Справа: 2 – 559/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    5 жовтня 2010 року                     Орджонікідзевський     міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого – судді Томаш В.І.,

                при секретарі – Чумаченко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області «про зміну формулювання причини звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку», -

ВСТАНОВИВ:

    В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги по підставах зазначених в позовній заяві і просить суд змінити формулювання її звільнення в наказі ВАТ «Автомобіліст» №63 від 30.04.2010 року зі ст. 40 п. 4 КЗпП України (за прогул) на ст.38 КЗпП України (звільнення за власним бажанням); стягнути з відповідача на її користь заробітну плату та компенсацію за відпустку за квітень 2010 року; стягнути з відповідача на її користь витрати по справі.

            Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала і надала до суду письмові заперечення, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивачки, оскільки її звільнення було зроблено на законних підставах та відповідно до вимог діючого законодавства.

  Суд, вислухав пояснення сторін, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідив матеріали справи і оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачкою позовні вимоги необґрунтовані, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

            В судовому засіданні встановлено, що позивачка по справі – ОСОБА_1 з 01 грудня 2008 року працювала на посаді головного бухгалтера у відповідача по справі – ВАТ «Автомобіліст». 30 квітня 2010 року наказом №63 за підписом Голови правління ВАТ «Автомобіліст» ОСОБА_3 позивачка була звільнена з посади головного бухгалтера за ст. 40 п. 4 КЗпП України за відсутність на роботі протягом трьох часів без поважної причини з 16 квітня 2010 року (а.с.51).

             26 травня 2010 року наказом по підприємству № 66 з метою уточнення причин звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 внесено зміни до пункту 1 наказу №63 від 30.04.2010 року, який викладено в наступній редакції: «1. Уволить главного бухгалтера ОСОБА_1 с занимаемой должности с 16 апреля 2010 года согласно п. 4 ст.40 Кодекса Законов о труде Украины за совершенные прогулы в период с 16 по 30 апреля 2010 года без уважительных причин» (а.с.34).

    Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Відповідно до ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: п.4. прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

    З доводами позивачки, викладеними нею в позовній заяві та в судовому засіданні, суд погодитися не може, тому як вони не відповідають дійсності, встановленим в судовому засіданні обставинам справи та спростовуються стабільними поясненнями представника відповідача, свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, наданими письмовими доказами, дослідженими матеріалами справи в їх сукупності.

            Суд, дає критичну оцінку доводам позивачки, відносно того що фактичною причиною її звільнення є конфлікт, який виник між нею та Головою ВАТ «Автомобіліст» ОСОБА_3 та його дочкою ОСОБА_5, яка є акціонером ВАТ «Автомобіліст», а також тому, що вона в період звільнення робила звіти та їх подавала до відповідних органів за перший квартал 2010 року, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються стабільними поясненнями представника відповідача, свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, допитаних в судовому засіданні, матеріалами справи в їх сукупності.

            Зокрема, судом встановлено, що наказом по підприємству № 54 від 02 квітня 2010 року позивачці оголошено догану за відсутність на роботі 01 квітня 2010 року протягом 2 годин, 02 квітня 2010 року протягом 4 годин (а.с.25); наказом по підприємству №55 від 12 квітня 2010 року позивачці оголошено догану за допущені прогули без поважних причин 6, 8 та 9 квітня 2010 року (а.с.28); наказом по підприємству № 57 від 14 квітня 2010 року позивачці оголошено догану за відсутність на роботі 12 квітня 2010 року протягом 2 годин та прогул без поважних причин 13 квітня 2010 року протягом 4 годин (а.с.30); наказом по підприємству №61 від 15 квітня 2010 року підтверджено відсутність позивачки на роботі 07 квітня 2010 року з 08 год. 00 хв. до 10 год. 00 хв., а також допущені прогули без поважних причин 13, 14 та 15 квітня 2010 року та доручено начальнику відділу кадрів ОСОБА_2 підготувати документи в профспілковий комітет для дачі згоди на звільнення головного бухгалтера за допущені прогули (а.с.32).

            Законність та обґрунтованість вищезазначених наказів ВАТ «Автомобіліст», щодо порушень ОСОБА_1 трудової дисципліни та звільнення її за прогули не викликає у суду сумнівів та підтверджується табелем обліку робочого часу працівників ВАТ «Автомобіліст» за квітень 2010 року, в якому відмічені всі прогули ОСОБА_1 (а.с.35); службовою запискою начальника відділу кадрів від 30 квітня 2010 року про допущені ОСОБА_1 прогули за період з 16 по 30 квітня 2010 року (а.с.40).

            Крім того, ОСОБА_1 без дозволу керівника підприємства на початку квітня місяця 2010 року забрала до себе додому за адресою АДРЕСА_1 круглу печатку підприємства та бухгалтерські документи за 2009 та 2010 роки, що порушило нормальне функціонування підприємства.

    Не заслуговують судом уваги і доводи позивачки стосовно того, що вона зверталася до працівника підприємства – ОСОБА_2 з письмовою заявою щодо звільнення її з підприємства за власним бажанням, оскільки цей факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується поясненнями представника відповідача, свідків, допитаних в судовому засіданні, матеріалами справи в їх сукупності, а тому суд вважає, що звільнення позивачки на підставах ст.. 40 п. 4 кодексу законів України про працю було здійснено відповідачем на законних підставах та згідно до вимог КЗпП України.

    В судовому засіданні також встановлено, що при звільненні позивачки з займаної посади відповідачем з нею був зроблений розрахунок по заробітній платі відповідно до вимог ст.. 116 КЗпП України і позивачка регулярно за своєчасно знаходилася у відпустці, а тому безпідставними є вимоги позивачки стосовно стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку.

            За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області «про зміну формулювання причини звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку».

    Керуючись ст.. 40, 116, 117, 235 кодексу законів про працю України, ст. ст. 6, 10, 11, 57, 60, 209 – 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Автомобіліст» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області «про зміну формулювання причини звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 – днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                                 Томаш В.І.