Справа № 1-435 2010 р.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2010 року. Залізничний районний суд м. Львова в складі :
головуючої-судді Мельничук О.Я.
при секретарі Карповій О.В.
з участю прокурора Антонюк О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м.Львові кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,, українця, громадянина України, працюює водієм ПП «Колекс», ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимого, що проживає по АДРЕСА_1
за ст.286 ч.1 КК України, суд-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_2 03.07.2010 року, приблизно 15.00 год., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП «Колекс», рухаючись по АДРЕСА_2, грубо порушив вимоги розділу 1. п.1.5. ч.1 Правил дорожнього руху України, а саме «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожуючи життю або здоров»ю громадян», розділу 2 п.2.3. «б», Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов»язаний «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну», п.2.3«в»Правил, «не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», розділу 12.п.12.1 Правил дорожнього руху України «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»., п.12.3 Правил «у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об»єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об»їзду перешкоди», розділу 18 п.18.1 Правил «водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкод чи небезпека» Правил дорожнього руху, які виразились в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не забезпечив належним чином безпеки руху транспортного засобу зважаючи на особливості дорожньої обстановки та її зміни, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, виявив пішохода, який готувався перейти дорогу по пішохідному переході, однак не зменшив швидкості, а продовжив рух, проявивши неуважність до дорожньої обстановки та її змін не зменшивши швидкості та не вжив заходів для безпеки пішоходів, в зоні дії пішохідного переходу, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, своїми діями, які суперечать вищевказаним вимогам ПДР України, водій ОСОБА_2, з моменту виникнення небезпеки для руху, яку він об»єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для забезпечення безпеки інших учасників руху, створив загрозу для життя та здоров»я громадян, а в даному випадку пішохода ОСОБА_3, який внаслідок автонаїзду, як встановлено висновком судово-медичної експертизи № 314/2010 від 15.07.2010 р., проведеної експертами ЛОБСМЕ, отримав тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 не заперечив фактичних обставин справи, вину визнав повністю та показав, що 03.07.2010 року, керуючи автомобілем марки «ЗАЗ» по АДРЕСА_2, рухався зі швидкістю приблизно 20 км/год., наближаючись до пішохідного переходу помітив пішохода, який готувався перейти дорогу, почав зменшувати швидкість, однак не встиг зупинити автомобіль та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3. Розкаюється у вчиненому, просить не позбавляти прав на керування транспортним засобом, так як це є єдиним джерелом його доходу.
Відповідно до ст.299 КПК України, суд вважає, що недоцільно досліджувати інші докази по справі, поскільки такі учасниками судового процесу не оспорюються.
Оцінивши зібрані і перевіривши в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного в скоєнні інкримінованих йому злочинних дій доведена повністю, і його дії слід кваліфікувати за ознаками ст..286 ч.1 КК України, поскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості ушкодження.
Обираючи покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого, особу винного, який вперше притягається до кримінальної відповідальності /а.с.76/, характеризується за місцем проживання /а.с.82/ та місцем праці /а.с.78/ позитивно, розкаюється у вчиненому, а тому суд вважає за можливе застосувати до нього положення ст.75 КК України.
Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України, суд –
П Р И С У Д И В :
Визнати винним та засудити ОСОБА_2 за ст.286 ч.1 КК України на два роки обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від обраного за цим вироком покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк - один рік.
На підставі ст.76 КК України зобов”язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з”являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід – ОСОБА_2 – підписку про невиїзд– залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на р/р № 31259272210042, МФО № 825014, ЄДРПОУ № 25575150 в УДК у Львівській області Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному Управлінні МВС України у Львівській області 3866 грн 40 коп. - витрат за проведення експертиз.
На вирок може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду протягом 15 днів з моменту його проголошення через Залізничний районний суд м.Львова.
С у д д я :
Оригінал вироку.