Справа №2-4390
2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2010 року Ленінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Хмельницької Л.І.
при секретарі: Богоявленської А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Донецька справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової щорічної грошової допомоги за 2007-2010 р., -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до УПтСЗН Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання незаконною відмови у виплаті одноразової щорічної грошової допомоги інваліду війни та стягнення недоотриманих сум за 2007-2010 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом 3-ї групи у зв’язку з захворюваннями, пов’язаними з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згідно ст. 7 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має статус ветерана війни і, згідно з ч. 5 ст. 13 цього закону має право на пільги, а саме, на щорічне отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Відповідачем фактично виплачено позивачеві зазначена допомога у таких розмірах: в 2007 році-300 грн, 2008 році – 350 грн., в 2009 році – 380 грн., в 2010 році - 420 грн. Позивач вважає, що відповідачем йому недоплачена грошова допомога до 5 травня за 2007, 2008, 2009, 2010 роки в загальному розмірі 13215 грн. 00 коп. Просив визнати незаконною відмову відповідача у виплаті йому грошової допомоги до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2007-2010 рік в розмірі 13215 грн.00 коп.
Позивач до судового засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням слухати справу у його відсутність, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача УПтСЗН Ленінської районної у м. Донецьку ради до судового засідання також не з’явилась, надала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність, у наданих суду поясненнях не визнала, просила у їх задоволенні відмовити.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3-ї групи внаслідок захворювання, яке пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни, що підтверджується посвідченням, яке діє на всій території України постійно, серії НОМЕР_1 (а.с.14.)
Правовий статус ветеранів війни, визначений Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено ст. 4 цього Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Згідно ст. 7 вказаного Закону, до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов’язків військової служби, пов’язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Пільги для інвалідів війни визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, за приписами статті 13 якого інвалідам війни 3-ї групи встановлена щорічна до 5 травня разова грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.
На підставі ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту» від 22.10.1993р. № 23551-Х11 зі змінами від 28.12.2007 року, передбачено, що щорічно інвалідам війни виплачується одноразова грошова допомога у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних коштів, встановлених Законом про Державний бюджет України. У квітні 2007 року позивачу на підставі ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» була виплачена державна допомога у сумі 300грн. Відповідно до вимог ст.. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, виплату щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” у 2007 році , в тому числі інвалідам 3-ї групи, зупинено. Рішення Конституційного суду України № 6рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 13 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет на 2007 рік” визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто вони є неконституційними, але оскільки заявник отримав належну йому грошову допомогу до липня 2007 року, Рішення Конституційного суду не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до його прийняття.
Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ІОрп/2008р. визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стосовно виплати щорічної разової допомоги зокрема, інвалідам війни.
Відповідно до ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.
У квітні 2008 року, тобто до ухвалення Конституційним судом України рішення № ІО-рп/2008 від 22 травня 2008 року, на момент здійснення виплати були чинні положення п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» якими були визначені розміри грошової допомоги та зупинені дії статей 12,13, 14, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у відповідності до яких позивачеві підлягає сплатити разову допомогу до 5 травня за 2008 рік в сумі 350грн. Вказана сума позивачу була виплачена в повному обсязі.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», яка неконституційною не визнана, встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України.
Крім того, у 2009-2010 роках Конституційним судом України не прийнято рішення про визнання неконституційним положення ст. 13 «Закону України про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру разової грошової допомоги, якою встановлено, що разова грошова допомога надається у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених Законом «Про Державний бюджет України». Таким чином, допомога до 5 травня у 2009 році та у 2010 році в сумі відповідно 380 грн. та 420 грн. виплачена у повному обсязі.
Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Оскільки позивач є особою, яка віднесена до 1-ї категорії громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він на підставі п. 18 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” підлягає звільненню від сплати державного мита.
На підставі вищевикладеного і керуючись ЗУ „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, яки постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 19, 92 Конституції України », ст.ст. 15, 73, 107, 109, 118, 120 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій неправомірними та стягнення одноразової щорічної грошової допомоги за 2007-2010 р – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: