Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 жовтня 2010 р. № 2-а- 2462/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
при секретарі судового засідання - Бурхан А.С.,
за участю представників сторін :
представника позивача- Спасибо В.В.,
представника позивача-Бідного Б.Т.
представника відповідача - Черніченко І.Ю.
прокурора: Гавриленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Комунальне підприємство "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ"
до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у місті Харкові
про визнання недійсним податкового повідомлення рішення ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, комунальне підприємство « ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати недійсним податкове повідомлення – рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 22 жовтня 2009 року № 0000120843/0 яким комунальному підприємству « ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» визначено податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 1447401,80 грн., в тому числі за основним платежем -1113386 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями – 334015,80 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові з 14.09.2009р. по 02.10.2009р. була проведена невиїзна документальна перевірка, з питання достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за період: червень - липень 2009 р. КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» . За результатами перевірки складено акт №3276/43-010/31557119 від 09.10.2009р.та винесено податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року № 0000120843/0 на суму 1447401,80 грн., в тому числі за основним платежем -1113386 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 334015,80 грн. Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» було подано скарги про перегляд податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2009 року № 0000120843/0.
Згідно відповіді вих. № 15122/10/25-010 від 02.11.2009 року на скарги до акту не виїзної документальної перевірки вбачається, що вимоги позивача щодо перегляду податкового повідомлення –рішення рішенням ДПА у Харківській області первинну скаргу було залишено без задоволення; рішенням ДПА у Харківській області від 09.12.2009р. повторну скаргу було залишено без задоволення; рішенням ДПА України від 19.02.2010р. № 1627/6/25-0115 повторну скаргу було також залишено без задоволення.
Представники позивача Бідний Б.Т. та Спасибо В.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання з’явився та з позовними вимогами не погодився та пояснил, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 09.10.2009р. № 3276/43-010/31557119 про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за червень - липень 2009 р. Перевіркою правильності визначення податкових зобов’язань встановлено, що відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону до бази оподаткування ПДВ, яка визначена з договірної (контрактної) вартості, включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Однак, відповідно пп. 3.2.7 п.3.2. ст.. З Закону визначено, що не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі зарплати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або ПФУ чи фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі.
Прокурор повністю підтримав позицію органу державної податкової служби та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.
При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що позивач є комунальним підприємством, належить до комунальної форми власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської Ради.
З 14.09.2009р. по 02.10.2009р. фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена невиїзна документальна перевірка , з питання достовірності декларування від’ємного значення податку на додану вартість за період: червень - липень 2009 р. КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ». За результатами перевірки складено акт №3276/43-010/31557119 від 09.10.2009р. На підставі висновків акту перевірки встановлення порушення КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» ) п.п 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: що КП «Харківські теплові мережі» по операції з продажу одиниць викидів парникових газів здійснило розподіл податкового кредиту та відобразило шляхом збільшення податкових зобов’язань, а повинно було відобразити у складі податкового кредиту. У зв’язку з чим за результатами перевірки у податковій декларації з ПДВ за липень 2009 року - рядок 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків», зменшується на 70 762,0 грн. (колонка А), сума ПДВ (колонка Б) – на 14152,0 грн. ;- рядок 10.1 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій» зменшується на 70 762,0 грн. (колонка А), сума ПДВ (колонка Б) – на 14 152,0 грн., ;- по рядку 14 «Придбання (виготовлення , будівництво, спорудження) з податком на додану вартість вітчизняних товарів (послуг) та основних фондів, імпорт товарів та отримання від нерезидента на митній території України послуг, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України місце поставки яких визначається відповідно до п.6.5 ст. 6 Закону обсяги придбання (колонка А) повинні дорівнювати 70 762,0 грн.
КП «Харківські теплові мережі» в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року у рядку З (операції, що не є об’єктом оподаткування) не визначило обсяг поставки без ПДВ у розмірі 17 932 400,00 грн.(суму отриманої субвенції), в порушення пп.3.2.7 п. 3.2 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість», у зв’язку із чим не здійснило розподіл податкового кредиту в порушення пп.7.4.3 п. 7.4.7 п. 7.4.7 Закону.
В порушення пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством КП «Харківські теплові мережі» завищено податковий кредит липня 2009 року на суму 2 567 917 грн. по операції з отримання субвенції з бюджету. За результатами перевірки у підприємства виникає позитивне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за липень 2009 року у сумі 1 113 386,0 грн., яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 податкової декларації з ПДВ за липень 2009року).
Перевірка проводилась в присутності Директора КП ««Харківські теплові мережі» С.Ю.Андрєсва та головного бухгалтера КП «Харківські теплові мережі» Т.П. Запорожченко , які з висновками перевірки були не згодні.
На підставі акту перевірки № 3276/43-010/31557119 від 09.10.2009р. , 22.10.2010р. заступником голови ДПА у Харківській області – начальником СПДІ по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2009 року № 0000120843/0 на суму 1447401,80 грн., в тому числі за основним платежем -1113386 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 334015,80 грн., яке позивач отримав 23.10.2010року.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки КП «ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» було подано скарги про перегляд податкового повідомлення рішення від 22 жовтня 2009 року № 0000120843/0.
Як випливає із змісту податкового повідомлення, ним було донараховане позивачу податкове зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 447 401,8грн., в тому числі за основним платежем 1 113 386.0грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 334 015.80грн.
Позивач не погодився з Податковим повідомленням і оскаржив його до керівника Відповідача ДПА у Харківській області та ДПА України рішенням Відповідача від 18.11.2009р. первинну скаргу було залишено без задоволення;
-рішенням ДПА у Харківській області від 09.12.2009р. повторну скаргу було залишено без задоволення;
-рішенням ДПА України від 19.02.2010р. № 1627/6/25-0115 повторну скаргу було також залишено без задоволення.
Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з виплат у грошовій формі зарплати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або ПФУ чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі). За ствердженням Відповідача субвенції згідно з чинним законодавством не є об'єктом оподаткування ПДВ та підпадають під дію п.п.3.2.7 п.3.2. ст.З Закону № 168. З цього Відповідач приходить до висновку, що таким чином, КП «ХТМ» в декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. у рядку 3 (операції, що не є об'єктом оподаткування) не визначило обсяг поставки без ПДВ (суму отриманої субвенції).
Відповідно до підп.7.4.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 та пунктом 11.44 статті 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.
А відповідно до підп.7.4.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Ствердження відповідача побудовані на невірному застосуванні норм чинного законодавства України, в тому числі Закону України «Про податок на додану вартість», що може бути обґрунтоване наступним:
Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу від 15 червня 2005 р. N 213), узгодженим рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 14 червня 2005 р. N 06-10/10-698, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 р. за N 702/10982 в розділі 5 підпункт 5.3.4 визначено: «5.3.4. Рядок З "Операції, що не є об'єктом оподаткування" заповнюється платником у тому випадку, якщо платник здійснює такі операції як частину в загальному обсязі поставки та зареєстрований (або має бути зареєстрований) як платник податку на додану вартість відповідно до вимог Закону. До декларації платником додається довідка довільної форми, засвідчена підписом керівника чи головного бухгалтера та печаткою (чи підписом платника, якщо платник - фізична особа), із зазначенням виду операції та пункту Закону, відповідно до якого така операція не є об'єктом оподаткування».
Слід відзначити, що сам рядок 3 декларації має таку назву: «3. Операції, що не є об'єктом оподаткування (п. 3.2 ст. З Закону)». Тобто, в цьому рядку може бути надана інформація тільки щодо тих операцій, які передбачені у відповідних підпунктах п.3.2 ст. З Закону № 168.
Відповідач стверджує, що Позивач мав заповнювати даний рядок на підставі п.п.3.2.7 ст. 3 Закону № 168 у зв'язку з одержанням субвенції з Державного бюджету України. Але підпункт 3.2.7 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що не є об'єктом оподаткування:
По-перше, операції з певних, перелічених в даному підпункті виплат. Позивач не здійснював ніяких виплат, а навпаки одержував кошти з Державного бюджету.
По-друге, операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендії, субсидій, дотацій. Позивач не отримав ні пенсію, ні стипендію, ні субсидію, на дотацію. Він одержав субвенцію. Субвенція не є:
-ані дотацією, під якою п.18 ст.2 Бюджетного кодексу розуміє міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує;
-ані субсидією, під якою згідно Наказу Державного казначейства України від 04.11.2004р. № 194 слід розуміти невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств.
Згідно підп. 1.22.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: «Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод». Тобто, отримувані суми субсидій та дотацій не включаються до складу безповоротної фінансової допомоги і тому не збільшують скоригований валовий дохід підприємства. А отримувані суми субвенцій фактично прирівняні для цілей оподаткування до безповоротної фінансової допомоги і як такі збільшують скоригований валовий дохід за правилами підп. 4.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Вимоги Відповідача про включення до рядку 3 податкової декларації з ПДВ суми одержаної Позивачем субвенції на підставі п.3.2.7 ст.З Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставні та такі, що прямо суперечать буквальному змісту даної норми.
Згідно преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР , цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.
Відповідно до п.п. 11.2, 11.4 ст. 11 Закону № 168, до приведення інших законодавчих актів у відповідність з нормами цього Закону вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із п.п.7.4.4.п.п 7.4.3, ч. 3 п.7.4. Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту, у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду, якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).
Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує можливість віднесення певних сум до податкового кредиту з ПДВ з одним фактором: чи будуть використовуватися товари (послуги), при придбанні яких був сплачений (нарахований) ПДВ в операціях, що є об'єктом оподаткування.
Згідно п.3.1 ст.З Закону Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку зпоставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю), а також операції із ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).
Відповідно до п. 1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно- правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Основною статутною виробничою діяльністю позивача є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів. Ці операції є об'єктом оподаткування ПДВ, хоча й з особливими правилами визначення дати виникнення податкового зобов'язання. Так, згідно п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» «11.11. Тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України, платники податку, які продають теплову енергію ... фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-екстуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку».
Закон України «Про податок на додану вартість» своєю спеціальною нормою чітко визначає господарські операції з продажу теплової енергії як такі, що є об'єктом оподаткування з податку на додану вартість.
Згідно правил, передбачених в ст. 275 ч.1. Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пар, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Тобто, сторонами в договорі на енергопостачання (який для цілей оподаткування іменується операція з продажу теплової енергії) є відповідне підприємство-постачальник (в нашому випадку Позивач) та споживач. Це ж визнається і в самій статті 53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VІ: «Стаття 53. Установити, що перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню...»
Видача або одержання субвенцій договором енергопостачання не охоплюється.
Всі товари (послуги), суми ПДВ у вартості яких позивач відносив до складу свого податкового кредиту, були використані ним виключно в оподатковуваних операціях - операціях з продажу теплової енергії споживачам, а тому підстав для застосування п.п.7.4.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не існує .
Відповідно до ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадовi особи зобов’язані діяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.
Згідно вимог ст. 8 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та ст. 9 КАСУ, де передбачено, що суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, таким є Конституція України, що відповідає принципу верховенства права, який закріплений в ст.8 Конституції України та ст.22 Конституції України, де передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем до суду не надано.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 8, 19, 22 Конституції України, ст.ст. 9, 71, 94, 159, 160–163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Комунального підприємства "ХАРКІВСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення рішення - задовольнити в повному обсязі.
Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові № 0000120843/0 від 22.10.2009 року про визначення податкового зобов"язання у сумі 1447401,80 грн.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2010 року.
Суддя Панов М.М.