Справа № 2-261/2010

Р  І   Ш  Е   Н  Н  Я

І  М Е Н Е М     У  К  Р  А  Ї  Н  И

 22 вересня 2010  року

Лановецький районний  суд Тернопільської області   в складі :

головуючого судді                         Сарновського В.Я.,

при секретарях                         Домчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ланівці справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області, з участю третьої особи ОСОБА_3,    про виселення та зняття з реєстрації

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В  :

7 червня 2010 року позивач звернулася до суду з позовом  про виселення ОСОБА_2 з житлового АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, а також просила  заборонити йому наближатися до цього будинку та зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області (далі за текстом – відділ громадянства) зняти його з реєстрації за даною адресою.

В судовому засіданні позивач відмовилась від вимоги про заборону ОСОБА_2 наближатися до АДРЕСА_1. Решту позовних вимог  позивач підтримала і пояснила, що з 1985 по 2006 рік вона з ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, під час якого вони проживали у будинку її батьків. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 продовжує проживати  в цьому будинку, але постійно порушує правила співжиття: зловживає алкогольними напоями, завдає побоїв, погрожує вбивством та принижує її,  знищив меблі, вчинив підпал їх автомобіля, внаслідок якого згоріла частина літньої кухні. За порушення громадського порядку та вчинення насильства в сім’ї ОСОБА_2 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, проте змінити свою поведінку не бажає і продовжує створювати умови, що роблять неможливим спільне проживання. На даний час в будинку зареєстрована також їх дочка ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 в  попередньому судовому  засіданні позов не визнав і пояснив, що він також є співвласником АДРЕСА_1, оскільки під час шлюбу брав участь у його добудові.

В судові засідання 17 серпня і 22 вересня 2010 року   ОСОБА_2, представник відділу громадянства та третя особа по справі  не з’явились, заяв та клопотань від них не надходило, хоча вони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Позивач згідна на ухвалення заочного рішення.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків, дослідивши та оцінивши докази по справі суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який  знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на цей будинок виданим 25 грудня 2003 року  виконкомом Гриньківської сільської ради на підставі рішення цього виконкому від 12 листопада 2003 року № 66. Згідно реєстраційного напису на цьому свідоцтві, зазначений у ньому житловий будинок зареєстрований у Лановецькому районному бюро технічної інвентаризації на праві особистої власності за ОСОБА_1 за реєстровим №435.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в даному будинку як колишній член сім’ї власника.

Відповідно до змісту ч.3,4 ст. 156 Житлового кодексу України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, в тому числі  другий з подружжя. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. Члени сім'ї власника будинку зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.

Проте в судовому засіданні встановлено, що   ОСОБА_2 не виконує вказаних обов’язків, руйнує і псує майно по місцю свого проживання, а також систематично порушує правила співжиття.

Так,  5 лютого і 26 вересня 2009 року ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  по місцю проживання затіяв суперечки із позивачкою ОСОБА_1, під час яких  обзивав її нецензурними словами  та погрожував фізичною розправою, що підтверджується постановами дільничного інспектора Лановецького РВ УМВСУ від 7 лютого та 29 вересня 2009 року про відмову у порушенні кримінальних справ за ст. 296 КК України.

Відповідно до постанови дільничного інспектора Лановецького РВ УМВСУ від 26 листопада 2009 року  ОСОБА_2 24 листопада  2009 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, в будинку по місцю проживання побив посуд та пошкодив меблі, чим заподіяв ОСОБА_1 збитків на суму 5 тисяч гривень, а після того як вона повернулась додому, затіяв з нею сварку, під час якої обзивав нецензурними словами  і погрожував фізичною розправою.

За даним фактом ОСОБА_2 постановою Лановецького районного суду від 23 лютого 2010 року був визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2  ст. 173-2 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення насильства в сім’ї і на нього було накладено стягнення у виді адміністративного арешту. Із змісту цієї постанови та з матеріалів справи №3-147/2010 про дане адміністративне правопорушення ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав, розкаявся та обіцяв, що подібне не повториться і він припинить свою протиправну поведінку, про що власноручно написав розписку.

Незважаючи на це, 6 травня 2010 року ОСОБА_2 знову по місцю свого проживання вчинив насильство в сім’ї відносно колишньої дружини, а саме ображав її нецензурними словами і погрожував фізичною розправою, що встановлено  постановою дільничного інспектора Лановецького РВ УМВСУ від 8 травня 2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 296 КК України та постановою Лановецького районного суду від 22 липня 2010 року, якою ОСОБА_2 по даному факту визнано винним за ч.2  ст. 173-2 КУпАП.  

7 травня 2010 року в чергову частину Лановецького РВ УМВСУ поступило повідомлення про те, що ОСОБА_2 навмисно підпалює на подвір’ї автомобіль. В ході проведення перевірки по даному факту було встановлено, що ОСОБА_2 дійсно в той день близько 21 години,  перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, умисно підпалив автомобіль, державний номерний знак 11935ТІ, яким він користувався по дорученню і який знаходився на території господарства по місцю його проживання. Внаслідок підпалу загорілося і приміщення літньої кухні, проте силами працівників МНС пожежа була локалізована.  Згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по факту підпалу автомобіля та літньої кухні щодо ОСОБА_2 за ст. 194 КК України, його умисними діями було заподіяно збитків на суму 10 тисяч гривень.

Допитані в якості свідків жителі с. Грибова ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повністю підтвердили вищенаведені випадки, а також що  ОСОБА_2 систематично зловживає алкогольними напоями,  погрожує колишній дружині, влаштовує сварки, під час яких ображає її нецензурними словами, нищить меблі та інше майно, не бере участі в утриманні житла. Свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5 також пояснили, що вони проживають по сусідству тривалий час і будинок, в якому проживає сім’я ОСОБА_2, раніше належав батькам позивачки і за час подружнього життя відповідач ОСОБА_2 лише брав  участь у проведенні добудови до будинку, яку проводив батько позивачки.  

Всього на протязі року, згідно довідки Лановецького РВ УМВСУ від 7 вересня 2010 року, відповідач ОСОБА_2 сім разів притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та ст. 178 КУпАП. Відповідно до  характеристики, виданої виконкомом Гриньківської сільської ради, ОСОБА_2, 1962 року народження, проживаючи в АДРЕСА_2, зарекомендував себе з негативної сторони, зловживає спиртними напоями, вчиняє сварки в сім’ї. Згідно протоколу №043640 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 178 КУпАП, ОСОБА_2 6 вересня 2010 року о 21 годині перебував на вул. с. Грибова в п’яному вигляді, мав неохайний зовнішній вигляд та нестійку ходу, чим ображав людську гідність та громадську мораль.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вжиті до ОСОБА_2 заходи впливу не дали результатів і він під час розгляду в суді позову про його виселення продовжує зловживати алкоголем та вчиняти правопорушення.

Статтею 157 ЖК України визначено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, тобто якщо вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Проаналізувавши докази надані сторонами  та враховуючи наведені обставини  суд вважає, що в даному випадку є законні підстави для виселення відповідача  ОСОБА_2   із житлового будинку, що належить позивачці.

Згідно ст. 7 Закону  України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів зокрема на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 підлягає виселенню із житлового АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, то його слід зняти з реєстрації місця проживання за даною адресою.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідач ОСОБА_2 у наданий судом строк та протягом розгляду даної справи не подав позову про визнання недійсним права власності позивача на АДРЕСА_1, а також  не надав суду жодних доказів того, що вартість цього будинку істотно збільшилась внаслідок його трудових чи грошових затрат, а тому суд не бере до уваги його пояснення про те, що він є співвласником даного будинку.

Керуючись ст.ст. 156, 157 Житлового кодексу України, ст.ст. 213-215 ЦПК України, ст. 7 Закону  України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Виселити ОСОБА_2, 1962 року народження, із житлового АДРЕСА_1.

Зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Лановецького РВ УМВСУ в Тернопільській області зняти ОСОБА_2, 1962 року народження, з реєстрації місця проживання в житловому АДРЕСА_1

Дане заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Дане заочне рішення може бути оскаржене позивачем до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення  та відповідачем у такому ж порядку протягом 10 днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про його перегляд та  апеляційної скарги, якщо заяву  та апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя   (підпис)

В. о. голови суду                             М.З.Сенюх

Секретар суду                             Н.Ю.Приймак