Справа № -22 ц- 3040 /10                         Головуючий в інстанції    Маньковська О.О.

Категорія                                                                                                          Доповідач  Оробцова Р.І.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року  колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :  

                 головуючого:       Оробцової Р.І.

                 суддів:                   Коновалової В.А., Гаврилюка В.К.

                 при секретарі :   Логвіновій Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2

на рішення  Краснодонського міськрайонного суду Луганської області  від 08 квітня 2010 року

за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору займу недійсним, -    

 ВСТАНОВИЛА :

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в обгрунтування якого вказав, що 25.12.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір позики у простій письмовій формі, відповідно до якого він позичив ОСОБА_4 гроші в сумі 90 000 грн. зі строком повернення за першою вимогою, про що написала розписку, але вона відмовляється виконувати умови укладеного договору, уточнивши позовні вимоги просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь суму боргу в розмірі 90000 грн, проіндексовану на індекс інфляції та з врахуванням трьох відсотків річних за весь час користування грошима, збільшивши суму позову до 100952 грн. 87 коп, покласти на ОСОБА_4 судові витрати в сумі 1009,53 грн. сплачені при зверненні до суду судового збору та 30 грн. витрат на отримання юридичної допомоги.

15.06.2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому вказала, що дійсно у грудні 2007 року вона зверталась до ОСОБА_3 з проханням надати їй позику в розмірі 40 000 грн. ОСОБА_3 обманом заставив її написати розписку на суму 90 000 грн, хоча фактично вона отримала лише 40000 грн. Вона частинами до серпня 2008 року сплатила ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 40 000 грн, але він продовжував вимагати з неї гроші. Тоді вона із отриманого банківського кредиту віддала ОСОБА_3 50 000 грн, розрахувавшись з ним повністю. Ніяких розписок вона з нього не брала, крім того, продовжувала надавати ОСОБА_3 гроші, які він отримував через пластикову картку, відкриту на ім'я ОСОБА_4, таким чином вказує, що договір позики на суму 90 000 грн. вона уклала під впливом обману з боку ОСОБА_3, через що просила суд визнати вказаний договір позики недійсним.

Рішенням  суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь всього 101992 грн. 40 коп., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2  відмовлено за необгрунтованістю.

            В апеляційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати рішення суду, як незаконне та необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, вказує, що судом не в повному обсязі з”ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить справу направити на новий розгляд.

            Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

               Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що встановлені судом обставини у повному обсязі відповідають матеріалам справи, оскільки судом встановлено, що 25.12.2007 р. ОСОБА_4 отримала у ОСОБА_5 у борг 90 000грн., про що написала розписку (а.с.5), тобто сторонами по справі були дотримані форма та умови договору позики, передбачені ст.ст. 1046-1047 ЦК України. Крім того, ОСОБА_4 визнала ту обставину, що вона власноруч писала розписку про отримання грошей від ОСОБА_5 в сумі 90 000 грн.

В договорі позики від 25.12.2007 р. не визначений строк повернення суми позики, вказано, що борг повертається за першою вимогою позикодавця, тому 25.02.2009 р. позикодавець ОСОБА_3 написав ОСОБА_2 вимогу про повернення позики (а.с.6). ОСОБА_4. не оспорює факт отримання нею даної вимоги.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність іншій стороні грошові кошти, а зайомщик зобов'язується повернути займодавцю таку ж суму грошових коштів. Договір займу є виконаним з моменту передачі грошей. У ч.2 ст. 1047 ЦК України зазначено, що у підтвердження договору позики може бути надана розписка зайомщика.

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строки та в порядку, встановленими договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

В обгрунтування свого зустрічного позову та наданих пояснень ОСОБА_6 не надала жодного належного доказу, що суперечить вимогам ст..60 ЦПК України, де закріплено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

      Матеріали Краснодонського МВ УМВСУ в Луганській області про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_6 свідчать про недоведеність тверджень ОСОБА_6 стосовно протиправних дій, вчинених ОСОБА_3 по відношенню до неї, на підставі чого органами внутрішніх справ неодноразово приймались рішення про відмови у порушенні кримінальних справ відносно ОСОБА_3,  ОСОБА_6 вказані постанови не оскаржувала, вони є чинними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК У країн боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, як що інший розмір процентів не встановлений договором.

Виходячи з наведених норм ч.2 ст. 625 ЦК України, судом обгрунтовано стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за час прострочення виконання зобов'язання, в сумі 100952, 87 грн.

Суд дав належну оцінку вказаним обставинам і дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги ОСОБА_3 доведені та підтверджені доказами, які містяться в матеріалах справи, ОСОБА_6 не надала жодного належного доказу своїх вимог.

            Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що не заслуговують на увагу.  

            Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Рішення суду відповідає вимогам закону, порушень процесуального законодавства при розгляді справи та прийнятті рішення не встановлено, тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає.

             Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

 УХВАЛИЛА :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.  

            Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області  від 08 квітня 2010 року залишити  без змін.

            Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Верховного суду України.

                    Головуючий :

                    Судді :