою: АДРЕСА_1
В 2005 році відповідач став пропонувати позивачці змінити існуючий номер телефону на номер телефону 61-59-90, пояснюючи це тим, що АТС 54 застаріла та не може забезпечити якісного зв'язку.
В силу релігійних переконань позивачка відмовилась від переключення номеру телефону на АТС 61 після чого, відповідач 27.11.2006 року відключив позивачці телефон.
АТС-54 припинала свою експлуатацію 15.08.2007 року.
20.06.2007 року за заявою позивача відповідач підключив телефон до номера НОМЕР_1 АТС-50 та за підключення позивачка сплатила 1246,80 грн.
Як свідчать матеріали справи, АТС-50 була введена в експлуатацію 28.12.2006 року, та 04.06.2007 року, 08.08.2007 року були здійснені відповідачем безоплатні переключення телефонних номерів мешканців будинку АДРЕСА_1
Як свідчить лист відповідача від 25.05.2007 року №15/02-153, надання послуг телефонного зв'язку позивачу можливо лише з АТС-61.
Як свідчить фіскальний чек від 14.06.2007 року, додаток до чека 12844, позивачкою було сплачено відповідачу за встановлення телефону НОМЕР_1 - 1246,80 грн.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про телекомунікації», споживачі під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг мають право на:
1. 1) державний захист своїх прав;
2. 2) вільний доступ до телекомунікаційних послуг;
3. 3) безпеку телекомунікаційних послуг;
4. 4) вибір оператора, провайдера телекомунікацій;
5. 5) вибір виду та кількості телекомунікаційних послуг;
6) безоплатне отримання від оператора, провайдера телекомунікацій вичерпної
інформації щодо змісту, якості, вартості та порядку надання телекомунікаційних послуг;
7) своєчасне і якісне одержання телекомунікаційних послуг;
1. 8) отримання від оператора, провайдера телекомунікацій наявних відомостей щодо наданих телекомунікаційних послуг;
2. 9) обмеження оператором, провайдером телекомунікацій доступу споживача до окремих видів послуг на підставі його власної письмової заяви;
1. 10) повернення від оператора, провайдера телекомунікацій невикористаної частки коштів у разі відмови від передплачених телекомунікаційних послуг у випадках і в порядку, визначених правилами надання і отримання цих послуг;
2. 11) відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором про надання телекомунікаційних послуг;
1. 12) відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання чи неналежного виконання оператором, провайдером телекомунікацій обов'язків, передбачених договором із споживачем чи законодавством;
2. 13) оскарження неправомірних дій операторів, провайдерів телекомунікацій шляхом звернення до суду та уповноважених державних органів;
14) відмову від оплати телекомунікаційної послуги, яку вони не замовляли;
15) отримання відомостей щодо можливості та порядку відмови від замовленої
телекомунікаційної послуги.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється.
Нечесна підприємницька практика включає:
1. 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції;
2. 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.
При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться:
1. 1) час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції;
2. 2) вживання образливих або загрозливих висловів;
1. 3) використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача;
2. 4) встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання;
5) загроза здійснити незаконні або неправомірні дії.
Як агресивні забороняються такі форми підприємницької практики:
1) створення враження, що споживач не може залишити приміщення продавця
(виконавця) без укладення договору або здійснення оплати;
1. 2) здійснення тривалих та/або періодичних візитів до житла споживача, незважаючи на вимогу споживача про припинення таких дій або залишення житла;
2. 3) здійснення постійних телефонних, факсимільних, електронних або інших повідомлень без згоди на це споживача;
4) вимога оплати продукції, поставленої продавцем (виконавцем), якщо споживач
не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання.
Перелік форм агресивної підприємницької практики не є вичерпним. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Як встановлено судом, та не спростовано відповідачем, останнім фактично здійснювався примус позивача на перехід АТС-61 та згодом на оплату за підключення до АТС-50, що є свідченням про використанням відповідачем нечесної підприємницької практики.
Зважаючи на вищевикладене, ураховуючи, що суд повно встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але не вказав в резолютивній частині рішення які саме дії відповідача визнано неправомірними, відповідно до ст. 309 ЦПК України вказані обставини є підставами для зміни рішення суду першої інстанції, та доповнення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 05 липня 2010 року змінити, доповнити текст резолютивної частини наступним: ?визнати дії Луганської філії відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” Центр телекомунікаційних послуг неправомірними в частині стягнення з позивача 1246 грн. 80 коп. за підключення до іншої АТС, в іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Верховного суду України.
Головуючий :
Судді :