АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
15 жовтня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готри Т.Ю.,
суддів : Джуги С.Д., Панька В.Ф.,
при секретарі : Коновчук Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 липня 2010 року, яким у задоволенні його позову до Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди – відмовлено.
У скарзі просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав.
Представник відповідача Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я Шутко В.М. апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 07.11.2003 року по 15.08.2005 року працював на посаді директора спортивно-оздоровчої бази «Щербин», яка була відокремленим підрозділом Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я України, без права юридичної особи.
Постановою Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я України №2 від 14 червня 2005 року, яка є чинною, спортивно-оздоровчу базу «Щербин», як підрозділ Закарпатського обкому профспілки медичних працівників ліквідовано з 14.08.2005 року.
На виконання зазначеної постанови, розпорядженням №20-к голови обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я від 15.08.2005 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади директора з 15.08.2005 року у зв’язку з ліквідацією підрозділу обкому за ст.40 п.1 КЗпП України.
Посилання апелянта на те, що не відбулося повної ліквідації спортивно-оздоровчої бази «Щербин», з підстав не внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, не заслуговують на увагу, оскільки дане положення відповідно до ч.2 ст.104 ЦК України поширюється на юридичну особу, а не на її філії та представництва.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Президії Закарпатської обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я України №2 від 14 червня 2005 року було створено ліквідаційну комісію, звільнено всіх працівників зазначеного підрозділу, передано усе майно, що було закріплено за підрозділом спортивно-оздоровчої бази «Щербин» іншій юридичній особі відповідно до акту прийому передачі наявного майна від 15 серпня 2005 року, що затверджений колегіальним органом – Президією обласної організації профспілки працівників охорони здоров»я на засіданні 13 жовтня 2005 року, та знято з обліку у деяких фондах, у зв’язку з чим відбулась фактична ліквідація зазначеного підрозділу.
Посилання апелянта на порушення відповідачем процедури його звільнення з роботи під час перебування ним на лікарняному, не заслуговують на увагу, оскільки ч.3 ст.40 КЗпП України містить виключення з загального правила щодо неможливості звільнення в період тимчасової непрацездатності і не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
Стосовно порушення відповідачем вимог ст.49-2 КЗпП України щодо попередження позивача персонально про наступне звільнення не пізніше ніж за два місяця, то колегія суддів констатує, що позивач ОСОБА_1 знав про наступне його звільнення з роботи у зв’язку з ліквідацією спортивно-оздоровчої бази «Щербин», як підрозділу обкому профспілки медичних працівників з 14.08.2005 року, зокрема з витягу з Постанови №2 від 14.06.2005 року, який отримав 14.06.2005 року (а.с.79 т.1). Крім цього, він входив до членів ліквідаційної комісії, а тому йому було відомо про наступне його звільнення, та з урахуванням того, що трудовим законодавством не передбачено письмового попередження про звільнення, а тому таке може бути висловлене і в усній формі, що і було дотримано відповідачем.
Оскільки звільнення позивача з роботи було проведено з додержанням вимог трудового законодавства, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення його позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивача відхиленню, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 27 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :