Справа № 2-1352/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2010 року                               Ковельський міськрайонний суд

                                          Волинської області

в складі : головуючого - судді Миронюка М.Г.,

                з участю секретаря Посполітак Г.О.,

                позивача – ОСОБА_1,

                представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки а також річних і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також річних і моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 15.03.2009 року позичив відповідачам по справі кошти в сумі 10000 доларів США терміном на один рік. Відповідачі зобов'язувались повернути дані гроші до 15.03.2010 року, про що надали письмову розписку. Своє зобов'язання відповідачі своєчасно не виконали. На звернення позивача про повернення грошей відповідачі вказують, що повернути борг не мають можливості у зв'язку із відсутністю коштів. Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в добровільному порядку відмовляються повернути гроші, та відповідно до вимог ст. 625 ЦПК України позивач ставить питання про примусове стягнення з останніх боргу  в сумі 77000 грн., індекс інфляції в сумі 9376 грн., 3044,14 грн. процентів річних та судові витрати в справі. Крім того, позивач вказує, що невиконанням відповідачами взятих на себе зобов'язань призвело до втрати нормальних життєвих зв"язків, позивач позбавлений можливості розпоряджатись належними йому коштами, чим спричинено моральну шкоду. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 1000 грн., які прохає стягнути з відповідачів в його користь.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали повністю, з підстав, викладених у заяві, прохають його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні факт отримання у позивача в борг 10000 доларів США визнав та просив оголосити перерву в судовому засідання для укладення мирової угоди, але в подальшому в судове засідання не з”явився і не повідомив про причини неявки.

Представник відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5 визнав позов в частині отримання відповідачами в борг 10000 доларів США, але в судове засідання для підписання мирової угоди не з"явився, не повідомив суд про причини неявки.

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.  

    Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підставний підлягає до задоволення частково.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 15.03.2009 року між сторонами по справі укладено договір позики, за яким позивач передав відповідачам гроші в сумі 10000 доларів США, а останні зобов'язались повернути їх у строк до 15.03.2010 року, про що власносручно надали письмову розписку.

    Згідно з вимогами  ст.1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, договір укладається в письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, що посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Таким чином, позивачем доведено суду факт укладення договору позики з відповідачами, факт передання останнім вказаних в позові грошових коштів, що не заперечується самими відповідачами.

Судом встановлено, що всупереч вимогам укладеного договору та ст.1049 ЦК України про терміни повернення коштів, відповідачі не повернули позивачу грошові кошти, позивачем заявлено вимогу про стягнення суми боргу – 77000 грн., а тому дана вимога підставна та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченого суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно представленої суду розписки термін виконання зобов"язання відповідачів перед позивачами настав в березні 2010 року.

Через інфляційні процеси вимоги позивача є частково підставними в обрахованій судом сумі 693 грн. (77000 грн. х 100,9% індекс інфляції за березень 2010 – 77000 грн.).

На користь позивача підлягає стягненню 3044,14 грн. як 3% річних від простроченої суми (77000 грн. х 3% : 365 днів х 481 день (дні простроченого зобов"язання з 15.03.2010 року по 08.07.2010 рік).

Крім того, позивач вважає, що відповідачами йому завдана моральна шкода, яка полягає в порушенні його життєвих зв’язків, втраті платоспроможності, зниженні престижу та ділової репутації. Розмір моральної шкоди оцінює в сумі 1000 грн.

Відповідно до роз"яснень, які містяться в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даній справі є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законодавством не передбачено.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідачів в його користь моральної шкоди до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з платіжних документів позивачем при подачі позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 905 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а тому дана сума підлягає стягненню з відповідачів в рівних долях з кожного на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215, 224-226 ЦПК України, на підставі  ст. ст. 625, 1046, 1047 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 77000 (сімдесят сім тисяч) гривень, індекс інфляції в сумі 693 (шістсот дев"яносто три) гривні, а також три прооценти річних від простроченої суми в розмірі 3044 (три тисячі сорок чотири) гривні 14 копійок.

В іншій частині вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 рівними долями в користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1025 (одну тисячу двадцять п"ять) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Ковельський міськрайонний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 08.10.2010 року.

Головуючий:                                                           М.Г. Миронюк