Справа: 2 – 5/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

    6 вересня 2010 року                     Орджонікідзевський     міський суд Дніпропетровської області в складі:

                головуючого – судді Томаш В.І.,

                при секретарі – Будахіній О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Оветри» м. Орджонікідзе «про стягнення середнього заробітку за період невиплати заборгованості по заробітній платі і про відшкодування морального збитку», -  

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні позивач  підтримав та уточнив свої вимоги, висловлені в позовній та додатковій позовній заявах та просить суд стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду, спричинену несвоєчасною виплатою заробітної плати в сумі 11.682 грн. 08 коп., моральну шкоду у розмірі 5.000 тис. грн..

Представник відповідача  в судовому засіданні позовні вимоги позивача, викладені ним в основній та додатковій заявах не визнав та надав суду письмові заперечення з цього приводу і показав, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги не обґрунтовані, свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшли і не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

    Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підстави своїх вимог. Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

    Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та його представник посилаються на слідуючи обставини:

    по перше, – відповідач після припинення з ним трудових відносин не розрахувався з ним по заробітній платі, в зв’язку з чим розрахунок заборгованості відповідача на даний час виходячи з приведеного позивачем розрахунку складає 11.682,08 грн.,

    по друге, – протиправними діями відповідача йому заподіяна моральна шкода, яка виражається в погіршенні його стану здоров’я, неодноразовому лікуванні за період 2004 – 2006 років та лікарському висновку про те, що його стан здоров’я погіршився в зв’язку з втратою роботи.  

    З доводами позивача, викладеними ним в позовній та додатковій заявах, а також в судовому засіданні, суд погодитися не може, тому як вони не відповідають дійсності, встановленим в судовому засіданні обставинам справи та спростовуються стабільними поясненнями представника відповідача, наданими ним письмовими доказами, дослідженими матеріалами справи в їх сукупності.

    В судовому засіданні встановлено, що позивач по справі – ОСОБА_1 згідно наказу № 34 – К від 1 жовтня 2002 року був прийнятий на посаду водія цеху № 11 Закритого акціонерного товариства «Оветри» м. Орджонікідзе Дніпропетровської області. Згідно наказу № 97 від 15 грудня 2003 року позивач звільнений з займаної посади в зв’язку з вчиненням за місцем роботи розкрадання майна власника на підставі ст. 40 п. 8 КЗпП України.

    Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника  або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

    Суд вважає, що розрахунок відповідача по заробітній платі з позивачем був здійснений відповідачем на законних підставах та у встановлені законом строки та вини відповідача не має, а тому підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення середнього заробітку за період невиплати заробітної плати відсутній.

    Окрім того слід звернути увагу на ту обставину, що відповідно до закону України № 3248 – ІV від 20.12.2005 року в ст.. ст.. 116, 117 КЗпП України внесені зміни щодо строків та порядку проведення розрахунків по заробітній платі, яких не існувало на час звільнення позивача з займаної посади. Зворотної сили закон не має.

    Відповідно доказів, наданих сторонами по справі та витребуваних судом встановлено, що позивач після звільнення його з підприємства працював та мав доходи не менш за ті, які він отримував на підприємстві відповідача.

    Не відповідає дійсності і розрахунок позивача щодо розміру суми середнього заробітку, який він просить стягнути з відповідача.  

    Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 5.000 грн.. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

    Відповідно до вимог ст. 237 – 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючі те, що позивач не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про заподіяння йому моральної шкоди збоку відповідача, у позивача відсутні підстави вимагати відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні питання щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача стосовно стягнення моральної шкоди суд враховує і вимоги ст.. 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду.

Вказані вище обставини дають суду законні та обґрунтовані підстави для відмови в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

    Керуючись ст.. 116, 117, 233, 237 – 1 кодексу законів про працю України, ст. ст. 6, 10, 11, 57, 60, 209 – 213 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Оветри» м. Орджонікідзе «про стягнення середнього заробітку за період невиплати заборгованості по заробітній платі і про відшкодування морального збитку».

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 – днів з дня проголошення рішення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Орджонікідзевський міський суд.

Рішення не набрало законної сили.

Суддя Орджонікідзевського

міського суду                                                 Томаш В.І.